Iменниковi деривати чоловiчого роду в "Матерiалах до словника..." Е. Тимченка
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
РОЗДРЖЛ 1 ЕВОЛЮЦРЖЯ РЖМЕННИКОВОРЗ СЛОВОТВРЖРНОРЗ СИСТЕМИ УКРАРЗНСЬКОРЗ МОВИ ЯК ОБРДКТ ЛРЖНГВРЖСТИЧНИХ ДОСЛРЖДЖЕНЬ
1.1 Словотвiрнi процеси у деривацiйнiй системi пiзньоСЧ середньоукраСЧнськоСЧ мови
Сучасний етап розвитку украСЧнськоСЧ дериватологiСЧ характеризуСФться намаганням систематизувати словотворчi одиницi на нових концептуальних чи методичних засадах, переглянути i уточнити деякi науковi поняття, що сформувалися упродовж кiлькох десятилiть становлення дериватологiСЧ як науки. Цi тенденцiСЧ засвiдчують такi монографiчнi працi, як Морфемiка украСЧнськоСЧ мови О.К.Безпояско та К.Г.ГороденськоСЧ (1987), у якiй вперше словотворчi афiкси украСЧнськоСЧ мови на спiльнiй семантичнiй основi згруповано у функцiонально-семантичнi поля, УкраСЧнська словотвiрна дериватологiя В.О.Горпинича (1998), де по-новому витлумачено кiлька засадних понять словотвору, зокрема такi, як словотвiрна похiднiсть, твiрна основа, словотворчий формант i спосiб словотворення, а також Суфiксальна пiдсистема сучасноСЧ украСЧнськоСЧ лiтературноСЧ мови: будова та реалiзацiя РД.А.КарпiловськоСЧ (1999), автор якоСЧ, використавши нову iдеологiю моделювання мови та найповнiший генеральний реСФстр слiв, створила оригiнальний комплексний опис суфiксальноСЧ пiдсистеми сучасноСЧ украСЧнськоСЧ лiтературноСЧ мови, запропонувала модель функцiональноСЧ суфiксальноСЧ граматики, що графiчно репрезентуСФ суфiксальну пiдсистему в статицi i динамiцi.
Пiдготовка ряду узагальнюючих праць з iсторiСЧ украСЧнськоСЧ мови, здiйснена вiтчизняними лiнгвiстами 70-х 80-х рр., супроводжувалася остаточним виформуванням вчення про словотвiр з морфологiСЧ в окрему лiнгвiстичну диiиплiну [2, с.3-4]. Постало питання пiдготовки й видання узагальнювальноСЧ працi з iсторичного словотвору. Тим часом, вiтчизняними дериватологами протягом останнього пiвстолiття було вивчено iсторiю окремих фрагментiв словотвiрних пiдсистем рiзних частин мови (С.П.Бевзенко, О.П.Бiлих, П.РЖ.Бiлоусенко, Т.М.Возний, С.В.Воропай, А.П.Грищенко, Л.Л.Гумецька, В.В.ТРрещук, К.А.Качайло, РЖ.РЖ.Ковалик, В.В.Нiмчук, В.М.Русанiвський, Л.М.Стовбур, В.В.Токар, С.П.Самiйленко та iншi). Цi розвiдки показали багатство словотворчих способiв i засобiв украСЧнськоСЧ мови на рiзних етапах СЧСЧ розвитку. Особливе мiiе в системi частин мови посiдаСФ iменник: вiн СФ найбагатшим у словотвiрному вiдношеннi класом слiв. РЖменникова деривацiйна система украСЧнськоСЧ мови вiд найдавнiших часiв характеризуСФться величезною кiлькiстю формантiв i, як правило, значним числом лексико семантичних груп, у межах яких використовуються певнi афiкси [2, с.2-3].
В питаннi iсторичного словотворення iменника значну роль вiдiграли широковiдомi працi С.П.Бевзенка РЖсторична морфологiя украСЧнськоСЧ мови (1962р.), Л.Л.ГумецькоСЧ Нарис словотворчоСЧ системи украСЧнськоСЧ актовоСЧ мови XIV-XV ст. (1958р.), С.П.Самiйленка Нариси з iсторичноСЧ морфологiСЧ украСЧнськоСЧ мови. Ч.РЖ. (1964р.). УкраСЧнське мовознавство накопичило досить великий матерiал з iсторичного словотвору iменника: дослiджено iсторiю ряду важливих деривацiйних формантiв, на iсторичному матерiалi виконано низку робiт тощо.
Уперше послiдовно системний пiдхiд до вивчення словотвору в рядi праць застосував РЖ.РЖ.Ковалик. Працюючи над виявленням специфiчних особливостей словотвiрних понять, якi мають становити певну системну цiлiснiсть, вiн тим самим докладав зусилля до вивчення елементiв словотвiрноСЧ системи та способiв СЧх структурноСЧ органiзацiСЧ. На вiдмiну вiд попередникiв РЖ.РЖ.Ковалик обТСрунтував необхiднiсть виявлення словотвiрних типiв як основних вихiдних словотвiрних величин у синхронiчному, дiахронiчнму та порiвняльно-iсторичному дослiдженнi мов, вважаючи, що суфiксологiя не вичерпуСФ всiСФСЧ проблеми питання. Пiд словотвiрним типом у афiксальному словотвореннi дослiдник розумiв узагальнене словотвiрне поняття, яке включаСФ в себе три складники: лексико-семантичну СФднiсть, СФднiсть лексико-граматичного характеру твiрноСЧ основи, СФднiсть афiксальноСЧ частини.
Найбiльш повною i придатною для практичного використання в дослiдженнях словотвiрних систем СФ класифiкацiя лексико-словотвiрних значень конкретних iменникiв, виконана з ономасiологiчних позицiй М.Н.Янценецькою (1987р.), де лексико-словотвiрне значення визначаСФться як реалiзацiя власне словотвiрного значення на рiвнi семантичноСЧ теми бiльшого чи меншого ступеня узагальнення, що звязуСФ семантичну i словотвiрну семантику.
Питанню словотвору росiйських особових назв присвяченi двi працi: Г.Г.Гiнкена Древнейшие русские двуосновные личные имена и их уменьшительные, у яких автор розглядаСФ словотвiрну будову особових назв тiльки одного типу з двома основами; О.М.Селiщева Происхождение руських фамилий, имен и прозвищ, де автор поряд з iсторiСФю виникнення вказаних у заголовку особових назв розглядаСФ i словотворчi засоби простих i складних особових назв.
До проблеми словотвiрноСЧ будови словянських особових назв першим пiдiйшов учений Ф.Мiклошич у працi Die Bildung der slavischen Personennamen. У названiй працi Ф.Мiклошич розглядаСФ творення простих словянських особових назв i даСФ перелiк суфiксiв, за допомогою яких вони утворюються; творення складних особових назв, зважаючи на частини мови, якi можуть входити в склад першого або другого компонента особовоСЧ назви; форму сполучення обох компонентiв складноСЧ особовоСЧ назви; синтаксичне взаСФмовiдношення двох компонентiв складного слова; порядок компонентiв у складнiй особовiй назвi; вiн по