Iменниковi деривати чоловiчого роду в "Матерiалах до словника..." Е. Тимченка
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
?еми, проблемам встановлення iнвентаря СЧСЧ одиниць, визначення СЧхнiх властивостей, вiдношень мiж одиницями, особливостей використання одиниць суфiксальноСЧ пiдсистеми в процесах творення слiв рiзних частин мови присвячено багато праць вiтчизняних мовознавцiв (О.К.Безпояско, С.В.Воропай, К.Г.ГороденськоСЧ, Н.Ф.Клименко, М.Я.Плющ, Л.О.РоднiноСЧ, М.В.Кравченко та iн.). Спробу описати суфiксальну пiдсистему як цiлiсний мовний обСФкт здiйснено в колективнiй монографiСЧ Словотвiр сучасноСЧ украСЧнськоСЧ лiтературноСЧ мови (К., 1979). У працях Л.Л.ГумецькоСЧ, В.В.Нiмчука, РЖ.РЖ.Ковалика, С.П.Самiйленка, А.П.Грищенка, Л.М.Полюги, П.РЖ.Бiлоусенка та iнших дослiдникiв предметом дослiдження ставала й iсторiя формування окремих ланок та одиниць суфiксальноСЧ пiдсистеми украСЧнськоСЧ мови. Не оминули украСЧнськi вченi своСФю увагою й закономiрностi функцiонування певних суфiксiв у рiзних типах морфемних структур слова (колективнi монографiСЧ Морфологiчна будова сучасноСЧ украСЧнськоСЧ мови (1975); Морфемна структура слова (1979); Морфемiка украСЧнськоСЧ мови К.Г.ГороденськоСЧ та О.К.Безпояско (1985). В останнi роки вийшли також друком морфемнi словники украСЧнськоСЧ мови : двотомний словник-довiдник РЖ.Т.Яценка Морфемний аналiз (1980-1981), Морфемний словник Л.М.Полюги (1983), Словник афiксальних морфем украСЧнськоСЧ мови Н.Ф.Клименко, РД.А.КарпiловськоСЧ, В.С.Карпiловського та Т.РЖ.Недозим (1998). У 1985 роцi побачив свiт УкраСЧнсько-росiйський словотворчий словник З.С.СiкорськоСЧ.
Крiм того, у сучаснiй лiнгвiстицi накопичено цiнний досвiд теоретичного осмислення результатiв аналiзу будови та функцiонування морфемноСЧ i словотвiрноСЧ пiдсистем мов, зокрема суфiксальноСЧ пiдсистеми як найбiльш розгалуженоСЧ й активноСЧ в словянських мовах. Цьому питанню присвяченi працi М.М.Шанського, В.В.Виноградова, О.А.ЗемськоСЧ, Г.О.Винокура, М.Д.СтепановоСЧ та iн.
В iменниковiй деривацiСЧ завжди панiвним був суфiксальний словотвiр, проте переважно в новiшi часи активною стала й конфiксацiя як засiб поповнення субстантивноСЧ лексики. Суто префiксальний спосiб деривацiСЧ представлений в iменниковiй системi ще з прасловянского перiоду.
У працях зi словотвору останнiм часом все бiльшоСЧ уваги стали надавати проблемi конфiкса. На сьогоднi в навчально-методичнiй лiтературi СФ рiзнi погляди на це питання, але очевидно, що термiн конфiкс стаСФ загальноприйнятим, а прихильники цього термiну наводять переконливi аргументи на його користь. Вже робляться спроби бiльш або менш систематичного опису ознак конфiскацiСЧ на матерiалi рiзних частин мови. Видiлення конфiксiв у словотвiрнiй i словозмiннiй системi рiзних мов послiдовно проводив В.П.Старинiн у книзi Структура семiтського слова (1963р.), де наводяться приклади iз iндоСФвропейських i семiтських мов, якi переконливо свiдчать про те, що конфiксацiя явище загальномовне.
Питання, повязанi з конфiксацiСФю, значною мiрою ТСрунтуються на наукових iдеях, якi склались у Казанському унiверситетi протягом ряду десятирiч. Багато з них розроблялось пiд керiвництвом В.М.Маркова. Це науковi дослiдження Г.О.НiколаСФва, Е.А.БалаликiноСЧ, А.А.АмiновоСЧ, Е.В.КазанськоСЧ та iн. У конфiкс органiзовуються афiкси твiрнi засоби, значить, семантика конфiкса базуСФться на сумi словотвiрних значень цих афiксiв. Елементи конфiксiв, функцiонуючи як СФдиний твiрний засiб, реорганiзовують своСФ значення, i реорганiзацiя ця йде вiд простоСЧ суми значень елементiв до повного СЧх злиття й iдiоматизацiСЧ [20, с.9].
В останнi роки значно посилився iнтерес лiнгвiстiв до конфiксацiСЧ, вивчення особливостей цього способу деривацiСЧ, специфiки функцiонування конфiксальних морфем тощо (В.Старинiн, В.Марков, Г.НiколаСФв, Л.Стовбур, РЖ.РЖншакова, К.Качайло, С.Воропай та iн.). Однак конфiксальна деривацiя iменника лишаСФться однiСФю з малодослiджених дiлянок. Працi, присвяченi iменниковiй конфiксацiСЧ, мають фрагментарний характер. У синхронiчному розрiзi подано аналiз специфiки функцiонування iменникових конфiксiв сучасноСЧ украСЧнськоСЧ мови (С.Воропай), у дiахронiчному аспектi дослiджено розвиток конфiксальних iменникiв з постпозитивними елементами ник (РЖ.РЖншакова), -ок (К.Качайло), та матерiально не вираженим другим компонентом (Л.Стовбур). Дослiдження конфiксацiСЧ як одного з найпродуктивнiших способiв словотворення украСЧнського iменника XV - к.XVII ст. важливе для характеристики становлення й функцiонування деривацiйноСЧ пiдсистеми цiСФСЧ частини мови.
У своСЧх працях функцiСЧ афiксiв також розглядають О.Безпояско, П.Бiлоусенко, С.Воропай, К.Городенська, О.Меркулова, В.Нiмчук, М.Плющ та iн.
Неослабний iнтерес до вивчення вiддiСФслiвних iменникiв у словянському мовознавствi спостерiгаСФться ще з ХХ столiття. У сферi наукових дослiджень перебували питання iсторiСЧ формування девербативних субстантивiв (Л.Булатова, Л.Гумецька, РЖ.Ковалик, А.Майборода), вивчено окремi типи цих похiдних (А.Вовк, В.Токар, Л.Третевич, М.Наконечний), СЧх семантичну та морфологiчну валентнiсть (М.Кравченко), стилiстичнi функцiСЧ (Л.Дiдкiвська, Л.Роднiна).
Останнiм часом актуалiзуСФться деривацiйний аспект вивчення згаданих похiдних з огляду на високу продуктивнiсть окремих словотвiрних типiв i моделей вiддiСФслiвних iменникiв у сучаснiй украСЧнськiй мовi, зокрема девербативiв iз граматичним значенням предметностi. Увагу вчених привертаСФ, насамперед, словотвiрний статус розгляданих похiдних, СЧхня деривацiйна будова. Деривацiйний аспект вивчення вiддiСФслiвних похiдних дав пiдстави для вибудови концепцiСЧ сл?/p>