Весiлля в духовнiй культурi украiнського народу
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
?iверсальним значенням, цi форми отримують статус загальнолюдських, ототожнюючись iз способом буття людини взагалi. Це своСФрiдний культурний ефiр, в межах конкретноi культурноi реальностi у якiй здiйснюСФться життСФдiяльнiсть людини.
Важливим компонентом духовностi виступаСФ здоровий глузд. Це перш за все конкретна органiзацiя життСФдiяльностi людини, в основi якоi лежить образ тАЮнормальноi людини". Все, що здiйснюСФться в рамках здорового глузду - вiрне та передбачене, тобто СФ галуззю гарантованого буття. Здоровий глузд - це така духовна форма, в якiй актуалiзуСФться iсторичний досвiд людства.
Формою культури, у якiй iснують онтологiчнi межi духовного буття людини виступаСФ сакральнiсть Його (сакральне - священне) як правило, повязують з релiгiйною свiдомiстю та вiруваннями. Дiйсно, воно найбiльш очевидно проявляСФться у релiгiйних обрядах. Однак буде помилкою ототожнювати сакральне в цiлому iз сферою релiгiйного. Те, що для людини СФ святим, не завжди маСФ своiм джерелом релiгiю. Сакральне у культурному значеннi - це форма залучення людини до максимально можливого у буттi, до того, що певним чином вичерпуСФ смисл людського iснування.
Спiввiдношення духовностi та свiдомостi людини СФ важливим питанням фiлософii культури. На цю проблему iснують рiзнi точки зору. Перш за все свiдомiсть ототожнюСФться з феноменом духовного, що виражаСФться в аналiзi духовних явищ i процесiв в якостi утворень психiки. Так А. ЛосСФв визначаСФ дух в якостi тАЮсукупностi всiх функцiй свiдомостi, що виникли як вiдображення дiйсностi".
В науковiй лiтературi поширена тенденцiя пояснення духовного у виглядi свiдомостi та ii проявiв зазначаСФ Курносов [28, С. 75].
Таким чином, у сферу свiдомостi попадаСФ вся площина зовнiшнього та внутрiшнього досвiду людини, у звязку з чим свiдомiсть виявляСФться всеохоплюючою характеристикою життСФдiяльностi людини та унiверсальним визначенням ii духу. При цьому рiзноманiтнi форми духовного освоСФння свiту ототожнюються з тим виглядом, який вони наберуть, будучи усвiдомленими, i тим самим стаючи фактом свiдомостi. УтворюСФться своСФрiдний зачарований круг.
Свiдомiсть - це своСФрiдна iпостась духу, не просто частина духовного свiту, а його всеохоплююче вираження та спосiб розумiння духовного в усьому обСФмi i цiлiсностi. Аналогiчно тому, як свiдомiсть вводить у свою сферу явища навколишнього свiту, вона здатна транспонувати будь-який змiст чи рух внутрiшнього. Така аргументацiя служить доказом для розгляду свiдомостi в якостi тАЮпредставника" феномена духовного в цiлому дослiдив Курносов ].
Розкриття змiсту людськоi духовностi передбачаСФ видiлення духовних феноменiв, якi вiдiграють самостiйну роль у духовному розвитку людини та формуваннi способу ii життСФдiяльностi. Найбiльш поширеними СФ такi духовнi здiбностi людини як воля та чуттСФвiсть. Маються на увазi внутрiшнi почуття (духовнi): гнiв., любов, натхнення, що складають галузь людських почуттiв, як домiнуючу у характеристицi тАЮсутнiсних сил людини".
ОбСФктивiзацiСФю впливу волi та виконання нею регулятивноi функцii необхiдностi виступаСФ рiшення. Якщо практика - реальна дiяльнiсть, безпосередньо здiйснювана людиною в просторi обСФктивноi дiйсностi, то присутнiсть в нiй вольового начала виражаСФться в пiдпорядкованостi дii певному зразку, репрезентацiСФю якого виступаСФ рiшення.
Матерiальне виробництво створюСФ речовi, матерiальнi умови iснування людини, а духовне - тАЮiдеальнi" продукти: думки, знання, переконання, свята, обряди, традицii, художнi твори, мораль, етика, право тощо.Це визначення даСФ нам змогу зрозумiти що весiлля виступаСФ святом яке скадаСФться повнiстю з обрядiв та звичаiв якi надiляють нас знаннями, переконаннями i iншими елементами що i показуСФ його високий рiвень духовностi.
Поняття тАЮдуховне виробництво" охоплюСФ такi форми та рiвнi: суспiльна свiдомiсть, iдеологiя, духовнi потреби, цiнностi тощо. В. МежуСФв вважаСФ, що духовне виробництво СФ виробництвом свiдомостi, тому воно дозволяСФ вивести iснування свiдомостi в певнi суспiльнi форми iз конкретного типу духовноi дiяльностi. Категорiя духовного виробництва виражаСФ активний, продуктивний характер духовноi дiяльностi в ii соцiальних формах, вказуСФ на включенiсть духовного як особливого типу суспiльноi дiяльностi в процес життСФдiяльностi суспiльства.
Весiльна обрядовiсть охоплюСФ всi форми та рiвнi духовного виробництва.
Таким чином, сутнiстю духовного виробництва виступаСФ iнтеграцiя iндивiдуального iснування у суспiльнi форми буття. тАЮФормуючи людську субСФктивнiсть, - пiдкреслюСФ А. Горак - соцiальнi форми духовноi дiяльностi органiзовують саму дiяльнiсть людини". Духовне виробництво залучаСФ конкретну людину до спiвжиття з iншими iндивiдами у мiкро- та макропросторi Духовне виробництво не створюСФ особливих, самостiйно життСФвих форм, останнi - лише способи органiзацii процесу освоСФння iндивiдом суспiльних вiдносин у певному культурно-iсторичному процесi.
Отже, ми можемо в даному контекстi визначити взаСФмозвязок культури i духовностi, оскiльки розвиток культури досить тiсно повязаний з проблемою iснування людини. В онтологiчному розумiннi культура вказуСФ на те, що наскiльки людина СФ творцем власного життя, настiльки ii доля визначаСФться власними зусиллями та дiями. Вiдповiдно, ступiнь культурностi, тобто здатностi людини реалiзуватись в якостi самовизначального я, СФ продуктом iсторичним.
У культурi поСФднуються два пласти iсн