Весiлля в духовнiй культурi украiнського народу
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
Волинi.
Автор детально описуСФ обряд висватування дiвчини старостами, якi кiлька разiв вiдвiдують ii дiм, подаСФ обрядовий звичай викрадення дiвчат, пiдкреслюСФ, що молодим не можна жити разом, доки не вiдбудеться загальна урочистiсть - весiлля. Про церковний шлюб автор розповiдаСФ, що вiн вiдбувався десь близько одинадцятоi години ночi, до храму молодих вели в супроводi сопiлкарiви [35, С. 123] що i показуСФ у своiй працi Й. Лозинський.
Вiдомостi про украiнське весiлля, поданi Яном Ласiцьким, поки що СФ найдавнiшi.
Про джерела, якi стосуються весiльноi обрядовостi XVII ст., М. Сумцов говорив: ...исследователь украинского свадСФбного ритуала напрасно будет пересматривать обтемистьiе сочинения киевских ученьiх XVII ст., отьiскивая в Них документальньiе указания на малорусскую свадебную обрядность. Он найдет в них лишь сухие наставления о святости брака, о супружеской верности и т. п. [51; с.185].
З цiСФю думкою не можна повнiстю погодитися. У документах XV-XVII ст. мало матерiалiв, що висвiтлюють весiльну генеалогiю. Проте навiть у суворих церковних поученiях можна вiдшукати вiдомостi про весiльну звичаСФвiсть народу.
Багато матерiалiв про народну весiльну звичаСФвiсть XVII ст. знаходимо у Перспективi К. Саковича i Лiфосi. Обидва твори мають полемiчний
характер. К. Сакович у Перспективi всiляко нападаСФ на прийоми богослужiння та обрядовiсть православноi церкви, а автор Лiфоса спростовуСФ закиди К. Саковича, захищаСФ, вмотивовуСФ вчення православiя. Фактично автори обох полемiчних творiв, захищаючи обрядовiсть чи то католицькоi, чи то православноi церкви, порушують питання народноi обрядовостi й звичаСФвостi взагалi i весiльноi зокрема.
З роздiлiв про весiльну обрядовiсть Лiфоса i Перспективи дiзнаСФмося не тiльки про недосконалiсть церковного шлюбного обряду, про незначний вплив православноi церкви на народне весiлля в кiнцi XVI i на початку XVII ст., а й про звичаi i традицii народного весiлля.
Багатий матерiал про весiльну обрядовiсть сватання, заручин, весiльний поiзд XVI-XVIII ст. дають судовi актовi книги, а також книги земськi, мiськi (гродськi) i магiстратськi Киiвського, Волинського, Подiльського воСФводств.
Для висвiтлення iсторii побуту i соцiальних вiдносин на Украiнi у XVI-XVIII ст. чимало зробив О.Левицький (1848-1924), незмiнний дiловод Киiвськоi комiсii для перегляду давнiх актiв.
У радянський час заслуги вченого були високо оцiненi, i йому присуджено звання академiка. Вся наукова дiяльнiсть О. РЖ. Левицького спрямовувалась на висвiтлення народного життя XVI-XVIII ст. Переважна бiльшiсть праць (а вiн iх написав 204) присвячена дослiдженню народних звичаiв, зокрема весiльноi обрядовостi. О. РЖ. Левицький послiдовно виступав як популяризатор народноi безрелiгiйноi весiльноi обрядовостi, а церковний шлюб вважав привнесеним, чужим для обрядовостi народного весiлля. Своi думки вiн пiдтверджував численними архiвними документами.[23;с.16]
Про давню весiльну обрядовiсть знаходимо вiдомостi також в украiнському лiтописаннi. Досить цiкавi матерiали мiстить Густинський лiтопис . Так, у роздiлi О идолах автор, Говорячи про вiрування древнiх словян, називаСФ божества, яким поклонялися словяни в давнину i яких, за його словами, и до ньшь по нiкакихг, странахь величають.
Деякi, щоправда, незначнi описи весiльних традицiй з кiнця XVI - початку XVII ст. знаходимо в украiнськiй полемiчнiй лiтературi. У пристрасних публiцистичних творах РЖ. Вишенського, в яких засуджуються гноблення i свавiлля представникiв багатоi феодальноi, а також церковноi верхiвки, зустрiчаються окремi згадки про весiльнi традицii: Да проклятьi будут владики, архиманд-ритьi и игумени, которьiе монастьiре позапустевали и фолварки собе з мест святьiх починили... на местох свя-тмх лежачи, гроши збирают; с тих доходов... девкам своим вено готуiот... барви справуют....
РЖсторiю весiльних обрядiв украiнцiв описав у 1777 р. Г. Калиновський у працi Описание свадебных украинских простонародних обрядов..., яка поклала початок весiльнiй етнографii. В нiй автор вiдзначаСФ, що весiльна обрядовiсть украiнцiв зародилась на основi схiднословянськоi [24].
Автор звертаСФ увагу на речi, здавалося б, другоряднi, що свiдчить про його неабияку спостережливiсть. Так, Г. Калиновський подаСФ досить вичерпнi вiдомостi про весiльнi страви, описуСФ дуже древню традицiю спочатку iсти, а потiм пити рiзнi напоi. Ця традицiя збереглась у гiрських мiiевостях захiдних областей Украiни до кiнця XIX ст.
Цiкавi i спостереження Г. Калиновського про погляди народу на весiлля як на громадський акт освячення новоi сiмi.
Однак не можна погодитися з твердженням автора про те, що до весiлля песен никаких не поют. Цю думку спростовують першi збiрники пiсень початку XIX ст., якi подають зразки дуже рiзноманiтного i багатого пiсенного репертуару передвесiльного циклу (пiснi, якi спiвали на заручинах, сватаннi, печоглядинах i т. iн.). Г. Калиновський, до речi, не наводить жодноi весiльноi пiснi, що значно зменшуСФ вартiсть етнографiчного опису. Про вiдзначав Й.Лозинський.
У XVIII ст., крiм архiвних матерiалiв i згадуваноi роботи Г. Калиновського, вiдомостi про весiльну обрядовiсть знаходимо ще в так званiй анкетi-програмi для опису Украiни Ф. Туманського. В пунктi 49-му, де говориться про вивчення сiмейних обрядiв, зокрема весiльних.
Цiкавi факти про весiльну обрядовiсть публiкуються в топографiчних описах рiзних намiсництв Украiни, опублiкованих у кiнцi XVIII ст