Весiлля в духовнiй культурi украiнського народу
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
?ький традицiйний весiльний обряд розглядаСФться як комплекс ритуалiв - сакральних i соцiально-юридичних договорiв, якi своСФрiдно упорядковують свiт людини пiд час одруження на духовному i матерiальному рiвнях.
У багатовiкових звичаях, обрядах, традицiях народу - унiкальна школа виховання поведiнки, етики, працi i дозвiлля, школа виховання людини-художника. У них закладений великий смисл життя людини, оновлення народу, продовження життя нацii.
Важливим фактором становлення весiльноi обрядовостi була свiдомiсть нацii, яка гартувалась у складний iсторичний перiод. Основною детермiнантою. У становленнi весiльноi обрядовостi стало утвердження нових суспiльних вiдносин. Адже цей процес за своСФю суттю СФ насамперед культурологiчним процесом. Тому традицii СФ предметом iнтересу як популярних дослiдникiв, так i науковцiв.
Упродовж другоi половини XX столiття дослiдження весiльноi обрядовостi велись досить активно. Про це свiдчать науковi працi: РЖ.Березовського "Вивчення традицiйно-побутовоi культури народу - важливе завдання етнографiчноi науки" [3]; В.Борисенко "Сватання: обрядовi дii" [8]; О.Воропая "Звичаi нашого народу. Етнографiчний нарис"[16], Н.Гаврилюк "Сiмейнi обряди нашоi доби[17]; Н.Здоровеги "Нариси народноi весiльноi обрядовостi на Украiнi" [23]; О.Курочкiна "Традицiйна громада i побут" [28]; Культура i побут населення Украiни" (за ред. В.Наулко, Л.Артюха) О.Ковальчука "Украiнське народознавство" [30].
Про те, що "значення народних весiльних звичаiв виходить за межi нацiональноi культури i украiнське весiлля поряд з такими перлинами свiтовоi класики як грецький епос, мiфологiя, iндуськi Веди, фiнськi руни, росiйськi билини - можна вiднести до надбань загальнолюдськоi культури", наголошував О.Правдюк [46].
Що ж таке весiлля? Енциклопедiя украiнознавства вiдповiдаСФ: "Весiлля, в украiнському народному побутi складна сумiш обрядiв рiзних дiб, у якiй розрiзняють елементи родовоi екзогамiчноi епохи, впливи грецько -вiзантiйськоi релiгiйно-мiстичного характеру i новiшi украiнськi. Основнi весiльнi акти: сватання (в якому важливим моментом СФ згода молодоi на шлюб), заручини, прикрашення гiльця, печення короваю, запрошення гостей, дiвич-вечiр, церковне вiнчання, весiльний поiзд, перейма, розплетення коси у молодоi, роздача короваю, переiзд молодоi до молодого, "пригощування молодоi", "перезва", церковний "вивiд", або обрядовi зливки. В пiзнiшi часи ритуал був значно спрощений", вiдзначаСФ О. Курочкiн [26, С. 303].
Пояснення термiну "весiлля" висвiтлюСФ iсторiя. Стародавнi лiтописи оповiдають, що у словянських племен iснували два моменти весiльного обряду. У полян, найкультурнiшого словянського племенi, усе вiдбувалося "тихо i кротко", пiсля всiх "весiльних звичаiв" молодий не ходив по дiвчину, а приводив ii до свого двору, а на ранок за нею приносили придане.
У древлян одруження вiдбувалося через "умикання бiля води" , тобто на певних мiiях бiля рiчки, ставка, криницi, куди дiвчата ходили по воду або де збиралися для забав; тут iх хапали, очевидно, пiсля певного порозумiння. У сiверян умикавання вiдбувалось "на iгрищах мiж селами". Вятичi та радимичi викрадали наречених бiля води, "святкуючи одруження богинi Ладо, якi починалися ранньою весною й продовжувалися до середини лiта - РЖвана Купайла. Пiд час iгор i веселощiв чоловiки вибирали собi дружин i "уводили", з iх згоди, у своi домiвки. Давнiй вираз "гуляти весiлля" зберiгся донинi" (В. Борисенко) [6, С. 140].
Духовну та змiстову основу украiнського весiлля складають традицii - механiзми передачi суспiльного та культурного досвiду: традицii шанування батькiв, рiднi, хлiба, працi. Традицii вiдображають мiжпоколiнну iнтеграцiю, передачу життСФвого, духовного та культурного досвiду вiд поколiння до поколiння. Крiм цього, побутують й iншi традицii:
А) використання символiв: рушникiв, зерна, вогню, гiльця, вiнкiв, квiтiв, води;
Б) традицiя весiльних чинiв: свати, дружби, старости, дружки, почот, перезви, свахи, дружина складають головнi дiйовi особи весiльноi обрядовостi - з боку молодого та з боку молодоi. Головними фiгурами, зрозумiло, СФ нареченi, а вже навколо них здiйснюються обрядовi дii.
В) художнi традицii виражаСФться в широкому використаннi весiльного фольклору: пiсень усноi народноi творчостi, танцiв, музики. Вони складають багату спадщину художньоi культури, в якiй синкретизувалась пiсенна, музична, хореографiчна, поетична, театральна, декоративне - ужиткова народна творчiсть, а також iгрове мистецтво;.
Г) духовно-релiгiйна традицiя, яка виражаСФться в обрядовостi благословiння, вiнчання, використання iкон, свiчок тощо.
Всi цi традицii i вмiщають та пiдкреслюють духовне пiдТСрунтя весiлля. Вони пiдкреслюють, що весiльна творчiсть виступаСФ продуктом духовного перетворення дiйсностi людьми, досягнутого рiвня в оволодiннi силами зовнiшньоi i власноi природи.
Традицiйне украiнське весiлля маСФ порiвняно з iншими видами духовноi культури маСФ чи не найбiльше варiантiв, причому вiдмiнностi в обрядових дiях iснують не лише в рiзних районах, а й у межах однiСФi мiiевостi. Природно, що розвиток рiзноманiтних (норм, варiантiв весiлля обумовлений неоднаковими iсторичними, соцiально-економiчними, географiчними умовами рiзних районiв Украiни, мiжетнiчними контактами i взаСФмозбагаченням культур сусiднiх народiв, чинниками конфесiонального характеру (православя, католицизм, унiя). В реаль?/p>