Весiлля в духовнiй культурi украiнського народу
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
. за iнiцiативою топографiчного комiтету в Москвi.
Найбiльш цiнна для етнографiв СФ робота А. Шафонького Черниговского наместничества топографическое описание.... Подаючи цiннi матерiали про життя i побут народу, автор описуСФ вечорницi, забави молодi та весiльнi традицii. А. Шафонський говорить про поетичну традицiю украiнцiв супроводжувати весiлля пiснями та музикою. Збереглась досить цiкава памятка кiнця XVIII ст. МаСФмо на увазi вiновий лист, або, як його називали, веновной реСФстр приданого нареченоi (1786р.).
Систематичнi записи весiльноi обрядовостi почали зявлятися у XIX ст. Малознаним описом украiнськоi весiльноi обрядовостi початку XIX ст. СФ опис весiлля, зроблений РЖ. ФогорошiСФм (1786-1834), який опрацював етнографiчнi матерiали iз Закарпатськоi Украiни (вiдомий як РЖван Бережанин).
Описане РЖ. ФогорошiСФм весiлля вiдноситься до кiнця XVIII - початку XIX ст. Дослiдник подаСФ цiкавi вiдомостi про пережитки древнiх шлюбних звичаiв, зокрема заручення в дитинствi, а також про окремi весiльнi дiйства. Це опис оглядин, заручин, приготування весiльноi корогви в домi молодого, плетiння вiнкiв у домi молодоi, весiльний поiзд молодого до молодоi, що викликаСФ в уявi похiд вiйськовоi дружини iз закличними звуками мисливського рогу чи труби, з пострiлами iз пiстолiв, а обряди входу до хати молодоi нагадують вiйськову облогу. РЖ. Фогорошiй подаСФ лише одну пiсню при плетеннi вiнкiв, де вiдчутна вже християнiзацiя весiльноi обрядовостi.
Найчастiше записи весiлля робили фольклористи, i весiльнi матерiали, переважно весiльнi пiснi, фрагментарно вмiщувались у численних фольклорних збiрниках.
Серед них найбiльшу цiннiсть становлять матерiали збiрника М. С. Максимовича, де поряд з пiснями iсторичного змiсту СФ роздiл, в якому зiбрано жiночi пiснi. До цього роздiлу разом з веснянками, обжинковими пiснями автор вiднiс обрядовi весiльнi пiснi[24;с.19] вiдзначив Здоровега.
У 30-40 роках XIX ст. зявляються спецiальнi дослiдження весiльноi обрядовостi. Серед них заслуговуСФ на увагу робота Й. Лозинського (1807-1889) Кизкоiе хуезiiе, яка вийшла друком латинським шрифтом, так званим абеЦадлом, у Перемишлi 1835 р. Дослiдження И. Лозинськото було фактично першою спробою синтезованого аналiзу весiльноi обрядовостi, хоч i локального регiону. Автор в основному розглядаСФ обрядовiсть Пiдгiря (Львiвщина), околиць Перемишля i пiвденно-захiдноi територii теперiшньоi Волинськоi областi.
РЖ. Франко в своiй роботi Огляд праць над етнографiСФю Галичини;:ХРЖХ ст. пiдкреслював, що велике зацiкавлення польського духiвництва народними вiруваннями та звичаями пояснювалось прагненням боротися з ними. Крiм цього основного чинника, зацiкавлення етнографiСФю мiiевою iнтелiгенцiСФю активiзувалось, на думку РЖ. Франка, зростанням духовних запитiв та iнтересу до пiзнання краю, народу.
Дослiджуючи весiлля, Й. Лозинський прийшов до висновку, що, незважаючи на деякi локальнi вiдмiни, весiльнi обряди i пiснi в основному тим самим способом вiдправляють.[36;с.160]
У 40-60-тi роки XIX ст. етнографiчна наука iнтенсивно розвивалась у Росii i на Украiнi. Матерiали про весiльну обрядовiсть публiкувалися в Губернских ведомостях, лiтературних альманахах, журналах та вiсниках1. Вiдзначаються вони переважно емпiричним характером дослiджень.
Для пояснення питання про походження весiльноi обрядовостi, зокрема певних ii дiйств, даСФ багато цiкавого робота РЖ. Срезневського Святилища и обрядьi язьiческого богослужения древних славян по свидетельствам современньiм и преданьям.
Велику увагу правовим весiльним звичаям i обрядовостi придiлив А.Терещенко у чотиритомному виданнi Бьiт русского народа. В своiй книзi автор висвiтлюСФ питання iсторii весiльноi обрядовостi, подаСФ цiкавi описи росiйського, украiнського, бiлоруського народного весiлля, що СФ яскравим свiдченням СФдностi духовноi культури трьох братнiх народiв.
Серед етнографiчних матерiалiв особливу увагу привертають дослiдження про окремi села, мiстечка Украiни, де розкриваСФться, зокрема, питання весiльних звичаiв. З перiодичних видань цього часу слiд назвати журнал Основа, що виходив у Петербурзi в 1861 -1862 рр. На його сторiнках вмiщувались художнi твори, у яких переважно описувалось життя i побут украiнського народу, друкувалось чимало матерiалiв про весiльну обрядовiсть .
Окремi дослiдники спецiально займаються питанням народноi духовноi культури. Серед них слiд назвати М. Костомарова, Я. Головацького, П. Кулiша, О. Потебню. Для 40-60-х рокiв XIX ст. характернi досить яскраво вираженi двi тенденцii, двi концепцii в етнографii - лiберально-буржуазна i революцiйно-демократична. РЖ якщо роботи вищеназваних авторiв написанi з лiберально-буржуазних позицiй, то першi засади революцiйно-демократичного погляду на зображення i висвiтлення побуту на Украiнi проступають у дiяльностi i творчостi Т. Г. Шевченка, який не тiльки пiднiс до свiтового рiвня красу поетичного слова i мови украiнського народу, а й своiми творами довiв своСФрiднiсть його культури взагалi - матерiальноi i духовноi. Вiн вперше звернувся до всесторонньо зображення побуту народу, передаючи його чи то мовою пензля (альбом Живописная Украйна), чи то мовою образного слова в поетичних i прозових творах. РЖ у минулому, i в сучасному життi Т. Г. Шевченко бачив соцiальну нерiвнiсть i несправедливiсть. РЖз явищ духовноi культури вiн зупинявся на тих, в яких найбiльш яскраво виступали соцiальнi елементи.
Надзвичайно цiннi вiдомо?/p>