Весiлля в духовнiй культурi украiнського народу
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
? вiнок нареченоi робили зi штучних квiтiв; на Буковинi й Покуттi - з кольорових стрiчок, ТСерданiв, квiтiв, пiря, намистин. Гуцулка на весiлля готувала собi барвiнковий вiнок - твердий каркас, на який мiж зеленим листям нашивалися яскравi квiти з паперу, гарусу, тканини, воску i т. iн. хлiб-коровай. Обрядове печиво випiкали колективно з продуктiв, якi зносилися учасниками весiлля.
На коровай запрошувалися декiлька жiнок, якi звалися коровайницi. РЖдучи по селу, вони спiвали:
Марусина мати
По сусiдоньках ходить,
Сусiд своiх просить:
Да сусiдоньки моi,
Прибудьте до мене,
Та до моСФi хати,
Та до мого дитяти
Коровай бгати.
Найчастiше випiкали короваi у сiмях обох молодих i дiлили iх пiд час дарування. Проте в окремих лемкiвських селах або на украiнсько-росiйському погра-ниччi коровай випiкали лише в молодого, а потiм йшли з ним до молодоi.
Як свiдчать записи про весiлля XIX ст., короваi спочатку були житнiми, як й iнше весiльне печиво. Традицiя випiкати короваi з пшеницi зявилася пiзнiше. Короваю надавалося глибоке символiчне значення: СФднання молодих у сiмю та iхнiй перехiд до вищоi соцiальноi групи, обСФднання двох родин, продовження роду, плодючiсть тощо. Усе, що стосувалося короваю, набувало й магiчного значення. Саджаючи коровай у пiч, спiвали:
Стелися хмеленьку, на лiску,
Родися, пшениченько, на пiску,
Густая, буйная - на нивi,
Частii снопочки на жнивi,
Да високi стоги на гумнi,
Вищий наш коровай на столi.
Найбiльш поширеною формою короваю в Украiнi була висока кругла паляниця, оздоблена квiтами, шишками, пташками з тiста. Все це в народному уявленнi символiзувало багатство, плодовитiсть, подружню вiрнiсть. На значнiй територii (захiднi та пiвденно-схiднi областi) весiльний хлiб випiкали у виглядi деревця чи гiлочок з вiдповiдними назвами: коровай, гiльце, теремок, дивень, дiвування, рiжки.
Рiзновидом короваю в Поднiстровi та на Закарпаттi були круглi плетенi калачi з отвором посерединi пiд назвами: крученик, калач тощо. На Гуцульщинi -сирнi калачi - малi i великi.
Ще однiСФю формою печива на весiлля були рiзноманiтнi вироби прямокутноi, продовгуватоi, плетеноi форми, прикрашенi барвiнком, калиною, колосками жита чи пшеницi. Цi вироби називаються калач, лежень, батько, покраса, пара, полюбовники[6;с.38]це пiдкреслювала Борисенко у своiх працях.
Характерним весiльним печивом були також шишки, що ними обдаровували коровайниць, гостей, весi-льну челядь, молодь, яку не частували короваСФм. Шишок звичайно випiкали не менше двохсот.
До короваю спiвали багато обрядових пiсень (особливо в центральних областях), коментуючи хiд самого обряду, починаючи вiд вчинення i замiшування тiста.
До найдавнiших традицiй вiдноситься i та, коли коровай випiкаСФться тiткою молодого чи молодоi i врочисто переноситься до весiльного дому.
Починалася церемонiя приготування короваю благословенням матерi пiд супровiд пiсень, що передавали радiсть роду з приводу одруження. Коровайницi спiвали:
Благослови, Боже,
РЖ отець, i мати,
СвоСФму дитятi короваю бгати.
Фольклор засвiдчуСФ, що коровай СФ дарунком молодiй вiд роду:
Короваю, короваю,
Везем тебе коло гаю,
Коло гаю, понад Дунай,
Ти, Ганнусю, не думай.
РЖде твоя родинонька,
Везе тобi коровай.
Не житнiй, а пшеничний
Всiй родинi величний.
Пшеничний, петльований,
Родом дарований.
Ще однiСФю цiкавою особливiстю коровайного обряду СФ побутування в окремих районах Тернопiльщини, РЖвано-Франкiвщини обрядового хлiба пiд назвою доля (образ долi в народнiй творчостi асоцiюСФться з судженим). Це пiдтверджуСФ думку О. Потебнi, що коровай був символом замiжжя взагалi. У весiльних пiснях часто коровай порiвнюСФться з мiсяцем, ясним сонцем:
Свiти, мiсяцю, з раю Нашому короваю,
Аби бил коровай красний Та як сонечко ясний.
Неодмiнними атрибутами прикрашання весiльного хлiба були: барвiнок, овес (чи колосок пшеницi, жита), калина, що було глибоко символiчним i мало сприяти змiцненню шлюбу, щастю й добробуту.
Напередоднi означеного дня весiлля в хатi нареченоi готували придане - посаг, i в пятницю ввечерi перевозили його до молодого. Хоча в багатьох матерiалах можна прочитати, що придане забиралось разом з молодою весiльним поiздом. Дiвчата спiвали в хатi молодоi:
Готуй, матiнко, постiль:
Чотири воли забори
РЖ сто золотих готових,
РЖ коня вороного
Для пана молодого,
РЖ теСФ покривало,
Що шовком вишивала.
Зiмховii подушки,
Щоб спали двi душки.
А коли виводили худобу, то бояри спiвали:
Нашому свату полегшало, що у нього в сараi поменшало?
Привiвши худобу до молодого, вже спiвали так:
Нашому свату та погiршало,
Що у нього в сараi побiльшало.[48;с.34]
НевiдСФмною частиною весiльного обряду була скриня. На скриню клали подушки, рядна, лiжники, а в скриню - одяг, полотно та iншi речi. Скринi були мальованi, розписанi. Розпис мав переважно iмпровiзацiйний характер i, як правило, не повторювався.
В Украiнi весiльнi скринi декорували здебiльшого мотивами рослинного характеру, доповнюючи iх зображеннями пiвня, курки з курчатами, пави, зозулi або козака-бандуриста, дiвчини з коромислом тощо. Прикрашали й геометричним орнаментом - ромбами, трикутниками i т. iн. Та найбiльш популярними мотивами були букет, вазон, гiлка, вiночок, се