Весiлля в духовнiй культурi украiнського народу
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
або дорiвнювала Посаг, або навiть перебiльшувала його. Хоча з часом розмiр Посага та вартiсть вiна зазнавали змiн, сам принцип пiдготовки молодих до матерiального забезпечення сiмi зал й гнався одним iз найважливiших.
Саме весiлля в деяких випадках мало стародавнiй княжий характер: молодий зветься князь, а молода - княгиня, iхнi друзi - бояри. Коли iде поiзд з молодим - молодою, то всi мусять звертати iм з дороги, хоч би то був i пан, бо це ж iдeть князь i княгиня. Розпорядники на весiллi звалися старости й пiдстарости - це вже термiни литовсько-польського походження.
Також ще одиним духовним компонентом весiльноi обрядовостi СФ те, що головний весiльний день закiнчувався обрядами шлюбноi ночi: переодягання молодоi, виведення ii до гостей, демонстрування цнотливостi.
Коли молода засвiдчувала свою цноту, вивiшували червоний прапор (на Захiдному Полiссi i в Карпатах цього звичаю не було). Молодий i бояри та дружки - всi пришивали собi червонi стрiчки. Довгу червону стрiчку чи рушника прив`язували до довгоi тички i з нею танцювали, коли йшли вiд молодоi до молодого. Танцювали все село або вся громада.
Утрата дiвочого вiнка ще до шлюбу сильно переслiдувалась.
Обряди цi надзвичайно широкi й змiстовнi i мають виразний ритуальний характер. РЖ на цi обряди ще й тепер дивляться як на iстотну, найголовнiшу частину побрання, без чого дiвчина не може стати чиСФюсь тАЮзаконною жiнкою.[47;с.130]
До найважливiших атрибутiв шлюбно-правовоi санкцii у регiонi належать свiчка, деревце, кожух. У обрядодiях та пiсенних текстах, пов?язаних iз виготовленням свiчки, простежуються мотиви вшанування бджiл та воску, а також втiлення у нiй, як i в короваi, майбутнього щастя i добробуту молодих.
Важливе мiiе вiдводилося циклу обрядiв пiсля шлюбноi ночi, що символiзували приСФднання невiстки до родини чоловiка: розтоплювання печi, посилання по воду, скроплення водою господарства, приготування обiду, частування свекрiв.
Комора - цикл обрядiв шлюбноi ночi, що складався з двох частин: перша включала обряд перевдягання молодоi, чипчини, вивiд ii до гостей, власне Комора, демонстрацiю цнотливостi (перезву); друга - приСФднання невiстки до родини чоловiка, розпалювання печi, готування обiду, частування свекрiв. Закiнчувалося весiлля розподiлом короваю та обдаруванням молодих i родини нареченого. Подекуди завершальний весiльний обряд мав назву пропiй або придана (переважно в районах з росiйським населенням).
Наступного ранку дотримувалися ряду обрядiв, в основi яких лежала вiра людей в особливу силу молодоi. В iх числi митвини - ходiння молодоi по воду, вмивання та скроплення всiх оточуючих; биття кашi - ритуальне приготування кашi, ii "продаж" гостям та обсiвання нею двору й худоби.[7;с.80]
Саме цей перiод настання самого дня весiлля пройшовши пiдготовку настаСФ вiдтворення та втiлнення самоi духовностi у вiдтвореннi в обрядiв за допомогою уже набутого духовного досвiду.
2.3 Духовний елемент у пiслявесiльних обрядах i звичаях
Стан духовностi i культури сучасного людства викликаСФ вiдчуття тривоги, що все бiльш росте, за його майбутнСФ. Ми стали свiдками, очевидцями i учасниками наростаючих темпiв деградацii як духовностi, так i культури i розумiСФмо, що якщо цей процес не зупинити, то катастрофа сучасноi цивiлiзацii в загальнопланетарному масштабi стане неминучою.
На Н.А.БердяСФв думку, захiдна культура перейшла в цивiлiзацiю, тобто в свою фактичну протилежнiсть, бо культура вiдбулася вiд культу, вiд релiгii, вiд храму, цивiлiзацiя ж СФ оболонка культури, що маСФ суто чоловiче походження. Культура - явище перш за все духовне, цивiлiзацiя - матерiальне. Культура маСФ душу, цивiлiзацiя - лише методи i знаряддя. Культура гордиться своiм минулим i тримаСФться традицii, цивiлiзацiя гордиться справжнiм i ii мало цiкавлять минулi досягнення i могили предкiв. Культура прагне до вiчного, цивiлiзацiя живе сьогоднiшнiм днем: тут i зараз.
Демократiя утилiзувала культуру, перетворюСФ ii на засiб полiтики i економiки. Цивiлiзацiя позбавляСФ культуру ii основи, ii стрижня - духовностi, без чого культура гине.
Без розумiння вищевикладених iстин нам не зрозумiти суть тих духовних i культурологiчних процесiв, якi вiдбуваються в нашiй вiтчизнi, тим бiльше що прозападнически настроСФна частина нашого населення постiйно i наполегливо продовжуСФ закликати нас увiйти до лона захiдноi цивiлiзацii i залучитися до ii великих культурних досягнень. Абсолютно очевидно, що це загрожуватиме нам неможливiстю вiдродження нацiональноi духовностi i загрожуСФ наший нацiональнiй культурi, а отже i нацiональнiй iдентичностi. Пiти на це можуть тiльки люди що повнiстю втратили нацiональне i патрiотичне почуття, звязок з культурою свого народу [2;с.120] наголосив Березовський.
Першим i основним показником рiвня i якостi культури СФ не ii зовнiшнi атрибути, а ii духовна внутрiшня глибина. Не заплiднена духовно, культура перетворюСФться на сурогат, пустушку, пiдробку в маскульт, модерн поста i iншi явища антикультури.
Розвиток духовноi культури як цiлiсностi - суперечливий процес. Становлення свiтовоi культури в XX ст. супроводжувалося могутнiм рухом росту нацiональних культур. Саме наш час показав обмеженiсть СФвропоцентристського погляду на культуру, коли техногенна СФвропейська культура стала провiдною, базисною стосовно всiх iнших, регiональних i нацiональних.
Сучасна культура, що поСФднуСФ людство, заснована на загальнолюдських цiнностях, захисту прав особистостi, гу