Весiлля в духовнiй культурi украiнського народу
Дипломная работа - Туризм
Другие дипломы по предмету Туризм
?зу залишалося за народними обрядами. Не даремно вiнчання передувало давньому санкцiонуючому народному обряду - посаду. Довгий час воно сприймалося крiзь призму язичницьких традицiй, свiдченням того с велика iхня частка у християнському обрядi В. Перед тим як йти до церкви, молодi просили у батькiв благословiння. Ця церемонiя проводилася iз хлiбом-сiллю.
Наприклад, на Гуцульщинi обряд вiнчання зветься прощею: молодий i молода тричi обходять довкола столу i просять батькiв пробачити за все, чим завинили перед ними. Йдучи до церкви, молода нерiдко клала собi за пазуху залiзний ключ або цiлушку хлiба. Виходячи з церкви, молодi зiдали хлiб, щоб жилося не вбого.
Пiд час Вiнчання дружки тримали на правому плечi молодого хлiбину зi свiчкою, а над лiвим плечем молодоi перемiтку. Це також елементи народноi обрядовостi, якi дещо "заземлили" духовний церемонiал. Водночаiерковне Вiнчання збагачувало традицiйне народне весiлля iдеСФю освячення шлюбу, закрiплюючи цiнностi сiмейного життя.[13;с.48]
Того вечора молодих заводили за стiл - на посад.
Мiiе бiля молодоi наречений викуповував, як правило, у молодшого брата своСФi майбутньоi дружини. Тещi вiн дарував чоботи, сестрам - хустки, дружкам - кольоровi стрiчки. Молода обдаровувала рiдню молодого. Частування короваСФм сприймалося як громадське схвалення шлюбу. Спочатку частку коровая пiдносили батькам, потiм молодим, а далi - всiм гостям. Пiдошву коровая вiддавали запорожцям, тобто тим, хто не був запрошений на весiлля, а спостерiгав за весiльними урочистостями за порогом хати або бiля вiкон.
Пiсля цього свахи приступали до покривання молодоi: з неi знiмали вiнок i повязували жiночу хустку (колись одягали очiпок i намiтку). Це символiчне приСФднання молодоi до жiночого гурту знаменувало ii остаточне прощання з дiвуванням. Хор нагнiтав емоцii, спiваючи жалiсних пiсень. Пiсля покривання неодружена молодь покидала весiлля, а молоду виряджали до новоi родини. Це найбiльш драматичний момент весiлля, коли молода прощаСФться зi своСФю рiднею, матiрю, хатою. На воза виносили посаг молодоi, скриню, подушкитАж Весiльний поiзд рушав до господи молодого, де iх зустрiчала свекруха.[13;с.49]
Покривання - найдраматичнiший весiльний обряд, що символiзував перехiд молодоi до замiжнього стану. Вiн був продовженням посаду молодих, а розпочинався розподiлом короваю. Ритуали розподiлу весiльного хлiба i спiльного його зiдання молодими символiзували створення новоi сiмi.
Далi символiчнi дii через розплiтання коси та Покривання голови молодоi очiпком i намiткою пiдкреслювали iСФрархiчнiсть шлюбного союзу. У найдавнiшi часи обряд розплiтання здiйснювався в домi молодоi приданками та свекрухою, в кiнцi ж XIX ст. - як в домi молодоi, так i в домi молодого приданками, свекрухою й навiть молодим.
Молоду садовили на дiжу, брат або приданка розплiтали iй косу i мастили волосся маслом чи медом. На Подiллi втинання коси здiйснював молодий: посадовивши наречену собi на колiна, вiдрiзав косу ножицями. На Закарпаттi зберiгався i бiльш архаiчний обряд - вiдсiкання коси. Пiсля церковного вiнчання розпочиналися танцi, пiд час яких молодiй обтинали косу. Родичi молодого привязували кiнець коси до гвiздка, вбитого в стiну. Молодий серед танцю повинен був виявити таку спритнiсть, щоб СФдиним ударом топiрця повнiстю вiдрубати косу. Пiсля цього родичi молодоi приймали хлопця до свого роду.
Вiдрiзавши косу, молоду покривали очiпком. За ритуалом, вона мала двiчi його зривати, i тiльки на третiй раз корилася долi. Вiд цього моменту вона переходила у стан жiнки з вiдповiдними нормами поведiнки. Вони пiдкреслювалися, зокрема, вбранням: замiжня жiнка збирала волосся у жмут й запиналася хусткою або вдягала очiпок. Виходити помiж люди без нього вважалося непристойним.
Обряд Покривання був останнiм, що виконувався в домi нареченоi. Пiсля нього молодий забирав молоду до свого дому, а разом i ii посаг.
Посаг (придане). Кожна украiнська дiвчина готувала собi придане, зокрема ту його частину, що становила так звану скриню. Адже П. складався з двох частин: худоби та скринi. Щодо першоi, то й видiляв батько. Це худоба, певна сума грошей, клаптик землi. Але те, що входило до скринi, дiвчина мала готувати собi сама або ж разом з матiрю. Скриня включала постiль, рушники, одяг, а також стрiчки та хустки, якими дiвчина мала обдаровувати весiльних гостей.
Отож, до весiлля дiвчинi належало багато працювати. А втiм ця праця не була для неi обтяжливою. Вона виконувала ii здебiльшого на вечорницях та оденьках, де i працювали, i розважалися. Траплялося, дiвчина не встигала приготувати собi Посаг. У такому разi народнi звичаi передбачали спецiальнi передвесiльнi дii - торочини, на якi приходили подруги нареченоi.
Завершували готувати Посаг у передостаннiй день весiлля. Пiсля обряду повязування молодих його урочисто везли до нареченого. Скриню супроводжували брати й свахи, якi дорогою показували Посаг гостям та односельцям - виймали iз скринi гарнi речi. Однак Посаг мав продемонструвати не стiльки достаток молодоi та ii рiдних, скiльки ii працелюбнiсть. Якщо вiн характеризував дiвчину як добру майстриню, ii почет зустрiчали хлiбом-сiллю, спiвали величальноi пiснi[47;с120] про й пише Кравець.
Парубки також брали участь у створеннi матерiальноi основи майбутньоi сiмi - вони, як правило, працювали у господарствi. Причому до цiСФi працi iх залучали досить рано - з 12-13 рокiв. Адже молодий, беручи шлюб, мав сплатити нареченiй вiно - своСФрiдний викуп, вартiсть якого