Юридичний аналiз складу злочину "Хулiганство"
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
оду чи використання незначного приводу для розправи з потерпiлим. Посягання, як правило, вчиняСФться проти першого стрiчного, кожного, хто пiдвернувся пiд руку, як правило, хулiгана й потерпiлого ранiше не повязували будь-якi стосунки наявнiсть же особистих мотивiв (помсти, заздростi, ревнощiв) говорить про те, що маСФ мiiе не хулiганство, а вчинення злочину проти особи.
В процесi вчинення злочину, що розпочався за мотивом особистого характеру (помста, ревнощi тощо), останнiй може перейти в мотив явноi неповаги до суспiльства. Тим самим дiяння може перетворитись iз посягання на особу в злочин проти громадського порядку - хулiганство. Проте, особистi мотиви, як вiдмiчаСФ М.Т.Куц, носять другорядний, незначний, слабо виражений характер. ПереважаСФ ж завжди неповага до суспiльства, що виражаСФться в порушеннi громадського порядку i СФ головним, вирiшальним мотивом для квалiфiкацii злочинiв за ст. 296 КК Украiни. Саме мотив явноi неповаги до суспiльства виступаСФ одним iз головних критерiiв вiдмежування хулiганства вiд сумiжних злочинiв. Вiдсутнiсть у вчиненому мотиву явноi неповаги до суспiльства свiдчить i про вiдсутнiсть хулiганства, хоча б дii винного в тiй чи iншiй мiрi порушували громадський порядок i характеризувались застосуванням насильства до потерпiлого, знищенням майна тощо. Це пiдтверджуСФться також судовою практикою.
Так, у постановi президii РЖвано-Франкiвського обласного суду вiд 31 травня 1996 року в справi С. зазначаСФться, що, як вбачаСФться iз матерiалiв справи, конфлiкт мiж С. i потерпiлим був викликаний неправильними дiями останнього, який почав зясовувати причини вiдмови в задоволеннi його прохання сiсти в кафе за столик до С. та його знайомих, i в ходi цього конфлiкту С. заподiяв В. удар, вiд якого той упав на бетонну пiдлогу, вдарився головою й одержав смертельну травму. Падiння потерпiлого було наслiдком дiй С. i суд встановив його вину щодо наслiдку у формi необережностi, тодi як хулiганство згiдно iз законом СФ умисними дiями. Оскiльки ж С. умисних дiй, що грубо порушують громадський порядок i вражають явну неповагу до суспiльства, не вчиняв, i конфлiкт з потерпiлим виник не з хулiганських мотивiв, а у звязку з неправильною поведiнкою останнього на ТСрунтi зясування взаСФмних стосункiв, дii засудженого не мiстять складу злочину Хулiганство. Президiя обласного суду в цiй частинi справу закрила на пiдставi п.2 ст.6 КПК Украiни за вiдсутнiстю в дiях С. складу злочину i постановила вважати його засудженим лише за необережне вбивство.
В п.4 постанови Пленуму Верховного Суду Украiни вiд 22 грудня 2006 року №10 Про судову практику у справах про хулiганство зазначаСФться: Суди мають вiдрiзняти хулiганство вiд iнших злочинiв залежно вiд спрямованостi умислу, мотивiв, цiлей винного та обставин учинення ним кримiнально караних дiй.
Дii, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоiв, заподiянням тiлесних ушкоджень, вчиненi винним щодо членiв сiмi, родичiв, знайомих i викликанi особистими неприязними стосунками, неправильними дiями потерпiлих тощо, слiд квалiфiкувати за статтями КК Украiни, що передбачають вiдповiдальнiсть за злочини проти особи....
РЖгнорування субСФктивноi сторони вчиненого, зокрема, його мотиву, тягне неправильну квалiфiкацiю дiй винного як хулiганства.
Важливе значення для всебiчноi характеристики субСФктивноi сторони злочину маСФ мета суспiльно небезпечного дiяння, пiд якою розумiють той фактичний результат, якого винний намагаСФться досягти шляхом вчинення злочину. Так, С.С.Яценко вважаСФ, що при хулiганствi грубе порушення громадського порядку, а також проявлення неповаги до суспiльства являСФ мету дiянь винного, а М.Т.Куц стверджуСФ, що мета хулiганства полягаСФ в самому дiяннi, в демонстрацii хулiганом своСФi зневаги до суспiльства, до встановленого у ньому порядку. РЖснуСФ думка, що хулiганство злочин, який може бути вчинений i без мети грубого порушення громадського порядку. Але, на практицi хулiганськими вважаються не лише тi дii, мета яких порушення громадського порядку i виявлення неповаги до суспiльства, але й тi, коли винний переслiдуСФ якусь мету, наприклад, маСФ намiр звести з кимось особистi рахунки.
РЖ.М.Даньшин, С.С.Яценко вважають, що при хулiганствi мета спiвпадаСФ з мотивом, стверджуючи, що твердоi i ясноi мети у хулiганства немаСФ. Так як хулiган прагне досягнути якогось обСФктивного результату, хулiганськi мотиви зявляються якось несподiвано, iнколи навiть миттСФво, оскiльки мотивацiя хулiганських дiй вiдрiзняСФться вiдносною легкiстю, тому мета у свiдомостi хулiгана не знаходить вираження.
На мою думку, у бiльшостi випадкiв мотив i мета при хулiганствi нерозривно повязанi, а, оскiльки при даному видi злочину винний задовольняСФться самоствердженням, реалiзацiСФю своСФi примхи, ефектом здiйснюваних дiй, то це приводить до злиття мети з мотивом.
Отже, субСФктивна сторона хулiганства характеризуСФться виною у видi прямого умислу i мотивом явноi неповаги до суспiльства. Прямий умисел виражаСФться в тому, що особа, яка вчиняСФ хулiганськi дii, усвiдомлюСФ iх суспiльну небезпечнiсть, i, все ж таки, бажаСФ вчинити цi дii. Неповага до суспiльства це прагнення показати свою зневагу до iснуючих правил i норм поведiнки в суспiльствi, самоутвердитися за рахунок приниження iнших осiб, протиставити себе iншим громадянам, суспiльству, державi. Вказана неповага маСФ бути явною. Це означаСФ, що неповага до суспiльства СФ очевидною, безсумнiвною як для хулiгана, так i для очевидцiв його дiй