Юридичний аналiз складу злочину "Хулiганство"
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
ти, керувати своiми вчинками. Тут свiдомiсть i воля взаСФмоповязанi i тiльки в сукупностi визначають характер поведiнки особи в конкретнiй ситуацii.
Питання про осуднiсть особи виникаСФ тiльки у звязку зi вчиненням нею хулiганства. Саме щодо нього необхiдно зясувати здатнiсть особи правильно оцiнювати суспiльно небезпечний характер вчинених хулiганських дiй та керувати ними.
Стан осудностi це норма, типовий стан психiки людини, характерний для ii певного вiку. Як правило, стан осудностi презюмуСФться, бо вiн характерний для переважноi бiльшостi людей. Тому на практицi питання про встановлення осудностi виникаСФ тiльки за наявностi сумнiвiв у психiчнiй повноцiнностi особи, яка вчинила хулiганство. Зi станом осудностi повязане i досягнення (реалiзацiя) мети покарання. Вiдповiдно до ч.2 ст.50 КК Украiни покарання маСФ на метi не тiльки кару, а й виправлення засуджених, а також запобiгання вчиненню нових злочинiв як засудженими, так i iншими особами. Тiльки осудна особа здатна правильно усвiдомлювати сутнiсть учиненого хулiганства, а тому розумiти обТСрунтованiсть i справедливiсть призначеного покарання. Лише за таких умов призначене покарання багато в чому визначаСФ подальшу поведiнку засудженого, спонукаСФ його не вчинювати нових злочинiв.
Неосуднiсть характеризуСФться двома критерiями: медичним (бiологiчним) i психологiчним (юридичним).
Медичний критерiй неосудностi означаСФ наявнiсть у особи хронiчноi психiчноi хвороби, тимчасового розладу психiчноi дiяльностi, слабоумства чи iншого хворобливого стану психiки. Психологiчний (юридичний) критерiй неосудностi включаСФ в себе iнтелектуальну i вольову ознаки.
РЖнтелектуальна ознака вказуСФ на нездатнiсть особи усвiдомлювати фактичний характер i суспiльну небезпеку своiх дiй на момент вчинення нею хулiганства.
Вольова ознака полягаСФ в нездатностi особи керувати своiми дiями, що передбаченi законом як хулiганство.
Для визнання наявностi юридичного критерiю достатньо встановити одну iз названих його ознак iнтелектуальну чи вольову.
Наявнiсть лише одного медичного критерiю не даСФ достатнiх пiдстав для визначення особи неосудною. РЗх необхiдно розглядати в сукупностi тому, що психiчне захворювання саме по собi не свiдчить про неосуднiсть особи, наприклад, при деяких станах коли особа все ж може усвiдомлювати своi дii i керувати ними. Лише наявнiсть двох вище зазначених критерiiв, якi органiчно поСФднуються, даСФ можливiсть зробити обТСрунтований висновок про неосуднiсть.
Необхiдно також зауважити, що вiдповiдно до ч. 3 ст. 12 КК Украiни не пiдлягаСФ покаранню особа, яка вчинила злочин у станi осудностi, але до постановлення вироку захворiла на психiчну хворобу, що позбавляСФ ii можливостi усвiдомлювати своi дii (бездiяльнiсть) або керувати ними. До такоi особи за рiшенням суду можуть застосовуватися примусовi заходи медичного характеру, а пiсля одужання така особа може пiдлягати покаранню.
Отже, з усього вище викладеного слiдуСФ висновок, що субСФкт хулiганства СФ загальним. Ним СФ фiзична осудна особа, яка досягла 14-рiчного вiку.
1.4 СубСФктивна сторона хулiганства
СубСФктивна сторона це внутрiшня сторона злочину. Вона характеризуСФться тими психiчними (тобто, внутрiшнiми) процесами, якi вiдбуваються в свiдомостi субСФкта, характеризують його волю i якi проявляються в самому злочинному дiяннi (у вiдношеннi до того дiяння яке особою вчинено).
СубСФктивна сторона характеризуСФться такими ознаками, як вина, мотив, i мета вчинення злочину.
Повне i всебiчне встановлення ознак, що характеризують субСФктивну сторону, СФ необхiдною умовою правильноi квалiфiкацii злочину, визначення ступеня суспiльноi небезпеки дiяння i особи, що вчинила це дiяння, а також iндивiдуалiзацii вiдповiдальностi.
Вина основна i обовязкова ознака субСФктивноi сторони будь-якого злочину. Стаття 23 КК Украiни встановлюСФ, що виною СФ психiчне ставлення особи до вчинюваноi дii чи бездiяльностi, передбаченоi цим Кодексом, та ii наслiдкiв, виражене у формi умислу або необережностi.
Це поняття в значнiй мiрi дослiджене також наукою кримiнального права.
Вiдповiдно до ст. 23 КК Украiни, вина особи у вчиненнi злочину може проявлятися у двох формах: умислу i необережностi. Кожна з цих форм подiляться на два види: умисел на прямий i непрямий; необережнiсть на злочинну самовпевненiсть i злочинну недбалiсть.
Хулiганство вiдноситься до таких злочинiв, якi вчиняються лише умисно. Такий висновок випливаСФ з аналiзу диспозицii ч.1 ст.296 КК Украiни. Необережна форма вини при хулiганствi виключена. Якщо порушник вчиняючи тi чи iншi суспiльно небезпечнi дiяння, не передбачав, не мiг i не повинен передбачати, що вони призведуть до порушення громадського порядку, то вiн не може нести вiдповiдальностi за хулiганство.
В юридичнiй лiтературi немаСФ СФдиноi думки з питання, якi власне види умисноi вини можливi при хулiганствi. В певнiй мiрi це пояснюСФться вiдсутнiстю вказiвки на точну форму умислу в ст.296 КК Украiни.
Однi вченi дотримуються думки, що хулiганство може бути скоСФно лише з прямим умислом, тобто особа, що вчиняСФ хулiганськi дii, усвiдомлюСФ iх небезпечний характер, передбачаСФ, що в результатi ii дiяння наступають шкiдливi наслiдки, i, все ж таки, бажаСФ вчинити цi дiяння. ЦiСФi точки зору дотримуються РЖ.М.Даньшин, П.РЖ.ГришаСФв, Б.В.Здравомислов, С.С.Яценко та iншi.
РЖншi вченi вважають, що хулiганство може бути вчинене як з прямим, так i з непрямим умислом. Винний усвiдомлюСФ су