Юридичний аналiз складу злочину "Хулiганство"
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
хвалiсть хулiганства СФ результатом, насамперед, способу вчинення насильства, що являСФ собою небезпеку. Такий спосiб насильства СФ очевидним для потерпiлого чи оточуючих i може лякати, тероризувати iх. Тому, правильним буде визнати хулiганство, яке виразилось в нанесеннi з хулiганських спонукань потерпiлому таких побоiв, якi, хоч i не потягнули за собою розлад його здоровя, але мали характер побиття.
На мою думку, остання точка зору СФ правильною, так як хулiганство вважаСФться закiнченим в момент вчинення хулiганських дiй i для наявностi обСФктивноi сторони складу хулiганства настання шкiдливих наслiдкiв не вимагаСФться. Тому, головним СФ виявлення способу насильства, його пiдвищеноi небезпечностi.
На практицi часто зустрiчаСФться хулiганство з ознаками особливоi зухвалостi, якi свiдчать самi про себе. Це наприклад, випадки скоСФння хулiганських дiй iз застосовуванням насильства, що являСФ собою велику небезпеку для потерпiлого. Або ж такi дii поСФднуються iз застосуванням чи спробою застосування предметiв як знаряддя вчинення злочину у випадках, коли вiдсутнi ознаки, передбаченi ч.4 ст.296 КК Украiни.
Часто хулiганськi дii виражаються в умисному знищеннi чи пошкодженнi державного, колективного чи приватного майна. При вирiшеннi питання про оцiнку цих дiй не можна виходити з тяжкостi спричиненоi шкоди. Потрiбно враховувати спосiб знищення чи пошкодження цього майна. Якщо знищення чи пошкодження майна носило характер буйства, то такi дii потрiбно розцiнювати, як особливо зухвалi, навiть у тих випадках, коли в результатi злочинних дiй винного суттСФва шкода i не була спричинена.
Вiдмежування маСФ проводитись за тими ж ознаками, за якими вiдмежовуСФться хулiганство вiд злочинiв проти особи. Знищення i пошкодження майна не з хулiганських спонукань, а з особистих не залежно вiд способу, не може бути визнане ознакою зухвалого хулiганства.
На думку С.К.КидиралiСФвоi, склад хулiганства цiлком виключаСФться, якщо знищення або пошкодження особистого майна на ТСрунтi особистих мотивiв не супроводжувалось грубим порушенням громадського порядку.
Особлива зухвалiсть може виражатись також у порушеннi роботи транспорту, пiдприСФмств, установ, в зривi масових заходiв. Але й тут необхiдно враховувати характер хулiганських дiй у всiх iх сукупностi, а також особливостi часу, мiiя, обставин, передбачуваностi хулiганом наслiдкiв своiх дiй, iх тривалiсть, вчинення iх разом з групою осiб та iншi.
При вирiшеннi питання про визнання хулiганських дiй винятково цинiчними необхiдно виходити з оцiнки конкретних обставин справи в iх сукупностi, враховуючи характер, час, мiiе та умови вчинення злочину.
Постанова Пленуму Верховного Суду Украiни вiд 22 грудня 2006 року №10 Про судову практику у справах про хулiганство в абз.2 п.5 зазначаСФ, що хулiганством, яке супроводжувалось винятковим цинiзмом, можуть бути визнанi дii, поСФднанi з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралi, наприклад, проявом безсоромностi чи грубоi непристойностi, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого вiку або такою, яка перебувала у безпорадному станi, та iн.. Тому, враховуючи вищевказане, можна зробити висновок, що цинiчнi дii винного свiдчать про його зневажливе ставлення до загальноприйнятих норм моралi. Бiльшiсть юристiв пiд виключним цинiзмом розумiють у вищому ступенi нахабну, безсоромну поведiнку, що грубо ображаСФ принципи моральностi, благопристойностi i принижуСФ людську гiднiсть.
Винятковий цинiзм може полягати у публiчному скоСФннi розпусних дiй, непристойних жестах чи рухах тiла, в демонстративному задоволеннi природних потреб чи появi оголеним на вулицях, в скверах, парках чи iнших громадських мiiях, в опоганеннi портретiв, памятникiв i т.п. Але для наявностi складу хулiганства за ознакою виняткового цинiзму необхiдно, щоб вище перерахованими дiями був грубо порушений громадський порядок. В iншому випадку злiсне хулiганство за ознакою виняткового цинiзму виключаСФться.
Для квалiфiкацii хулiганства за ч.1 ст.296 КК Украiни достатньо наявностi в дiях винноi особи однiСФi з цих ознак особливоi зухвалостi або виняткового цинiзму.
В кримiнально-правовiй лiтературi iснуСФ думка про те, що обовязковою ознакою хулiганства СФ його публiчнiсть. Рiзнi автори в поняття ознаки публiчностi хулiганства вкладали рiзний змiст. Так, РД.О.Фролов, А.К.Щедрiна характер хулiганства обумовлювали вчиненням його лише в публiчних мiiях. На думку П.РЖ.ГришаСФва, публiчнiсть полягаСФ в наявностi стороннiх осiб очевидцiв. Бiльшiсть авторiв вважають хулiганськi дii публiчними, якщо громадяни спостерiгають або за самими дiями, або за iх наслiдками (Н.Т.Куц, С.С.Яценко та iншi). РЖ така точка зору, на мiй погляд, СФ правильною, так як хулiганство вiдноситься до тих злочинiв, якi можуть вчинятись у будь-яких мiiях: парк, ресторан, кiнотеатр, пiдприСФмство, установа тощо, а також в мiiях iндивiдуального призначення: будинок, квартира, дача. У 72% випадкiв хулiганськi дii вчиняються у громадських мiiях. РЖ, як показуСФ слiдчо-судова практика, у 84% прилюдно, тобто в присутностi iнших громадян. В такому випадку хулiганством порушуСФться громадський порядок безпосередньо в момент його вчинення.
Слiд вiдзначити, що чинне законодавство, на вiдмiну вiд КК 1927 року, не визнаСФ ознакою хулiганства вчинення його на пiдприСФмствах, в установах i в громадських мiiях. Тому досi побутуюча серед частини практичних працiвникiв думка, нiби вiдповiдальнiсть за хулiганство настаСФ лише