Управлiння корпоративною власнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
?ння.
У свiтовiй практицi були знайденi додатковi способи вирiшення цих питань: у 90-х роках бiльшiсть краiн були затвердженi Кодекси корпоративного управлiння, зведення стандартiв, що добровiльно приймаються, i внутрiшнiх норм, що визначають порядок корпоративних вiдносин.
Вони не мають законодавчоi сили, проте дiйсно сприяють полiпшенню практики корпоративного управлiння. Водночас ефективнiсть кодексiв породжуСФ певнi ризики. За останнi роки, з того часу, як у Великiй Британii набув чинностi Кодекс Cadbury (Cadbury Code Best Practice), зявилося безлiч кодексiв корпоративного управлiння. Лише за останнi роки iх прийняли не тiльки краiни Великоi сiмки, окрiм Японii, але i багато iнших, як-от: Росiя, Бразилiя, Нiдерланди, Оман, Фiлiппiни, Маврикiй, Пiвденна Африканська Республiка, Швейцарiя i Туреччина. На сьогоднi кодекси корпоративного управлiння iснують у 50 краiнах.
Кодекси корпоративного управлiння розробляють рiзнi iнститути: комiсii з ринку цiнних паперiв, фондовi бiржi, iнвестори та iх асоцiацii, наднацiональнi органiзацii. Загалом у цих кодексах реалiзованi погляди авторiв на якiсне корпоративне управлiння. Наприклад, Кодекс Cadbury мiстить 19 рекомендацiй щодо структури, незалежностi i вiдповiдальностi ради директорiв, методiв внутрiшнього фiнансового контролю, компенсацiй членам ради директорiв i топ-менеджерам. Законодавство не вимагаСФ, аби компанii точно слiдували кодексам, тому СФ ризик, що iх положення не дотримуватимуться. Але практика свiдчить, що кодекси корпоративного управлiння працюють. Так, завдяки Кодексу Cadbury помiтнi полiпшення вiдбулися в практицi британських компанiй. Наприклад, пiдвищення професiоналiзму рад директорiв багатьох органiзацiй можна прямо повязати з введенням кодексу. Навiть у краiнах, де таких кодексiв наразi немаСФ, iх поява в свiтi зробила корпоративне управлiння предметом бiльш пильноi суспiльноi уваги, i тепер менеджери i директори краще розумiють, чого вiд них очiкують.
Важливiсть та необхiднiсть розвитку корпоративного управлiння в умовах глобальноi економiки з кожним роком зростаСФ.
В умовах стрiмкоi глобалiзацii, тобто формування СФдиного планетарного фiнансово-економiчного простору, очевидним фактом СФ руйнування традицiйних способiв життя нацiональних держав. РЗхнi територii, iхнiй економiчний та iнформацiйний простiр дедалi агресивнiше опановують транснацiональнi корпорацii, якi, порiвняно з державами, володiють рацiональнiшою органiзацiйною структурою та незрiвнянно ефективнiшим управлiнням.
Рацiональна трансформацiя системи корпоративного глобалiзму вимагаСФ вiд держав погодженоi довгостроковоi глобальноi стратегii. Розробка глобальних стратегiй щодо розвитку корпоративного управлiння залежить вiд мiiя та ролi нацiй держав в умовах глобальноi економiки. Держава повинна залишатися центральною фiгурою мiжнародноi геополiтики та геоекономiки. Мiждержавна солiдарнiсть надасть можливiсть поступового переходу вiд економiчноi системи корпоративного глобалiзму до глобальноi економiки.
2.3 Оцiнка ефективностi управлiння корпоративною власнiстю Представництва Американськоi Торгiвельноi Палати в Украiнi
Процес управлiння корпоративною власнiстю (КВ) повинен бути ефективним, тобто, маСФ здiйснюватися так, щоб витрати на ii утримання i управлiння не перевищували доходiв, одержаних вiд ii використання. Для цього в процесi управлiння необхiдно застосовувати такий набiр методiв i прийомiв управлiння, якi в сукупностi становлять СФдиний комплекс управлiння корпоративною власнiстю.
Теоретичний аналiз обСФкта управлiння, що базуСФться на соцiально-економiчних принципах, завжди передуСФ його детальному вивченню i СФ необхiдною умовою правильноi органiзацii процесу управлiння i безпомилкового тлумачення його фiнансових результатiв. Необхiдною умовою успiшного управлiння корпоративною власнiстю СФ розумiння сутi обСФкта управлiння або технологiчного процесу, знання причин розвитку i особливостей конкретноi обстановки.
Для опису i розкриття сутi процесу управлiння корпоративною власнiстю необхiдно провести структуризацiю методiв i прийомiв управлiння i ввести деякi поняття i визначення, що здiйснюють вплив на розробку i прийняття управлiнських рiшень при управлiннi обСФктами корпоративноi власностi.
Одним з елементiв комплексу управлiння корпоративною власнiстю СФ управлiння дочiрнiм пiдприСФмством корпорацii (ДПК). Процес полягаСФ в тому, щоб реалiзувати цикл управлiння для досягнення максимальноi ефективностi функцiонування. Найприйнятнiшим для дочiрнього пiдприСФмства корпорацii СФ розширений цикл управлiння, що мiстить сiм етапiв (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Цикл управлiння дочiрнiм пiдприСФмством корпорацii
Для здiйснення наведеного на рис. 2.1 циклу управлiння, керуюча компанiя, наприклад в рамках бiзнеснапряму корпорацii, повинна визначити i погодити з дочiрнiм пiдприСФмством корпорацii перелiк, структуру i обсяг iнформацii про його функцiонування. Перелiк повинен мiстити достатню кiлькiсть iнформацii для отримання повноi i достовiрноi картини про ситуацiю на пiдприСФмствi, i в той же час бути коротким [11, 12, 20].
Управлiння дочiрнiм пiдприСФмством корпорацii з боку керуючоi компанii бiзнес-напряму може бути побудовано таким чином. Керуюча компанiя визначаСФ стратегiю розвитку бiзнес-напряму, а його керiвники порядок дiяльностi своiх пiдприСФмств