Управлiння корпоративною власнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
дковуються вiдповiдно до ступеня важливостi.
4. Для всiх обСФктiв управлiння на безлiчi властивостей важливостi встановлюються значення важливостi vij.
5. Для кожного обСФкта управлiння складаСФться нечiтка множина Dj. При цьому:
,(3.1)
де функцiя важливостi, що показуСФ, наскiльки ця властивiсть важлива для даного обСФкта управлiння:
.(3.2)
6. Для всiх Dj визначаСФться висота , тобто найбiльше з усiх набутих значень функцii важливостi:
(3.3)
7. Усi значення функцiй важливостi нормуються:
,`(3.4)
при цьому:
,(3.5)
деDk функцiя важливостi нормованоi нечiткоi множини.
8. ОбСФкти управлiння ранжуються шляхом зiставлення нормованих функцiй важливостi, причому можна говорити, що показник Dj важливiший за Dk, якщо виконуСФться умова:
,(3.6)
де кiлькiсть пар функцiй важливостi, в яких нормованi значення даних функцiй множини Dj бiльше вiдповiдних значень функцiй важливостi множини Dk;
кiлькiсть пар функцiй важливостi, в яких нормованi значення даних функцiй множини Dj менше вiдповiдних значень функцiй важливостi множини Dk.
Якщо виконуСФться зворотна умова, тобто
,(3.7)
можна стверджувати, що Dk важливiша за Dj. У разi рiвностi обох N обСФкти мають однакову важливiсть.
На пiдставi проведених парних порiвнянь формуСФться впорядкований набiр обСФктiв управлiння. Такий набiр дозволяСФ вiдповiдно до принципу Парето видiлити найважливiшi обСФкти для генерацii управлiнських дiй.
Разом з диференцiйованим пiдходом корпорацiя може використовувати портфельний пiдхiд управлiння власнiстю, який здiйснюСФться на основi портфельноi стратегii [88].
Головна мета портфельноi стратегii корпорацii полягаСФ у формуваннi сукупностi портфелiв власностi, кожний з яких СФ диверсифiкованою сукупнiстю рiзних елементiв (рис. 3.5). При цьому знижуСФться ризик, коли кошти, що вкладаються, розподiляються мiж безлiччю рiзних видiв вкладень. Диверсифiкацiя зменшуСФ ризик за рахунок того, що можливi невисокi доходи за одним елементом портфеля, якi будуть компенсованi високими доходами з iнших обСФктiв власностi. Мiнiмiзацiя ризику досягаСФться за рахунок включення до портфеля безлiчi рiзних елементiв, тiсно неповязаних мiж собою, щоб уникнути синхронностi циклiчних коливань iхньоi дiловоi активностi. Для найефективнiшого перерозподiлу елементiв може використовуватися методика диверсифiкацii портфеля.
Рис. 3.5. Портфелi власностi корпорацii
Портфельна стратегiя СФ невiдСФмною частиною загальноi стратегii корпорацii, яка включаСФ такi заходи, як формування, реструктуризацiя, знищення портфеля. Портфельна стратегiя створюСФ умови для зростання накопичень за рахунок зовнiшнiх субСФктiв вкладень.
Зазвичай аналiз стану портфеля потрiбен, якщо зявляСФться необхiднiсть втрутитися в процес функцiонування, зокрема при необхiдностi оновлення продукцii або технологii. З аналiзу починаСФться вся робота над портфелем. Аналiзуються всi характеристики портфеля: ступiнь матерiалiзацii, вiддаленiсть строкiв повернення вкладених коштiв, ступiнь ризику, обсяг необхiдних iнвестицiйних ресурсiв, цiльове використання. На пiдставi аналiзу розробляються заходи щодо пiдвищення ефективностi портфеля, наприклад план його реструктуризацii.
З цiСФi точки зору функцiональний пiдхiд надаСФ менеджерам певнi переваги порiвняно з динамiчним пiдходом, який передбачаСФ розгляд основноi дiяльностi з реалiзацii корпоративноi стратегii як процесу, продовжуваного в часi. Цей пiдхiд повязаний з логiкою здiйснення заходiв в рамках управлiння сформованим портфелем.
Зокрема, дiяльнiсть щодо здiйсненню заходiв в рамках iнвестицiйноi стратегii реалiзуСФться на рiзних органiзацiйних рiвнях i в рiзних пiдроздiлах корпорацii, тому вона сама потребуСФ управлiння. У цьому також виявляються властивостi управлiння корпоративним портфелем як системи. Сферу управлiння портфелем наведено на рис. 3.6. Слiд пiдкреслити, що одним з аспектiв, що визначають ефективнiсть управлiння портфелем, СФ використання системного пiдходу.
Рис. 3.6. Структура управлiння портфелями корпорацii
Узагальнюючи вищевикладене, можна коротко резюмувати особливостi, якi повиннi забезпечити високу ефективнiсть при управлiннi портфелем:
всеосяжнiсть, тобто максимальне охоплення всiх рiвнiв i всiх елементiв процесу управлiння портфелем;
безперервнiсть виконання заходiв на всiх етапах управлiння iнвестицiйним портфелем.
Виконання цих вимог повязане iз значними зусиллями i фiнансовими витратами. Тому на практицi доводиться обмежувати управлiнську дiяльнiсть, щоб вона не перетворилася на самоцiль i не розорила корпорацiю. Забезпечення рацiонального виконання функцiй управлiння портфелем завдання як методологii управлiння портфелем, так i керiвникiв корпорацii.
Головне завдання при формуваннi портфеля полягаСФ в досягненнi самого оптимального поСФднання мiж безпекою i ефективнiстю. Розглядаючи питання про формування портфеля, корпорацiя повинна визначити для себе параметри, якi використовуватимуться, iншими словами, вiдповiдний набiр елементiв портфеля, покликаний максимально реалiзувати портфельний потенцiал корпорацii. Ця ситуацiя може класифiкуватися як невизначенiсть при управлiннi