Управлiння корпоративною власнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
у у вiтчизняному законодавствi. ПродовжуСФ активно пiдтримуватися прийняття проекту акону Украiни Про акцiонернi товариства, що встановлюСФ справедливi та передбачуванi правила дiяльностi акцiонерних товариств.
Палата рада ще раз висловлюСФ подяку усiм активним учасникам цiСФi роботи, Компанiям Членам Американськоi Торгiвельноi Палати в Украiнi. Особливу подяку висловлюСФмо Агентству США з мiжнародного розвитку, Центру комерцiйного права та особисто науковому консультанту Центру Оленi Щербинi; компанiям Baker & McKenzie, CMS Cameron McKenna CLC, Marks, Sokolov & Burd, юридичнiй та патентнiй фiрмi "Грищенко та Партнери" i всiм iншим.
3.3 Оптимiзацiя кадровоi полiтики як шлях до пiдвищення ефективностi управлiння корпоративною власнiстю Представництва
Американськоi Торгiвельноi Палати в Украiни
Як вiдомо, у виробничому процесi корпоративних обСФднань бере участь велика кiлькiсть учасникiв. Зазвичай цi учасники пiдконтрольнi пiдприСФмства, якi СФ обСФктами корпоративноi власностi. Назвемо цi пiдконтрольнi пiдприСФмства кластером корпорацii.
У рамках будьякого кластеру обСФктiв власностi управлiння здiйснюСФться на декiлькох рiвнях залежно вiд значущостi проблем. У звязку з цим, як кожний окремий потiк, так i дiяльнiсть корпорацii в цiлому може розглядатися з рiзних точок зору.
Тобто ми стверджуСФмо, що залежно вiд варiанта розгляду будь-якого кластеру корпорацii можна використовувати один з пiдходiв до управлiння кластером власностi. Зокрема, автор пропонуСФ використовувати такi пiдходи:
Диференцiйований використовуСФться при розглядi кластеру як сукупностi окремих елементiв, що вимагають самостiйного управлiння. Вiн може використовуватися, наприклад, на рiвнi топ-менеджменту для управлiння обСФктами корпоративноi власностi;
Портфельний використовуСФться за умови обСФднання окремих елементiв в так званi портфелi управлiння, необхiдно уточнити, що обСФднання вiдбуваСФться за затвердженим критерiальним алгоритмом.
Змiст диференцiйованого пiдходу ТСрунтуСФться на розглядi будь-якого елемента кластеру корпоративноi власностi, як самостiйного обСФкта управлiння, що СФ структурною складовою кластеру як системи. У рамках диференцiйованого пiдходу, необхiдно вiдзначити, що вiн певною мiрою нагадуСФ сегментацiю споживачiв, i широко використовуСФться в маркетингу. Проте пропонований диференцiйований пiдхiд вiдрiзняСФться вiд сегментацii з кiлькох причин:
по-перше, при сегментацii, як правило, не вiдбуваСФться ранжування сегментiв. Усi вони розглядаються як рiвнозначнi частини ринку збуту, в диференцiйованому пiдходi ранжирування основний iнструмент вибору сегмента;
по-друге, при сегментацii дослiджуСФться ринок, тобто в аналiзi присутнiй елемент невизначеностi, що робить сегментацiю вiрогiднiстю, а диференцiйований пiдхiд повернутий всередину кластеру, всi обСФкти повнiстю прозорi для аналiтика;
по-третСФ, при сегментацii ринок розглядаСФться як поле рiвнозначних споживачiв без урахування iх взаСФмного впливу або такий вплив визнаСФться неiстотним. При диференцiйованому пiдходi взаСФмозвязок елементiв маСФ одне з найважливiших значень, оскiльки аналiзуються елементи кластеру, що робить аналiз бiльш комплексним.
Таким чином, диференцiйований пiдхiд це самостiйний стосовно маркетингу iнструмент управлiння дiяльнiстю корпорацii, що враховуСФ ii органiзацiйну специфiку. Тобто, до кожного обСФкта управлiння можуть бути застосованi основнi принципи диференцiйованого управлiння, такi як принцип Парето, а також принцип важливостi обСФкта управлiння.
Розглянемо змiст основних принципiв диференцiйованого пiдходу.
1. Принцип Парето. РЖдея цього принципу стосовно теорii кластеру полягаСФ в тому, що всього лише 20% загальноi кiлькостi обСФктiв управлiння корпорацii СФ економiчною основою (80%) цього кластеру. Так, концентрацiя уваги i управлiнських зусиль (тобто 80% управлiнськоi працi) на найважливiших елементах дiяльностi корпорацii (20% обСФктiв власностi) СФ основою ефективноi роботи менеджменту на будь-якому рiвнi управлiння корпорацii, що дозволяСФ дiяти з мiнiмальними втратами i одержувати максимальний ефект.
2. Принцип важливостi обСФкта управлiння. Його можна подати таким правилом: кiлькiсть часу, що видiляСФться для вирiшення проблеми, повинна бути адекватною проблемi, а рiвень керiвника рiвню проблеми. Визначення питомоi ваги робочого часу, а також рiвня вирiшення цiСФi проблеми може проводитися з використанням критерiю важливостi проблеми. Критерii важливостi проблеми (обСФкта управлiння) формуються у виглядi наборiв значень вiдповiдних оцiнок. У роботi запропоновано два критерii:
вiдносний, який дозволяСФ попарно порiвняти ступенi важливостi обСФктiв i обрати прiоритетний для генерацii керуючоi дii;
абсолютний, який дозволяСФ ранжувати всi обСФкти за ступенем важливостi.
Розглянемо алгоритм формування вiдносного критерiю:
1. Кластер подiляСФться на обСФкти управлiння moj (j = 1, ..., n). де j кiлькiсть обСФктiв управлiння).
2. ВизначаСФться набiр показникiв для оцiнки важливостi обСФкта, який може бути поданий у виглядi чiткоi непорожньоi множини D, елементами якоi СФ властивостi важливостi обСФкта di (i = 1, ..., m) де i кiлькiсть властивостей важливостi. Як показники, що характеризують важливiсть обСФкта, слiд використовувати основнi фiнансово-економiчнi показники дiяльностi корпорацii.
3. Кожному з елементiв di привласнюСФться ступiнь важливостi (вага pi). Пiсля цього вони упоря