Управлiння корпоративною власнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
видiв дiяльностi товариства в межах чинного законодавства [7; 8, с. 90]. Разом з тим, цiй пiдхiд також вiдрiзняСФться певною механiстичнiстю, у ньому бракуСФ посилань на тi реальнi цiлi та прiоритети господарськоi дiяльностi, дотримання яких, власне i вiдрiзняСФ структури корпоративного типу вiд будь-яких iнших. Адже корпоративне управлiння слiд розглядати не як просту сукупнiсть юридичних, органiзацiйних норм i правил, у рамках яких функцiонуСФ певна корпорацiя, але як систему економiчних, навiть соцiально-економiчних вiдносин, на базi яких будуються стосунки як мiж усiма учасниками конкретноi структури, так i мiж такими учасниками i зовнiшнiми агентами, субСФктами iнституцiйного регулювання.
Ряд авторiв трактують проблематику корпоративного управлiння з позицiй органiзацiйно-управлiнськоi бази функцiонування корпорацiй. Так, РД. Коротков визначаСФ корпоративне управлiння як управлiння, побудоване на прiоритетах iнтересiв акцiонерiв та iхнiй ролi у розвитку корпорацii, управлiння, що враховуСФ реалiзацiю прав власностi, передбачаСФ взаСФмодiю акцiонерiв, побудоване на стратегii розвитку корпорацii в цiлому, нарештi, це управлiння, яке породжуСФ корпоративну культуру, тобто маСФ комплекс загальних традицiй, установок, принципiв поведiнки [9]. Бiльш прагматичний аспект дiяльностi корпорацiй визначаСФ Д. Уортi, вiдповiдно до якого корпоративне управлiння СФ сумою зобовязань, найбiльш принциповими серед яких СФ видiлення проблем корпоративного управлiння, питань законностi корпоративноi влади, корпоративноi пiдзвiтностi, зясування того, перед ким i за що корпорацiя маСФ вiдповiдальнiсть, хто i за якими нормами повинен нею управляти [10]. До такоi ж думки, фактично схиляСФться В. РДвтушевський, який розглядаСФ корпоративне управлiння як процеси регулювання власником руху його корпоративних прав з метою отримання прибутку, управлiння корпоративним пiдприСФмством, вiдшкодування витрат через отримання частки майна при його лiквiдацii [11, с. 317].
З iншого боку, заслуговуСФ на увагу визначення Свiтового банку [12], за яким корпоративне управлiння розглядаСФться водночас i як таке, що поСФднуСФ, крiм практики господарювання в приватному секторi, й норми законодавства, нормативнi акти, якi створюСФ держава в особi своiх компетентних iнститутiв. Такий механiзм дозволяСФ корпорацiям залучати фiнансовi та кадровi ресурси, ефективно здiйснювати господарську дiяльнiсть пiд опiкою iнститутiв офiцiйноi влади, користуючись результатами соцiальноi полiтики держави (у сферi освiти, охорони здоровя, науки та iн.). За допомогою внутрiшнього управлiння корпорацii продовжують власне функцiонування, накопичуючи довгострокову економiчну вартiсть шляхом пiдвищення вартостi акцiй та дотримуючись при цьому iнтересiв акцiонерiв i суспiльства загалом [13, с. 24].
Важливим аспектом аналiзу проблематики корпоративного управлiння СФ виявлення внутрiшньоi логiки побудови взаСФмин мiж елементами, пiдроздiлами корпоративноi структури, уточнення повноважень i управлiнських функцiй вiдповiдних субСФктiв. Найбiльш повно сутнiсть корпоративного управлiння визначено у спецiальному документi, який схвалено ОрганiзацiСФю економiчного спiвробiтництва та розвитку (вона обСФднуСФ 30 краiн з розвиненою ринковою економiкою [14]).
Проаналiзувавши детально низку наведених визначень та пiдходiв, можна зробити висновок, що наявнi думки та трактування поняття корпоративне управлiння досить широко охоплюСФ всю сферу розглядуваного явища. Водночас iгноруються властивi для нього внутрiшнi методи регулювання корпоративних вiдносин, а також вiдповiднi ним способи та шляхи розвязання корпоративних конфлiктiв в акцiонерному товариствi. У цьому звязку в економiчнiй лiтературi iнколи видiляють iнше поняття корпоративний менеджмент, який, як вважаСФться, бiльшою мiрою, нiж корпоративне управлiння, зосереджений на механiзмах ведення бiзнесу. Навiть iснуСФ думка про те, що якщо пiд термiном корпоративний менеджмент розумiСФться дiяльнiсть професiйних фахiвцiв пiд час проведення дiлових операцiй, то поняття корпоративне управлiння СФ набагато ширшим i означаСФ взаСФмодiю безлiчi осiб i органiзацiй, що мають вiдношення до рiзних аспектiв функцiонування фiрми. До того ж корпоративне управлiння знаходиться на бiльш високому рiвнi керiвництва компанiСФю, нiж менеджмент, а у конкретному управлiнському аспектi перетин функцiй корпоративного управлiння i менеджменту маСФ мiiе тiльки при розробцi стратегii розвитку компанii [15].
Таким чином, узагальнюючи погляди багатьох спецiалiстiв, якi розглядають проблематику корпоративного управлiння, зокрема в контекстi iнформацiйноi економiки, можна зробити такi висновки. Сутнiсть корпоративного управлiння полягаСФ в тому, що воно СФ, з одного боку, цiлеспрямованою дiяльнiстю системи виборних та призначених органiв, через яку спрямовуються i контролюються товариства, а з iншого, системою правил та поведiнки мiж зацiкавленими особами з метою максимiзацii прибутку, зростання капiталiзацii товариства та пiдвищення його конкурентоспроможностi. При цьому функцiя держави полягаСФ у належному контролi за вiдповiдними процесами корпоративноi дiяльностi з точки зору дотримання комерцiйними структурами норм соцiальноi вiдповiдальностi перед суспiльством.
У гносеологiчному значеннi, науковi працi, якi присвячуються корпоративному управлiнню, можна подiлити на такi три групи.
Перша група передбачаСФ розгляд м?/p>