Управлiння корпоративною власнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
В°ми при визначеннi корпоративного управлiння СФ такi.
Перший пiдхiд це пiдхiд до визначення корпоративного правлiння як управлiння iнтеграцiйним обСФднанням.
Наприклад, на думку РЖ. Храбровоi [33], корпоративне управлiння це управлiння органiзацiйно-правовим формуванням бiзнесу, оптимiзацiСФю органiзацiйних структур, побудова мiжфiрмових вiдносин всерединi компанii вiдповiдно до прийнятих цiлей.
Проте дане визначення, на нашу думку, стосуСФться вже результатiв використання корпоративноi форми бiзнесу, а не сутi проблеми.
Другий пiдхiд, найбiльш раннiй i найбiльш часто застосовуваний, ТСрунтуСФться на наслiдках, що виходять з сутi корпоративноi форми бiзнесу подiлу iнституту власникiв i iнституту керiвникiв i полягаСФ в захистi iнтересiв певного кола учасникiв корпоративних вiдносин (iнвесторiв) вiд неефективноi дiяльностi менеджерiв. Такий пiдхiд розроблено в працях М. Хаммера [48]. Хоч i в цьому випадку визначення корпоративного управлiння рiзняться залежно вiд кiлькостi зацiкавлених сторiн, що враховуСФться, в корпоративних вiдносинах. У найбiльш вузькому розумiннi це захист iнтересiв власникiв-акцiонерiв. РЖнший пiдхiд включаСФ до них i кредиторiв, якi разом з акцiонерами складають групу фiнансових iнвесторiв. У найбiльш широкому розумiннi корпоративне управлiння це захист iнтересiв як фiнансових (акцiонери i кредитори), так i нефiнансових (працiвники, держава, пiдприСФмства-партнери та iн.) iнвесторiв.
Якi пояснiються причини включення тих або iнших груп в систему корпоративного управлiння?
Дана проблематика висвiтлюСФться в працях вiдомого СФвропейського економiста М. Хеселя [27, c. 289]. На його думку, акцiонери СФ джерелом необхiдноi фiнансовоi бази для виникнення корпоративного управлiння. РЗх iнтереси в системi корпоративного управлiння полягають в отриманнi певноi частки прибутку за допомогою дивiдендних виплат або зростання цiни iх частки участi в корпорацii.
Кредитори також СФ фiнансовими iнвесторами, але, на вiдмiну вiд акцiонерiв, якi зацiкавленi в зростаннi прибутковостi i вартостi корпорацii (для збiльшення свого доходу), кредитори зацiкавленi в стабiльностi стану корпорацii (для отримання гарантованого доходу).
Проте в дiяльностi корпорацii зацiкавленi не тiльки фiнансовi iнвестори, але i нефiнансовi. Серед нефiнансових iнвесторiв бiльшiсть економiстiв вiдзначають такi категорii:
працiвники корпорацii;
партнери корпорацii;
суспiльство в цiлому (держава, споживачi та iн.).
ОбТСрунтування включення партнерiв корпорацii, в бiльшостi випадкiв, розглядаСФться на прикладi постачальникiв пiдприСФмств виробникiв кiнцевоi продукцii. Якщо постачальник корпорацii виробляСФ продукцiю, яка використовуСФться лише даною корпорацiСФю, то в цьому випадку фiнансовi вкладення партнера-постачальника можна розглядати як фiнансовi вкладення самоi корпорацii, оскiльки цi вкладення здiйснюються для забезпеченнi дiяльностi корпорацii.
На даний час такi вiдносини слiд включати не в зовнiшнi, а у внутрiшнi звязки корпорацii, i iнтереси партнера постачальника можна розглядати як iнтереси окремого пiдроздiлу корпорацii.
Щодо персоналу корпорацii, необхiдно вiдзначити, що включення його як складовоi корпоративних вiдносин стало можливим завдяки розвитку теорii людського капiталу пiдприСФмства. Залежно вiд моделей корпоративного управлiння учасниками корпоративних вiдносин розглядаСФться або трудовий колектив, або окремi працiвники корпорацii. Такий напрям розвитку корпоративних вiдносин характерний для робiт американського фахiвця в галузi корпоративного управлiння Ф. РЖстербрука [34].
РЖнтереси iнвесторiв корпорацii не збiгаються i часто бувають прямо протилежними. Наприклад, перелiченi вище iнтереси власникiв i кредиторiв корпорацii. Тому, в рамках корпоративних вiдносин розглядаються взаСФмини менеджерiв корпорацii та ii власникiв. А. Бандурiн [8] розкриваСФ суть корпоративного управлiння, розглядаючи вiдмiннiсть корпоративного управлiння вiд некорпоративного.
По-перше, якщо в некорпоративному управлiннi обСФднанi функцii власностi i управлiння i в цей же час управлiння здiйснюють самi власники, то при корпоративному управлiннi, як правило, вiдбуваСФться подiл прав власностi i повноважень управлiння.
По-друге, звiдси випливаСФ те, що виникнення корпоративного управлiння привело до формування нового, самостiйного субСФкта господарських вiдносин iнституту найманих керiвникiв.
По-третСФ, з цього виходить, що при корпоративному управлiннi разом з функцiями управлiння власники втрачають i звязок з бiзнесом.
По-четверте, якщо в системi некорпоративного управлiння власники повязанi мiж собою вiдносинами з питань управлiння (СФ товаришами), то в системi корпоративного управлiння вiдносини мiж власниками вiдсутнi i замiненi на вiдносини власникiв i корпорацii.
Данi вiдмiнностi являють собою такi переваги для власникiв корпорацii: самостiйнiсть корпорацii як юридичноi особи, обмежена вiдповiдальнiсть власникiв корпорацii i централiзоване управлiння корпорацiСФю.
У рамках розглянутих понять i визначень необхiдно визначити класифiкацiю корпоративноi власностi. Прийнята на теперiшнiй час класифiкацiя видiляСФ такi види власностi:
дочiрнi пiдприСФмства корпорацii;
пакети акцiй, що знаходяться в корпоративнiй власностi;
корпоративне нерухоме майно;
нематерiальнi активи корпорацii [55 c. 57].
Автором систематизовано усi види корпорат?/p>