Управлiння корпоративною власнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
альносвiтових тенденцiй корпоративного розвитку в Украiни дiють специфiчнi фактори, що визначають особливостi формування корпоративноi ланки нацiональноi економiки. Пошук нових форм кооперацii i актуальнiсть iнтеграцiйних процесiв зокрема, обумовленi обвальним падiнням попиту i обсягiв виробництва, браком iнвестицiй i оборотних коштiв, скороченням державних замовлень. Специфiчнi фактори, спонукаючи пiдприСФмства до обСФднання в великi структури, крiм вказаних органiзацiйних особливостей оформлення i розвитку фiнансового капiталу, можна обСФднати в три основнi групи:
1) технологiчнi;
2) ринковi;
3) управлiнськi [12].
Дiя факторiв першоi групи спричиняСФ позитивнi результати:
а) досягнення ефекту масштабу. У разi обСФднання однопрофiльних пiдприСФмств (в умовах груповоi побудови юридично самостiйнi органiзацii звичайно розглядаються як пiдроздiли СФдиноi виробничоi структури групи) досягаСФться зниження витрат (постiйних витрат в структурi собiвартостi) на одиницю продукцii, збiльшення обсягiв виробництва, у тому числi за рахунок збiльшення серiйностi виробництва, що, врештi-решт, даСФ збiльшення частки вiдповiдного ринку;
б) прискорення процесiв диверсифiкацii виробництва i науково-технiчного потенцiалу, що, у свою чергу, забезпечуСФ ефект усереднювання при переливi капiталу з одних галузей в iншi i при освоСФннi ринкiв новоi продукцii. За своСФю суттю корпорацii, як великi господарськi утворення, передбачають деяку мiру диверсифiкацii (вищий ii рiвень досягаСФться в конгломератних групах). Особливого значення диверсифiкацiя набуваСФ в умовах ринковоi конкуренцii. У цьому випадку досягаються ефект усереднювання при переливi капiталу з галузi в галузь залежно вiд коливань норми прибули, а також економiя, що одержуСФться при комбiнуваннi взаСФмодоповнюючих ресурсiв i альтернативному використаннi надмiрних ресурсiв.
в) реалiзацiя ефекту синергii, у тому числi при горизонтальнiй iнтеграцii (наприклад, при обСФднаннi з банкiвським капiталом). При вертикальнiй iнтеграцii виробничих пiдприСФмств як явну перевагу фiнансово-промисловоi освiти, очевидно, слiд видiлити реалiзацiю ефекту синергii: при обСФднаннi зусиль декiлькох технологiчно взаСФмодоповнюючих виробничих одиниць вiдбуваСФться якiсне вдосконалення результатiв iхньоi дiяльностi. Особливо вiдчутна реалiзацiя даного ефекту в iнновацiйнiй сферi. РЖ ефект масштабу, i синергетичний ефект повязанi з одержуваною економiСФю на елементах постiйних витрат [16].
Ринковi фактори призводять до того, що:
а) при iнтеграцiйних процесах вiдбуваСФться економiя на масштабi сфери дiяльностi. У iнтегрованих структурах обСФднуються господарюючi субСФкти, що мають власнi ринковi нiшi, розроблену полiтику просування товарiв, налагодженi постачальницькозбутовi мережi, апробованi результати маркетингових дослiджень i т. д. Це даСФ можливiсть скористатися всiма компонентами механiзму реалiзацii ринковоi стратегii в сукупностi i на iх основi розробити найбiльш ефективний варiант органiзацii господарськоi дiяльностi групи. Не можна не вiдзначити можливiсть деякого усунення конкуренцii мiж учасниками корпоративного союзу шляхом координацii iхньоi ринковоi поведiнки i отримання конкурентних переваг стосовно до зовнiшнiх агентiв ринку (так званий ефект монополii).
б) обСФктивною основою дii ринкових факторiв формування iнтегрованих корпоративних структур СФ також економiя на трансакцiйних витратах. При iнтеграцii деякоi кiлькостi господарюючих субСФктiв в рамках групи iх узгоджена полiтика призводить до скорочення числа трансакцiй рiзного роду операцiй, договорiв, контрактiв тощо, ринкових вiдносин, що СФ неодмiнними iнструментами реалiзацii. Це може дати економiю i на податкових платежах. Таким чином, вiдбуваСФться свого роду часткове виведення ринкових вiдносин за межi групи [18].
Подiл функцiй володiння i контролю за дiяльнiстю компанii не становив би жодних серйозних проблем, якби iнтереси акцiонерiв i менеджерiв повнiстю збiгалися. На практицi данi iнтереси не поСФднуються. По-перше, менеджери випробовують дii цiлого ряду факторiв таких як розмiр корпорацii або влада i престиж, повязаних iз положенням яке вони займають, але не мають прямого вiдношення до iнтересiв акцiонерiв. Цi мiркування змусили менеджерiв до ухвалювати рiшення, якi не тiльки не вiдповiдатимуть iнтересам акцiонерiв, але можуть iм зашкодити. Наприклад, рiшення про будiвництво хмарочоса для офiсу компанii. Подруге, вiдрiзняються форма i розмiр матерiальноi винагороди, яку одержують менеджери i акцiонери. Менеджерам традицiйно гарантуСФться винагорода у формi заробiтноi плати, тодi як акцiонери можуть претендувати на ту частину прибутку компанii, яка залишиться пiсля того, як компанiя оплатить роботу менеджерiв i вiдзвiтуСФ за всiма своiми зобовязаннями. Було докладено багато зусиль для повязання цих двох форм винагороди: менеджерам нараховувалася винагорода у формi акцiй компанii, опцiонiв, робилися спроби повязати рiвень iх заробiтноi плати з рiвнем курсовоi вартостi акцiй корпорацii. РЖ навiть в тих випадках, коли подiбнi мотивацiйнi методи увязки iнтересiв менеджерiв i акцiонерiв мали успiх, проблема залишалася [5].
Обмежена вiдповiдальнiсть акцiонерiв корпорацii i вiддiлення управлiння корпорацiСФю вiд ii власникiв, з одного боку, взаСФмообумовленi i такi що випливають одна з одноi, принциповi характеристики обговорюваноi форми господарювання; з iншого боку, вони СФ причинами