Управлiння корпоративною власнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
редставництвi Американськоi Торгiвельноi Палати в Украiнi
Корпоративне управлiння у вузькому розумiннi визначили Шляйфер i Вiшнi як спосiб, у який тi, хто вкладаСФ у фiрми грошi, забезпечують собi окупнiсть своiх iнвестицiй. У ширшому сенсi корпоративне управлiння також повязане зi способом, у який управляють приватними корпорацiями, та принципами iх функцiонування [4, c. 31].
На перший погляд, обСФднання корпоративного управлiння i державного сектора може здаватись суперечливим, або принаймнi парадоксальним. Корпоративне управлiння передусiм стосуСФться корпорацiй, головноi форми органiзацii бiзнесу в приватному секторi, тодi як державний сектор це сфера дiяльностi уряду. Але цi два явища мають деякi важливi спiльнi риси:
iснують надзвичайно важливi питання, повязанi з регулюванням урядом корпоративного управлiння;
те, як управляють державним сектором, маСФ важливе значення як для поведiнки корпоративного сектора, так i для того, як державний сектор регулюСФ корпоративний i його поведiнку;
цiкаво обговорити мiру, якою державний сектор маСФ функцiонувати на засадах приватного, тобто якою мiрою принципи корпоративного управлiння мають бути основою управлiння в державному секторi?
Розгляньмо спочатку перший тип вiдносин.
Управлiння корпорацiями насамперед стосуСФться юридичноi корпорацii, як головноi форми органiзацii приватноi власностi в бiзнесi. Створення юридичноi корпорацii повязане iз закладенням правових пiдвалин iснування корпорацii як юридичноi особи, що означаСФ надання корпорацii прав власностi, з одного боку, i вигiд вiд обмеженоi вiдповiдальностi з iншого. Це передбачаСФ iснування системи прав власностi й виконання ii вимог, тобто забезпечення прав власностi та наявнiсть iнших юридичних вимог до приватноi господарчоi дiяльностi, таких як контрактне право i закон про банкрутство, якi також виконуються прозоро й чiтко.
Окрiм цих загальних юридичних пiдвалин господарчоi дiяльностi, корпоративне управлiння у вужчому сенсi можна визначити як тАЬорганiзацii та правила, якi впливають на очiкування щодо контролю за ресурсами фiрмтАЭ (Свiтовий банк, 2002, 55). Це надзвичайно важлива вимога до функцiонально ефективноi ринковоi системи. Бо саме це даСФ змогу пiдприСФмцям отримувати грошi вiд iнвесторiв i в такий спосiб забезпечуСФ нову господарчу дiяльнiсть, що додаСФ вартостi. Це головна умова зростання фiрм, а отже, й зростання всiСФi економiки. Сюди належать механiзми корпоративного управлiння, такi як рада директорiв, збори акцiонерiв, правила публiчних торгiв акцiями, вимоги щодо розголошення iнформацii тощо. Все це можна назвати тАЬiнститутами пiдтримки ринкутАЭ, котрi спрямованi на забезпечення ефективнiшоi роботи ринкiв i без яких багато ринкiв взагалi не можуть функцiонувати. Усе це маСФ забезпечувати, виконувати й контролювати уряд. Це не означаСФ, що ринки не можуть iснувати без урядового втручання, але цi ринки будуть серйозно обмеженi, якщо не буде правового пiдходу до управлiння i верховенства права. Зокрема, правове управлiння великою мiрою посилюСФ вiдповiдальнiсть пiдприСФмцiв перед iнвесторами [6, c. 111-1117].
Крiм того, СФ також певнi дii уряду, повязанi з обмеженнями на ринкову дiяльнiсть, якi не менш важливi для належного функцiонування ринковоi системи в iнтересах суспiльства. Важливо розумiти, що уряд повинен запровадити належну iнституцiйну структуру для результативного функцiонування ринкiв, але вiн же маСФ запровадити й таку iнституцiйну структуру, яка забезпечить ефективне i належне iх функцiонування. З суспiльного погляду, ринки можуть бути дуже неефективними i/або дiяти всупереч суспiльному iнтересовi. В такому разi уряд маСФ вiдповiдним чином регулювати ринок, наближуючи його до iнтересiв суспiльства. Уряд тодi не посилюСФ ринки, а доповнюСФ iх або навiть замiщаСФ. Отже, конкурентне право можна вважати додатковою до ринкiв iнституцiСФю, а пряме регулювання адмiнiстративним органом постачання води й електроенергii iнституцiСФю, що замiщаСФ ринок.
Деякi iнститути корпоративного управлiння, зокрема, регулятивнi, створенi для полiпшення потоку iнформацii, iншi для розвязання суперечок у дешевший спосiб, деякi для пiдтримки конкуренцii, а ще iншi для захисту iнтересiв iнвесторiв, особливо дрiбних акцiонерiв, та суспiльства. РД достатньо свiдчень про те, що цi запобiжники СФ важливими для розвитку та функцiонування фондових ринкiв, а отже, для здатностi мобiлiзувати капiтал у ринковому суспiльствi для сприяння iнвестицiям i зростанню. Як демонструють деякi вiдомi випадки зловживань у корпорацiях, наприклад, тАЬЕнронтАЭ, навiть за умов правового захисту розвинутоi ринковоi економiки США менеджмент i акцiонери, якi володiють контрольним пакетом акцiй, можуть експропрiювати прибутки дрiбних акцiонерiв i в такому випадку фондовий ринок перестаСФ функцiонувати як механiзм збiльшення капiталу.
Важливо знати, що хоча конкуренцiя СФ потужною силою стримування корпорацiй, сама по собi вона не СФ ефективним, або принаймнi адекватним, iнструментом захисту акцiонерiв вiд менеджменту та/або власникiв контрольного пакета. Важливо також зрозумiти, що аргумент про те, що конкуренцii достатньо для контролювання ситуацii, найчастiше наводять менеджери або власники контрольного пакета, якi бояться обмеження своiх повноважень [23, c. 24].
Варто також наголосити на важливостi правил, за якими уряд навязуСФ своi рiшення приватному корпоративному секторовi. РЖншими словами, управлiння в державному секторi вп?/p>