Управлiння корпоративною власнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
?м, якi зумовлюють виникнення додаткових iнструментiв не тiльки макроекономiчного впливу, але й внутрiшнього корпоративного управлiння. Глобальнi тенденцii iнтернацiоналiзацii капiталопотокiв та виробництва, лiбералiзацii зовнiшньоi торгiвлi, а також концентрацii капiталiв поставили корпоративну дiяльнiсть у епiцентр свiтового економiчного розвитку. Вiдповiдно до цього концепцiя корпоративного управлiння як сучасноi цiлiсноi системи взаСФмовiдносин мiж акцiонерами (власниками) корпорацiй, iхнiми менеджерами (виконавчими органами), кредиторами, найманими працiвниками, державою та суспiльством у цiлому виникла i набула повсюдного розвитку.
Проблемним питанням корпоративного управлiння присвяченi працi багатьох вчених-економiстiв. Слiд звернути увагу на те, що СФдиного пiдходу щодо визначення корпоративного управлiння в сучасних реалiях iнформацiйноi економiки немаСФ. РЖснують рiзнi думки щодо проблематики корпоративiзму як такоi, поняття корпорацiй, сутностi корпоративного управлiння тощо.
У звязку з цим виникаСФ необхiднiсть не тiльки розглянути такi важливi поняття, як корпоративiзм та корпорацiя, але також i визначити змiст сучасних пiдходiв до корпоративного управлiння, систематизувати погляди рiзних спецiалiстiв з цього питання.
Передусiм зазначимо, що корпоративiзм це спiвволодiння власнiстю товариства або партнерськi, договiрнi вiдносини при задоволеннi особистих i суспiльних iнтересiв. У цьому звязку, як зазначаСФ О. Сохацька, корпоративiзм СФ компромiсним господарюванням з метою забезпечення балансу iнтересiв[1, с. 24].
З огляду на викладене вище виникаСФ необхiднiсть уточнення самого поняття корпорацii. Як правило, воно трактуСФться як сукупнiсть осiб, що обСФдналися для досягнення загальноi мети. Визначення поняття корпорацii наводить Д. Розенберг: Корпорацiя це органiзацiя, що поставила перед собою визначенi цiлi, дiСФ для суспiльного блага, маСФ певнi права, СФ юридичною особою, дiСФ на постiйнiй основi та несе вiдповiдальнiсть [2, с. 105]. Юридично-органiзацiйнi аспекти життСФдiяльностi корпоративних структур поглиблено вивчали С. Мочерний, О. Устенко, С. Чоботар, якi визначали поняття корпорацii як найдосконалiшу форму органiзацii пiдприСФмств, що iснуСФ переважно у виглядi вiдкритого акцiонерного товариства, засновники якого формують акцiонерний капiтал шляхом обСФднання власних ресурсiв через механiзм випуску i продажу цiнних паперiв (передусiм акцiй), а спiввласники несуть обмежену вiдповiдальнiсть [3, с. 108].
Особливий аспект аналiзу корпоративноi дiяльностi повязаний з управлiнськими технологiями, згiдно з якими, власне, i здiйснюСФться керiвництво дiяльнiстю цих структур. Так, можна погодитися с Б. Чубом, який визначаСФ поняття корпорацii як акцiонерного товариства чи товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю або товариства з додатковою вiдповiдальнiстю, управлiння якою здiйснюСФться через складну централiзовану систему органiв i учасники якоi стосовно неi здiйснюють iнвестицiйну дiяльнiсть з метою отримання дивiдендiв, i така участь породжуСФ в них сукупнiсть корпоративних прав [4, с. 184].
На практицi корпорацii органiзовуються у формi акцiонерного товариства, яке характеризуСФться чотирма характеристиками: корпоративною формою бiзнесу, самостiйнiстю корпорацii як юридичноi особи, обмеженою вiдповiдальнiстю кожного акцiонера, можливiстю передачi акцiй iншим особам, централiзованим управлiнням корпорацiСФю.
У сучасних умовах iнформацiйноi економiки особливо актуальною СФ проблема вироблення системи взаСФмостосункiв мiж управлiнцями компанii та ii власниками.
Виходячи iз зазначеного, доцiльно розглянути найбiльш поширенi точки зору щодо сутностi поняття корпоративне управлiння. Так, поняття корпоративного управлiння, у найбiльш загальному значеннi, як зазначаСФ В. Гриньова, походить вiд англiйського corporate governance, що в буквальному перекладi означаСФ корпоративне правлiння або корпоративний уряд. Вiдповiдно до цього термiн корпоративне управлiння досить часто розглядаСФться саме як процес органiзацii дiяльностi вищих керiвних органiв корпорацii [5, с. 39].
РЖснують специфiчнi пiдходи, якi тяжiють до юридично-правовоi оцiнки дiяльностi корпорацiй та органiзацii корпоративного управлiння. Наприклад, на думку К. МаСФра, корпоративне управлiння СФ саме органiзацiйною угодою, за якою певна компанiя репрезентуСФ та обслуговуСФ iнтереси власних iнвесторiв. Така угода може охоплювати рiзнi аспекти дiяльностi корпорацii органiзацiю роботи вищих керiвних органiв, систему мотивацii персоналу, процедуру банкрутства тощо. До того ж необхiднiсть такоi угоди випливаСФ, з точки зору К. МаСФра, в основному з розмежування права власностi вiд процесу управлiння сучасним акцiонерним товариством [6, с. 25]. Автор погоджуСФться з цiСФю думкою у частинi того, що основна функцiя корпоративного управлiння повинна забезпечувати дiяльнiсть компанii в iнтересах колективних акцiонерiв, якi здiйснюють ii фiнансування. Водночас зазначимо, що певним спрощенням було б зводити змiст корпоративноi дiяльностi лише до ii юридичних, навiть iнституцiйних аспектiв. Таке зауваження можна вiднести i до позицii фахiвцiв Мiжнародноi фiнансовоi корпорацii, якi визначають корпоративне управлiння як систему виборних та призначених органiв акцiонерного товариства, яка управляСФ ним, вiдбиваСФ баланс iнтересiв його власникiв i спрямована на отримання максимально можливого прибутку вiд усiх