Управлiння корпоративною власнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
ня номенклатури продукцii використання цiСФi оргструктури уповiльнюСФ термiни пiдготовки i прийняття управлiнських рiшень, не забезпечуСФ належноi злагодженостi в роботi функцiональних вiддiлiв (пiдроздiлiв). Дивiзiональна органiзацiйна структура управлiння базуСФться на поглибленнi подiлу управлiнськоi працi. За ii застосування вiдбуваються процеси децентралiзацii оперативних функцiй управлiння, здiйснюваних виробничими структурними ланками, i централiзацii загальнокорпоративних (стратегiчнi рiшення, маркетинговi дослiдження, фiнансова дiяльнiсть тощо) функцiй, якi зосереджуються у вищих ланках адмiнiстрацii iнтегрованих пiдприСФмницьких структур. Отже, за дивiзiональноi структури кожний виробничий пiдроздiл корпорацii маСФ власну достатньо розгалужену структуру управлiння, яка забезпечуСФ автономне його функцiонування. Лише стратегiчнi функцii управлiння централiзовано на корпоративному рiвнi. За дивiзiональноi структури управлiння групування видiв дiяльностi субСФкта господарювання здiйснюСФться iз застосуванням принципу подiлу працi за цiлями. Це означаСФ, що навколо певного виробництва формуСФться автономна органiзацiйна спiльнiсть [16]. При цьому можливi три способи групування виробничих пiдроздiлiв:
1) продуктовий (виготовлення певного продукту);
2) за групами споживачiв (задоволення потреб певноi групи споживачiв);
3) за мiiем знаходження (розмiщення в певному географiчному районi).
Корпорацiя як система дiСФ, перш за все, на основi загальних принципiв функцiонування складних соцiально-економiчних систем. Узагальнимо основнi з них, якi найчастiше вказуються в лiтературi та застосовуються в практицi управлiння складними багаторiвневими системами.
Принципи органiзацiйного управлiння можна подiлити на загальнi та специфiчнi. Усi вони повязанi мiж собою, i тiльки iх комплексне застосування забезпечуСФ успiх функцiонування i розвитку пiдприСФмства як цiлiсноi системи.
1. Принцип проблемноi орiСФнтацii. Багато органiзацiйних систем СФ багатоцiльовими i цiлi окремих пiдсистем можуть не збiгатися. Наприклад, одним iз показникiв ефективностi роботи апарата управлiння СФ витрати, повязанi з його утриманням. Але при незначних витратах на утримання апарат не забезпечуСФ ефективного керiвництва фiрмою, що погiршуСФ фiнансово-економiчнi показники пiдприСФмства.
2. Принцип iСФрархiчностi. У складних економiчних системах одночасно функцiонують декiлька рiзних iСФрархiчних структур (включаючи формальнi i неформальнi), вiдносини мiж якими встановлюються як по горизонталi, так i по вертикалi.
3. Принцип цiлiсностi. Система маСФ властивостi, що не властивi ii окремим елементам. Виробнича, фiнансова, соцiальна, маркетингова структури, будучи вiдносно самостiйними, виступають стосовно до органiзацii як частини до цiлого.
4. Принцип динамiчностi. Протягом часу органiзацiйнi структури корпорацiй змiнюються вiдповiдно до тАЬжиттСФвого циклутАЭ органiзацii, який включаСФ стадii створення, розвитку, стабiльного функцiонування, лiквiдацii органiзацii або ii частин. При цьому частота i причини змiн специфiчнi для кожноi окремоi органiзацii.
5. Принцип iнертностi. Поведiнка органiзацiйноi системи у майбутньому залежить вiд ii попереднього розвитку.
6. Принцип конкуренцii. Практика пiдтверджуСФ, що життСФздатнiсть корпорацii залежить вiд ступеня розвитку конкурентних спроможностей. Конкуренцiя виявляСФ найбiльш результативнi, ефективнi шляхи соцiально-економiчного розвитку, що виражаСФться у впровадженнi найбiльш ефективних методiв господарювання i управлiння [15].
Звичайно, конкурентнi вiдношення суперечливi: механiзм конкуренцii формуСФ соцiальнi прiоритети свободи вибору, активного впливу на прийняття ефективних управлiнських рiшень; у той же час конкуренцiя може зробити i негативний вплив на роботу деяких органiзацiй, призвести до iх банкрутства i руйнування. Особливо небезпечна так звана несумлiнна конкуренцiя, тобто застосування в процесi боротьби з конкурентами недозволених економiчних прийомiв або навiть силових акцiй. Принцип здоровоi конкуренцii це двигун соцiально-економiчноi системи, розвиток якоi необхiдно стимулювати.
7. Принцип додатковостi. В органiзацiйних структурах одночасно iснують обСФктивнi стiйкi тенденцii запрограмованого, органiзованого, прогнозованого розвитку, з iншого боку випадковi, стихiйнi, iмовiрнiснi впливи. Дiалектична взаСФмодiя цих рухiв визначаСФться як принцип додатковостi.
Специфiчнi принципи мають поширення в конкретних соцiально-економiчних системах i залежать вiд особливостей конкретного типу пiдприСФмства, його органiзацiйно-правовоi форми, характеру дiяльностi, галузi, технологiй, iсторii, етапу життСФвого циклу, обраноi стратегii тощо. Прикладом специфiчних принципiв можна вважати принципи корпоративного управлiння, якi розробляються i впроваджуються як на мiжнародному рiвнi, так i в окремих краiнах i корпорацiях.
Отже сучасна корпорацiя маСФ економiчнi ознаки, наведенi на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Характернi економiчнi ознаки корпорацii
Аналiз сучасних ознак корпорацii засвiдчив, що принциповими вiдмiнностями корпорацii вiд будь-якоi iншоi форми органiзацii бiзнесу СФ:
1. Централiзований орган управлiння (Рада директорiв).
2. Складна сегментована органiзацiйна структура управлiння.
3. Наявнiсть принципу об