Управлiння корпоративною власнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
В»иваСФ на корпоративне. Якщо держава втручаСФться у волюнтаристський спосiб, ринок страждаСФ вiд спричиненоi цим невпевненостi. Отож важливо не тiльки те, щоб уряд визначав правила ринковоi поведiнки та забезпечував iх виконання, а й щоб вiн i для себе виробляв подiбнi правила й ретельно iх виконував (Свiтовий банк, 2000, 73). Отже, управлiння в державному секторi стаСФ важливим елементом корпоративного управлiння.
Належне управлiння передбачаСФ створення, захист i виконання прав власностi, без яких масштаб ринкових операцiй дуже обмежений; забезпечення регулятивного режиму, який спiльно з ринком забезпечуСФ конкуренцiю. Воно передбачаСФ також розумну макроекономiчну полiтику, яка створюСФ стабiльне середовище для ринковоi активностi. Належне управлiння також передбачаСФ, що не буде корупцii, яка може спотворити цiлi полiтики i пiдiрвати законнiсть державних установ, якi пiдтримують ринок.
При розвитку сучасноi держави спостерiгаСФться напруження мiж забезпеченням представникiв держави достатнiми повноваженнями для належного управлiння та обмеженням можливостей зловживати цими повноваженнями в iнтересах привiлейованоi купкитАЭ.
Щодо управлiння в державному секторi, варто зазначити, що змiст маСФ не менше значення (а дехто вважаСФ, що бiльше), нiж деякi процеси. Це важливо, бо занадто часто управлiння розглядаСФться тiльки як процес. Здорова економiчна полiтика залишаСФться переважальною статистичною детермiнантою зростання перехiдноi економiкитАЭ.
Важливiсть цього неможливо перебiльшити. Добре втiлювана погана полiтика нiчим не лiпша за добру полiтику, яку погано втiлюють. Для максимального позитивного впливу на зростання й розвиток та максимiзацii вигоди вiд приватних ринкiв необхiдна добре втiлювана здорова полiтика [28].
ОстаннСФ питання стосовно звязку мiж корпоративним управлiнням i державним сектором дещо вiдмiнне вiд попереднiх, тому що воно стосуСФться не того, як державний сектор впливаСФ на корпоративне управлiння, а принципiв, на яких ТСрунтуСФться управлiння державним сектором.
Важливо згадати, що корпоративний сектор дiСФ на основi власного iнтересу. Корпорацii прагнуть максимiзувати прибутки i звести до мiнiмуму видатки. Вони повиннi це робити, не порушуючи правил поведiнки, навязаних iм урядом та ринком, якi не дозволяють iм практикувати обмеження торгiвлi чи зберiгати небезпечнi умови працi, займатись хижацьким цiноутворенням або брехливою рекламою, тощо. Вони мають щорiчно оприлюднювати звiти перед акцiонерами та проводити щорiчнi збори акцiонерiв. Але в межах цих обмежень егоiстичний iнтерес СФ рушiйним мотивом ринковоi поведiнки. Тодi перед урядом постаСФ питання, чи вiн також маСФ керуватись егоiстичними iнтересами, i навiть якщо вiдповiдь буде тАЬтактАЭ, чи може егоiстичний iнтерес уряду бути визначеним у термiнах максимiзацii прибутку, як це спостерiгаСФться в корпоративному секторi [19].
Варто сказати, що багато спостерiгачiв зазначають, що брак мотивацii прибутку або критерiю максимiзацii прибутку при ухваленнi рiшень щодо дiй СФ головною проблемою державного сектора й однiСФю з причин притаманноi урядам неефективностi. Менеджери в державному секторi, на вiдмiну вiд приватного, не зривають плодiв ефективностi у виглядi пiдвищеного прибутку (коли менеджери в приватному секторi СФ власниками пiдприСФмств) або вищих доходiв (наприклад, стимули до ефективнiшоi дiяльностi, поширенi в приватному секторi). Отже, менеджерам державного сектора бракуСФ стимулiв для ефективноi дiяльностi. З цим аргументом повязане те, що роль уряду в економiцi маСФ бути зменшена, за можливостi, в iнтересах пiдвищення ефективностi. Але для наших цiлей важливiшим спостереженням СФ презумпцiя того, що державний сектор маСФ прагнути ефективностi, а неспроможнiсть ii забезпечити i СФ головним аргументом на користь приватизацii.
Одна з проблем щодо ефективностi СФ прiоритетною, або принаймнi маСФ такою бути. Якщо ефективнiсть не СФ метою уряду, то оцiнювання дiяльностi уряду за показниками ефективностi не тiльки недоцiльне, а й призведе до iгнорування реальних урядових цiлей. Це особливо важливо в свiтлi питання розподiлу або справедливостi в суспiльствi та того, що сприйняття ефективностi як головного питання вiдштовхуСФ мiркування про справедливiсть на друге мiiе або взагалi знiмаСФ iх з порядку денного.
Якщо йдеться про власнiсть уряду стосовно виробничих пiдприСФмств, тобто якщо ми говоримо про державнi пiдприСФмства, тодi можна зауважити, що ефективнiсть вочевидь маСФ бути головним критерiСФм судження про дiяльнiсть й ухвалення рiшення про те, чи залишати цi пiдприСФмства в державнiй власностi, чи приватизувати iх. Цей аргумент важливий для краiн з перехiдною економiкою, в яких на початку перехiдного перiоду уряд володiв усiм. Але настане час, навiть для краiн з перехiдною економiкою, коли державнi пiдприСФмства втратять прибутковiсть i аргументи на користь iх збереження стосуватимуться справедливостi, збереження громад, соцiальних зобовязань тощо. РЖншими словами, iх утримуватимуть у державнiй власностi не через ефективнiсть, а отже, судження про них на пiдставi критерiю ефективностi буде неправильним, або принаймнi оманливим [10, c. 619].
Проте якщо абстрагуватись вiд питань приватизацii та державних пiдприСФмств, як щодо звичайноi дiяльностi уряду? Чи треба державним сектором взагалi управляти так, як приватним?
Вiдповiдь на це питання СФ неоднозначною, тому що, якщо говорити про те, що всi дii уряду треба оцiнювати через критерiй е?/p>