Управлiння корпоративною власнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
Вµханiзму корпоративного управлiння через iнструментарiй агентських затрат. Центральне мiiе у цьому спектрi теорiй посiдаСФ агентська теорiя (agency theory), яка апелюСФ до логiки англо-американськоi системи корпоративного управлiння та презюмуСФ, що взаСФмини власникiв та менеджерiв корпорацiй базуються на тому фактi, що iнвестори передають функцii контролю менеджерам i сплачують iм кошти як своiм агентам.
Друга група наукових розробок стосуСФться проблем адмiнiстративноi компетенцii приймати певнi управлiнськi рiшення та включаСФ двi теоретичнi моделi управлiння корпорацiями (зазначимо, що на практицi таких моделей не iснуСФ, вони завжди представленi у тому чи iншому синтезi). Першою з них СФ так звана авторитарна модель, яка передбачаСФ наявнiсть влади менеджерiв у повному обсязi, а другою модель вiдповiдальностi, яка передбачаСФ значно бiльшу вiдповiдальнiсть i пiдконтрольнiсть директорiв, зокрема i можливiсть ретельного контролю збоку власникiв вiдповiдних комерцiйних структур за iхнiми рiшеннями. При цьому в останньому випадку йдеться про обовязкову пiдконтрольнiсть керiвництва компанii (корпорацii) всiм зацiкавленим сторонам, тобто iнвесторам, вiдповiдно до статутно визначеноi та закрiпленоi згiдно з фiнансово-iнвестицiйними внесками конкретноi моделi корпоративних вiдносин (у сучаснiй економiчнiй науцi це отримало назву теорii спiвучасникiв (stakeholders theory)).
Третя група наукових пiдходiв до проблематики корпоративного управлiння повязана iз теорiями iнституцiоналiзму та виявленням мiiя корпоративного управлiння та вiдповiдних iнституцiйно-регулятивних заходiв у загальнiй системi державного управлiння. Фактично йдеться про виявлення та узагальнення унiверсальних положень систем корпоративного управлiння при проведеннi мiждержавного порiвняння, на чому, власне, i базуСФться теорiя порiвняльного iнституцiонального аналiзу.
Кожна краiна маСФ свою власну модель корпоративного управлiння, характернi риси якоi обумовленi особливостями нацiонального менеджменту. Моделi вiдрiзняються за складом учасникiв, згiдно з законодавчою базою, що регулюСФ iхнi взаСФмовiдносини, а також такими нюансами, як вимоги до розкриття iнформацii тощо.
Разом з тим iснуСФ багато спiльних рис корпоративного управлiння, що дозволяСФ фахiвцям у галузi акцiонерно-корпоративних свiтових процесiв виокремити три основнi моделi корпоративного управлiння:
англо-американська модель, у якiй важливу роль вiдiграють незалежнi та саморегулятивнi органiзацii, а вiдносини акцiонерiв мiж собою та з корпорацiСФю чiтко визначенi на рiвнi законодавства на локальних корпоративних актiв. В американських корпорацiях немаСФ домiнантних iнвесторiв, акцii широко розмiщенi;
континентальна, i передусiм нiмецька, а також французька модель, заснована на банкiвськiй системi (банки виступають кредиторами, голосуючими агентами, депозитарiями), акцiонерах та працiвниках;
японська модель, що ТСрунтуСФться на тiсному звязку з ключовим банком та фiнансово-промисловою мережею (кейрецу).
До основних ознак кожноi моделi корпоративного управлiння вiдносять: ступiнь концентрацii акцiонерного капiталу, механiзми корпоративного контролю, вимоги до розкриття iнформацii для корпорацiй тощо.
Окремi, i навiть принциповi компоненти цих моделей, можуть радикально вiдрiзнятися. Зокрема можна казати про вiдмiнностi за складом ключових учасникiв корпоративних вiдносин, про вiдмiнностi у складi та повноваженнях органiв управлiння, про специфiчнi механiзми взаСФмодii учасникiв акцiонерного товариства та заiнтересованих сторiн.
Водночас самi наведенi моделi не слiд абсолютизувати. Адже властивi iм риси не СФ взаСФмовиключними, а конкретнi компоненти, якi властивi означеним моделям, взаСФмно проникають у рiзних краiнах свiту. РЖ це може свiдчити не тiльки про вiдсутнiсть чистих iнституцiйних нацiонально забарвлених пiдходiв, але й про вiдсутнiсть явних переваг або недолiкiв однiСФi з моделей. При цьому слiд враховувати, що формування наведених моделей, якi СФ комбiнацiСФю дiловоi практики, правового забезпечення i норм корпоративноi етики i культури, вiдбувалося у подiбних умовах, протягом усього перiоду iндустрiалiзму, а iх розвиток не припиняСФться i на початку ХХРЖ ст., в умовах iнформацiйноi цивiлiзацii.
В Англii, США, Канадi, Австралii повнiстю домiнуСФ англо-американська модель, яка базуСФться на принципi жорсткого розмежування власностi i управлiння, розвиненому iнститутi прав власностi. Ця модель, перш за все передбачаСФ домiнування аутсайдерiв, тобто незалежних та iндивiдуальних iнвесторiв, не повязаних з iншими дiловими стосунками. Передусiм вiдзначимо, що в англо-американському трактуваннi власник СФ СФдиним володарем прав на компанiю. Учасники корпоративних вiдносин у цих краiнах зведенi до вузького кола власникiв, менеджерiв i ради директорiв, а втручання держави в справи компанiй маСФ бути виключно обмеженим. Сказане повязане iз традицiйним трактуванням прав i свобод у англо-саксонськiй правовiй системi, основою якоi СФ прецедент, за використання якого створюСФться вельми широкий простiр для суддiвського розсуду [16].
РЖсторично склалося, що англiйськi та американськi компанii залучають iнвестицiйний капiтал на фондовому ринку. Бiльше того, пiсля кризи 30 рокiв у законодавствi цих краiн iснуСФ ряд норм, по-перше, що прямо забороняють комерцiйним банкам займатися iнвестицiйною дiяльнiстю, а по-друге, обмежують можливiсть фiна