Рифтовi системи Землi
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
ладаСФться з багатьох великих i дрiбних грабенiв. Найбiльш великi: Ширва, Ньяса, Руква, ТанганьСЧка, Кiву, Едуард-Джордж, Семлiкi й Альберт, Альберт-Нiл. Однi частини цих грабенiв зайнятi великими озерами, iншi могутнiми новiтнiми, у тому числi i вулканогенного типу.
Грабени вiдносяться до щiлиноподiбного типу i не супроводжуються широкими пiдняттями краСФвих напiвзводiв, що спостерiгаСФться в Кенiйсько-Ефiопськiй рифтовiй гiлцi. Лише в середнiй частинi гiлки, в Руанда-Бурундi СФ широке зводове пiдняття, яке росте з палеогена. Саме до цього зводу i приуроченi найбiльш iнтенсивнi прояви новiтнього вулканiзму.
Новiтнiй вулканiзм проявився в Ньяса-ТанганьСЧкськiй рифтовiй гiлцi в декiлькох розСФднаних територiях у вулканiчному районiнi Рунгве, оз. Кiву, горсту Рувензорi.
Кенiйська рифтова гiлка простягаСФться на 2000 км вiд схiдного берега озера Ньяса у виглядi положистоСЧ дуги, опуклоСЧ на пiвнiчний схiд, проходить до Червоного моря. ПiдроздiляСФться на двоСФ: Кенiйську, чи рифт Грегорi, i Ефiопську. У межах рифта Грегорi можна видiлити кiлька великих структур [Милановский, 1974]. Вiд схiдного берега оз. Ньяса на пiвнiчний схiд простягаСФться рифтово-горстова структура долин Рухуху i Кiломберо. Схiднiше Масайське пiдвищення з рифтом долини Панганi (Руву). Далi на пiвнiч розташована складна система вузлiв перетинання рифтiв Еясi-Натрон i Балангiда-Маньяра. Схiднiше неСЧ знаходиться поперечна рифтова структура Мiр-Кiлiманджаро, за якою простягаСФться меридiональна рифтова система Магадi-Наiваша-Барiнго i поперечна до неСЧ широтна рифтова структура Кавiрондо-Кенiя. Ще пiвнiчнiше рифт оз. Рудольф, а за ним Ефiопський рифт.
На вiдмiну вiд захiдноСЧ Ньяса-ТанганьСЧкськоСЧ рифтовоСЧ гiлки в рифтi Грегорi й Ефiопському рифтi сформувалися великi новiтнi пiдвищення. РЗхнСФ утворення супроводжувалося могутнiм вулканiзмом з кiнця олiгоцену. Рифти тут менш глибокi i бiльш широкi, нiж у Ньяса-ТанганьСЧкськiй гiлцi.
У межах рифта Грегорi новiтнiй вулканiзм пройшов шiсть стадiй розвитку. У ранньому i середньому мiоценi вiдбулось тектонiчне опускання i вiдокремлення цього рифта вiд Ефiопського, масовi трiщиннi виливи базальтiв, що утворили могутнi лавовi покриви потужнiстю вiд 400 до 1000 м. Сформувалися великi (до 40 км у дм.) щити, складенi лужними лавами - фонолiтами i нефелiнiтами. В даний чаii вулкани збереглися погано.
Для району перетинання рифтiв Еясi-Натрон i Баландiна Маняра характерна складна тектонiчна структура, сильне дроблення докембрiйського фундаменту, що обумовило iнтенсивний розвиток вулканiзму. Вiн розвивався з раннього плiоцену. Максимальний розвиток одержав у пiзньому плiоценi. Пiвденна дiлянка розвитку вулканiзма рифт Балангiда-Маняра, де СФ трохи великих вулкагiв: Хананг, Квараха й iн.
Приблизно на 3 пд.ш., мiж Кенiйським i Масайським пiдняттями, простягаСФться поперечна зона прогинiв i грабенiв Мiру -Кiлiманджаро. Для зони характерний могутнiй розвиток новiтнього вулканiзму. Сформувалися великi вулканiчнi масиви Мiру i Кiлiманджаро. Це найбiльший в Африцi вулканiчний масив. Його дм. 100 i 80 км, а обсяг вулканогенних товщ становить бiльше 3000 км3. ЯвляСФ собою три вулкани, що тiсно злилися: Мавензi, Шира, Кiбо.
На перетинi рифтiв Еясi-Натрон, Балангiда - Маньяра i поперечноСЧ зони Кiлiманджаро Меру розташоване велике щитовидне пiдняття Кратерне нагiря. Воно складене пiзньоплiоценовими i ранньоплестоценовми породами базальтовоСЧ серiСЧ. Нижнiй горизонт серiСЧ складають базальти, трахiбазальт, трахiандезити, фонолiти. Обидва цi горизонти сформувались в результатi дiяльностi низки крупних щитових вулканiв (Ембагаi, Нгоронгоро) i стратовулканiв (Лемангрутрут, Олдеанi, Лул - Маласiн-Олширва). В плейстоценi Кратерне нагiря було нарощене по пiвнiчно-схiдному краю стратовулканами Кiрiмасi i Ол Доiньйо-Ленгаi.
Сьогоднi Кратерне нагiря являСФ собою вулканiчно складний щит дм. 100 i 60 км. Його основа маСФ вiдмiтку 1500 м. На пiвднi вiдмiтки поверхнi нагiря 2000 м, на пiвночi - 2500 м. Пiвденно-захiдний край утворений щитовидними стратовулканами Лемангрут i Олдеани, що злилися мiж собою. У центрi нагiря розташовуСФться гiгантська кальдера Нгоронгоро
Ефiопська рифтова гiлка Схiдно-АфриканськоСЧ рифтовоСЧ системи являСФ собою продовження на пiвнiч КенiйськоСЧ рифтовоСЧ гiлки. Вона перетинаСФ Ефiопське новiтнСФ нагiря, що приблизно в три рази перевершуСФ Кенiйське по ширинi. Амплiтуда новiтнiх пiдняттiв Ефiопського нагiря 2000 м, що перевищуСФ амплiтуду новiтнього пiдняття Кенiйського зводу (1500 м). Ефiопська рифтова гiлка складаСФться з головного Ефiопського рифта на пiвднi, депресiСЧ Афар i Данакiльського грабена i горсту на пiвночi. Головный Ефiопський рифт простягаСФться на 600 км вiд оз. Рудольф до западини Афар (9пн.ш.).Вiн вiдмежовуСФ схiдний схил Ефiопського зводу, чи Сомалiйського плоскогiря, вiд центральноСЧ його частини, чи Ефiопського нагiря. По схiдному краСЧ Головного Ефiопського рифта Вонджi. До нього i приуроченi прояви четвертинного вулканiзму в Головному Ефiопському рифтi [6].
Великi розмiри Ефiопського зводу i велика амплiтуда його новiтнiх пiдняттiв обумовили великi обсяги новiтнiх вулканiчних порiд. РЗхнiй обсяг 350-400 тис.км3. Вулканiзм розвивався тут з еоцену. На пiвночi i з мiоцену на пiвднi. У розвитку новiтнього вулканiзму в межах Ефiопського рифта видiляють пять стадiй (серiй).
- Трапова серiя (еоцен-олiгоцен).
Траповий вулканiзм iз трiщинними виливами базальтiв, що утворюють обширнi покриви в пiвнi