Рифтовi системи Землi
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
?т близько 12 км, кора звичайна базальтова. Що ж стосуСФться долеритв, те вони характернi для океанiчних структур.
У пiвденнiй частинi океану великими орографiчними елементами СФ вулканiчне плато Крозе й Амстердам i елементи пiдводноСЧ окраСЧни материка хребет Кергелен i Гуннерус.
2.1.4 Пiвнiчний Льодовитий океан оточуСФ Пiвнiчний полюс. Вiн омиваСФ пiвнiчнi береги РДвропи, АзiСЧ та ПiвнiчноСЧ Америки й зСФднуСФться звуженими протоками з Атлантичним i Тихим океанами. Площа Пiвнiчного Льодовитого океану близько 13,1 млн. км2 [3].
Вузька улоговина ложа океану, що прилягаСФ до Баренцевоморського i Карського шельфiв, маСФ назву улоговини Нансена. Максимальна глибина СЧСЧ 5449 м. Дно улоговини зайняте плоскою абiсальною Баренцевою рiвниною. З пiвночi СЧСЧ обгороджуСФ серединно-океанiчний хребет Гаккеля, що СФ пiвнiчним продовженням Серединно-Атлантичного хребта. Для нього характерне кулiсоподiбне розташування рифтових гребенiв i долин, з вiдносною глибиною розчленовування до 3000 м. Мiiями пiднiмаються окремi вершини, вулканiчного генезису. Хребет вiдрiзняСФться малою шириною власне кажучи, вiн представлений тут тiльки рифтовою зоною. Фланги хребта, подiбнi тим, що вiдзначенi для серединних океанiчних споруджень iнших океанiв, вiдсутнi. У рельСФфi дна хребет Гаккеля чiтко виражений приблизно до 120 сх. д. Хребту Гаккеля властивi смуговi магнiтнi аномалiСЧ, витягнутi по його простяганню, причому для осьовоСЧ зони значення позитивних аномалiй досягають 700 гам, що, очевидно, вказуСФ на присутнiсть виходiв ультраосновних порiд у рифтових трiщинах.
Подiбний "зебровидний" малюнок аномальних полiв вiдзначений i на днi улоговин, що пiдходять впритул до хребта Гаккеля, а також на продовженнi схiдного закiнчення хребта, з чого можна зробити припущення, що фланги хребта i його схiдне продовження зануренi i похованi пiд товщами вiдкладiв. Вимiри теплового потоку в рифтовiй зонi показали значення бiльше 3 мккал/см2 у рiк.
До рифтовоСЧ зони хребта Гаккеля приуроченi епiцентри землетрусiв. Цей сейсмiчний пояс продовжуСФться далi до сходу у виглядi системи Колимо-Алеутських розломiв. РЖнше продовження цiСФСЧ системи Верхоянськi глибиннi розломи, дислокацiСЧ Алданського щита i БайкальськоСЧ гiрськоСЧ краСЧни.
Пiвнiчнiше хребта Гаккеля простягаСФться улоговина Амундсена з максимальною глибиною близько 4490 м, У захiднiй СЧСЧ частинi рельСФф абiсально-горбистий, центральна ж i схiдна частини зайнятi плоскою абiсальною рiвниною, що американськими дослiдниками названа Полярною. Пiвнiчний полюс розташований у межах цiСФСЧ улоговини.
Ю.М. Пущаровський (1976) з посиланням на роботу Р.М. ДеменицькоСЧ i Ю.Г. Кисельова вказуСФ, що пiд вiдкладами в улоговинах Нансена й Амундсена виявляСФться товща порiд, де сейсмiчнi швидкостi складають 5-6 км/с. З цього робиться висновок про присутнiсть тут гранiтного шару i про вторинне походження цих улоговин. Великий дiапазон зазначених швидкостей може в однаковiй мiрi говорити i про присутнiсть "другого", а не гранiтного шару.
Звернений до ПiвнiчноСЧ Америки край улоговини Амундсена примикаСФ до наступного великого орографiчного елементу дна Пiвнiчного Льодовитого океану хребту Ломоносова. Мiнiмальна глибина над ним 489 м., вiдносна висота хребта до 3000 м. Цей хребет починаСФться поблизу Землi Гранта i примикаСФ до материкового схилу пiдводноСЧ окраСЧни Азiатського материка приблизно навпроти Новосибiрських островiв. Я.Я. Гаккель i iн. (1968) описують цей хребет як масивне брилове лiнiйно витягнуте спорудження з крутими схилами розчленованими пiдводними каньйонами, i вирiвняною верховою поверхнею. Гребiнь хребта покритий вiдкладами потужнiстю до 300 м. Серед уламкiв порiд, зiбраних з його поверхнi поряд з базальтами i долеритами були виявленi також кристалiчнi вапняки, кварцити н ортогнейси, аналогiчнi архейсько-протерозойським i рифейським породам Землi Гранта. З цього був зроблений висновок про те, що хребет Ломоносова складчасто-брилова система каледонського вiку складена корою матерiСЧ нового типу. Сейсмiчнi дослiдження, виконанi з дрейфуючоСЧ станцiСЧ Альфа, показали на всьому шляху його проходження океанiчний тип кори. Ще ранiше такий же висновок був зроблений Дж. Олiвером, який спостерiгав за поширенням поверхневих сейсмiчних хвиль, хвилеводом для якого служить гранiтний шар материковоСЧ кори. Виявилося, що хвилi цього типу не реСФструються в областi Арктичного басейну, хоча вiдмiнно записуються на шельфi.
За хребтом Ломоносова розташована смуга ложа океану з дуже складним рельСФфом. До материкового схилу Землi Гранта примикаСФ плато Пiвнiч, з мiнiмальними глибинами 1500 м, з численними короткими гребенями, роздiленими западинами й окремими конусоподiбними вершинами (пiдводна гора Остенсо й iн.). Схiдним продовженням цiСФСЧ морфоструктури служить плато Альфа, що маСФ також брилове розчленовування. Пiвденно-захiдний край плато Альфа пiднiмаСФться по глибокому розломi й утворюСФ бриловий хребет МенделСФСФва. Одним закiнченням цей хребет приСФднуСФться до середнього вiдрiзка хребта Ломоносова, а iншим до Чукотського аван-шельфу.
2.2 Континентальнi рифтовi зони.
2.2.1 Схiдно-Африкансько-Аравiйський рифтовий пояс
Древнiй континент Африки починаючи з олiгоцену пiддавався сильному дробленню i деформацiям з утворенням величезних рифтових