Рифтовi системи Землi

Дипломная работа - Геодезия и Геология

Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология



о повiдомляСФться на черговому заняттi. Прочитана доповiдь обговорюСФться членами групи, тому що змiст цiСФСЧ теми вивчався школярами самостiйно. Досвiд показуСФ, що доцiльно так спланувати роботу, щоб хтось iз учнiв мiг пiдготувати i доповiдь.

Реферати, на вiдмiну вiд доповiдей, являють собою бiльш глибоке дослiдження окремих питань.

У пiдготовцi реферату бере участь, як правило, один учень. Робота над рефератом ведеться протягом 2-3 мiсяцiв. Теми рефератiв рекомендуються вчителем i вибираються самими учнями.

Основнi вимоги до реферату використання лiтературних джерел, правильне оформлення, глибоке i всебiчне дослiдження.

Важливо, щоб кожен учень пiдготував реферат по тому чи iншому питанню.

Для рефератiв можуть бути рекомендованi наступнi теми:

1.Сучаснi уявлення про будову земноСЧ кулi.

2.Глибиннi розломи земноСЧ кори.

Викладена методика опрацювання теми "Тектонiка лiтосферних плит" може успiшно застосовуватися в шкiльному курсi географiСЧ i дозволить учням краще оволодiти знаннями про будову земноСЧ кори i механiзми, якi в нiй вiдбуваються.

ВИСНОВОК

Тектонiка плит сучасна геологiчна теорiя про рух лiтосфери. Вона затверджуСФ, що земна кора складаСФться з вiдносно цiлiсних блокiв плит, якi знаходяться в постiйному русiодн6а вiдносно одноСЧ. При цьому в зонах розширення (серединно-океанiчних хребтах i континентальних рифтах) у результатi спрединга (англ. seafloor spreading розтiкання морського дна) утворюСФться нова океанiчна кора, а стара поглинаСФться в зонах субдукцiСЧ. Теорiя пояснюСФ землетруси, вулканiчну дiяльнiсть i горотворення, велика частина яких приурочена до межiплит.

Вперше iдея про рух блокiв кори був висловлений у теорiСЧ дрейфу континентiв, запропонованоСЧ Альфредом Вегенером у 1920-х роках. Ця теорiя була спочатку вiдкинута. Вiдродження iдеСЧ про рухи у твердiй оболонцi Землi ("мобiлiзм") вiдбулося в 1960-х роках, коли в результатi дослiджень рельСФфу i геологiСЧ океанiчного дна були отриманi данi, що свiдчать про процеси розширення (спрединга) океанiчноСЧ кори i пiдсування одних частин кори пiд iншi (субдукцiСЧ). ОбСФднання цих уявлень зi старою теорiСФю дрейфу материкiв породило сучасну теорiю тектонiки плит, що незабаром стала загальноприйнятою концепцiСФю в науках про Землю.

За минулi десятилiття тектонiка плит значно змiнила своСЧ основнi положення. Нинi СЧх можна сформулювати в такий спосiб:

  • Верхня частина твердоСЧ Землi подiляСФться на тендiтну лiтосферу i пластичну астеносферу. Конвекцiя в астеносферi головна причина руху плит.
  • Лiтосфера подiляСФться на 8 великих плит, десятки середнiх плит i безлiч дрiбних. Дрiбнi плити розташованi в поясах мiж великими плитами. Сейсмiчна, тектонiчна i магматична активнiсть зосереджена на границях плит.
  • Лiтосфернi плити описуються як твердi тiла, i СЧхнiй рух пiдкоряСФться теоремi обертання Эйлера.
  • РЖснуСФ три основних типи вiдносних перемiщень плит

1.розбiжнiсть (дивергенцiя), выраженна рифтингом i спредингом;

2.сходження (конвергенцiя) виражене субдукцiСФю i колiзiСФю;

3.зсувнi перемiщення по трансформних геологiчних розламах.

  • Спрединг в океанах компенсуСФться субдукциСФю i колiзiСФю по СЧхнiй периферiСЧ, причому радiус i обсяг Землi постiйнi з точнiстю до термiчного стиску планети (у будь-якому випадку середня температура надр Землi повiльно, протягом мiльярдiв рокiв, зменшуСФться). Сталiсть розмiрiв Землi безупинно спростовуСФться, але спроби доказу iстотних змiн розмiрiв планети недостатньо обТСрунтованi.
  • Перемiщення лiтосферних плит викликано СЧхнiм захопленням конвективними плинами в астеносферi.

РЖснуСФ два принципово рiзних види земноСЧ кори кора континентальна( бiльш древня) i кора океанiчна (не старше 200 мiльйонiв рокiв). Деякi лiтосфернi плити складенi винятково океанiчною корою (приклад найбiльша тихоокеанська плита), iншi складаються з блоку континентальноСЧ кори, упаяного в кору океанiчну.

Горизонтальний рух плит вiдбуваСФться за рахунок мантiйних теплогравитацiйних плинiв конвекцiСЧ. Таким чином, рух плит наслiдок переносу тепла з центральних зон Землi дуже грузлою магмою. При цьому частина тепловоСЧ енергiСЧ перетворюСФться в механiчну роботу з подолання сил тертя, а частина, пройшовши через земну кору, випромiнюСФться в навколишнСФ простiр. Так що наша планета в деякому змiстi являСФ собою тепловий двигун.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Апродов В.А. Вулканы. М.: Мисль., 1982. 367 с.
  2. Богданов Ю.А., Каплин П.А., Николаев С.Д. Происхождение и развитие океана М.,1978.
  3. Бондарчук В.Г. Будова дна океану. К.: Знання, 1975. 47 с.
  4. Голов В.П. Геология в средней школе. М.: Просвещение, 1972. 96 с.
  5. Деменицкая Р.М. Кора и мантия Земли. М.: Недра, 1975. 256 с.
  6. РДфремова С.В. Магматические линии и кольца Земли. М.: Недра, 1986. 85 с.
  7. Жизнь Земли. Тектоника плит и землеведение. Сб. музея землеведения. М.: МГУ, 1985. 176 с.
  8. Захарова Т.К. Жизнь земной коры. М.: Знание, 1969. 48 с.
  9. Зоненшайн Л.П., Кузьмин М.И. Палеогеодинамика. М.: Наука, 1993. 192 с.
  10. Канев В.Ф. Рельеф дна Индийского океана. М., 1979.
  11. Короновский Н.В. Магнитное поле геологического прошлого Земли // Соросовский Образовательный Журнал. 1996. № 6. С. 6573.
  12. Кэри У. В поисках закономерностей развития Земли и Вселенной: История догм в науках о Земле: Пер. с англ. М.: Мир, 1991. 448 с.
  13. Леонтьев О.К. Физическая география Мирового океана. М.: Изд-во МГУ, 1982. 200 с.
  14. Любарський А. Про новий пiдхiд до вивчення теми: "Походженн