Рифтовi системи Землi

Дипломная работа - Геодезия и Геология

Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология



?оценi виникли ланцюги щитових вулканiв. Злившись основами, вони утворили лавовi плато. Денудацiя, що нерiвномiрно проявилася, вiдокремила окремi вулканiчнi щити у рельСФфi. Мiж басейном р. Уабi-ШебеллСФ, що впадаСФ в РЖндiйський океан, i басейнами рiк, що впадають в озера на днище рифта, залишився звивистий ланцюг вулканiчних плато. У СЧхнiх межах можна видiлити влк.: Бату, РЖнколо, Какка, Чiллало, Беда, Гугу, Гугу-Магха.

Червоне море i пiвнiчна зона його рифтiв. Западина Червоного моря площею 450 тис. кв. км протягаСФться на 1932 км мiж древнiми пiднятими блоками АфриканськоСЧ й АравiйськоСЧ платформ. У межах рифтовоСЧ западини, що розсовуСФться i маСФ ширину до 350 км, вкладенi один в одний кiлька грабенiв. Наймолодший з них почав формуватися 4-2 млн. рокiв тому й утворив у морi жолоб шириною 50 - 60 км iз глибиною до 3040 м. У ньому виникли молодi острови-вулкани. По трiщинах у рядi западин пiднiмаються гарячi вулканогеннi води, що формують на днi моря руднi молодi острови-вулкани. По трiщинах у рядi западин пiднiмаються гарячi вулканогеннi води, що формують на днi моря руднi родовища.

На пiвднi рифт Червоного моря зчленовуСФться з рифтом АденськоСЧ затоки, а також ускладнюСФться дiагональними рифтами АфарськоСЧ западини, що була ранiше затокою Червоного моря [19].

Западина Червоного моря заповнена товщею (7 км) морських соленосних вiдкладiв мiоценового вiку. В осьовому грабенi СЧхня потужнiсть зменшуСФться до 1 км. Береги рифту Червоного моря розбитi розломами, до яких приуроченi виливи базальтiв плiоценового i плейстоценового вiкiв. Можна видiлити наступнi головнi райони розвитку рифтових зон: 1) зона Червоного моря, 2) пiвденний берег Аравiйського п-ова, 3) захiдний берег Аравiйського п-ова, 4) рифтовая зона р. Йордан i Сiрiйських плато.

Рифт Червоного моря являСФ собою частину Афро-Сiрiйського розлому, що йде через Аденську затоку, Червоне море i Ейлатську затоку до Мертвого моря. Дно рифтовоСЧ частини складаСФться з базальтiв, не покритих осадовими породами, тобто це молоде дно. У напрямку вiд поздовжньоСЧ осi моря до берегiв шар осадових порiд товщаСФ. Це говорить про те, що рифт СФ мiiем розходження Африки й АравiСЧ. РЗхнСФ розсування почалося приблизно мiльйонiв двадцять рокiв тому i продовжуСФться зараз зi швидкiстю 0,5-2 мм у рiк. Молодiсть земноСЧ кори в районi Червоного моря проявляСФться в значнiй сейсмiчностi. Велика частина епiцентрiв землетрусiв приурочена до осьового жолоба в пiвденнiй частинi моря. Гарячi породи верхньоСЧ мантiСЧ лежать дуже близько до дна моря.

Захiдний край Аравiйського п-ова високо пiднятий i утворюСФ ланцюг гiр з вiдмiтками до 3760 м на пiвднi, 2565 м на пiвночi. Цей пiднятий край древньоСЧ АравiйськоСЧ платформи розбитий розломами, по якому у багатьох мiiях вилилися базальти плiоценового i плейстоценового вiкiв. Вiдбувалася диференцiацiя базальтiв до дацитiв, що утворили лавовi плато харрати (арабск.). На плато насадженi по розломам численнi невеликi вулкани

Йордансько-Сiрiйська зона рифтiв являСФ собою пiвнiчне продовження рифтiв Червоного моря. Рифте простягнулися по затоцi Акаба, долинi Вадi-ель-Араба, Мертвому морю, долинi р. Йордан, долинi р. Ель-Лiтанi. Довжина цiСФСЧ системи 600 км, ширина 15 - 30 км. Вона перетинаСФ трохи новiтнiх зводових пiдняттiв. Молодi плiоценовi i плейстоценовi вулкани приуроченi до схiдного борта рифтiв.

2.2.2 Рифтовi зони РДвразiСЧ

Через РДвразiю з заходу на схiд простягаСФться переривчастий пояс у якому континентальна лiтосфера пройшла новiтню активiзацiю. Вона проявилася в iнших формах, нiж у Схiднiй i Пiвнiчнiй Африцi. Рифтоутворення не одержало (за винятком Чарсько-Байкальсько-ХубсугульськоСЧ зони) сильного розвитку. Активiзацiя була обумовлена диференцiйованими перемiщеннями невеликих лiтосферних блокiв, а не лiтосферних плит, як в Африцi. Загальною причиною перемiщень цих блокiв деякi дослiдники вважають зближення РДвроазiатськоСЧ лiтосферноСЧ плити з Африканською й РЖндiйською. У результатi цього розвинулися зсувнi деформацiСЧ лiтосфери по розломах, де мiiями проявився базальтовий вулканiзм. Однак бiльш ймовiрнi мiiевi пiдняття астеносферних лiнз iз розтiканням СЧх уздовж глибинних розламiв з розсувами i зрушеннями лiтосферних блокiв. Утворення новiтнiх зводiв i розвиток вулканiзму були рiзнi. В так званiй герцинськiй РДвропi процеси повязанi з формуванням альпiйськоСЧ складчастостi в зонi Тетiса. На сходi в Саянах, Прибайкаллi i далi на схiд головна причина розвитку новiтнього вулканiзму пiдняття астеносферних лiнз.

Ще на схiд, уздовж берегiв Тихого океану, розташованi платформи, активiзованi в мезозоСЧ i кайнозоСЧ. РЗхня активiзацiя повязана з пiдсуванням ТихоокеанськоСЧ лiтосфери пiд континентальну, з формуванням вулканiчних поясiв крейдо-палеогеновоСЧ системи. Однак новiтнiй вулканiзм не мав прямого звязку з ними i розвивався автономно [20].

Для базальтових магм активiзованого пояса характернi СЧхнiй лужнi рiзновиди. На заходi це лужнi базальти, трахiти, фонолiти, що асоцiюються з кислими лавами. Тут вiдзначаСФться строкате чергування калiСФвих i натрiСФвих базальтiв. На сходi калiСФвi i натрiСФвi породи розСФднанi.

Загалом можна видiлити два типи зводових пiдняттiв новiтнього вулканiзму. Це крайовi i серединнi зводи.

Захiдно-РДвропейська система зводiв i рифтiв

Молодi i древнi платформи РДвразiСЧ пройшли, починаючи з олiгоцену значну активiзацiю. Вона проявилася в утвореннi рифтiв, схiдчастих гiрських зводiв i мiжгiрських западин. У Захiднiй i Центральнiй РДвропi цi процеси б