Рифтовi системи Землi
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
вiд 11-12 сiчня 1862 року, коли пiд воду пiшла частина придельтовоСЧ дiлянки р.Селенга площею близько 260 км2 з декiлькома селами [22]. Окинське плоскогiря знаходиться у схiднiй частинi Схiдного Саяна, в Окинськiй мiжгiрськiй западинi (верхiвя р. Оки) Наприкiнцi мiоцену тут були виливи олiвiнових базальтiв, що утворили лавовi покриви на мiiевих вододiлах, на вододiлi рiк Вiспи i Китоя. У долинах СФ базальтовi потоки i голоценовi конуси.
Забайкальсько-Станове нагiря це ряд молодих зводiв, ускладнених рифтовими западинами. На пiвденному-заходi Тункинський рифт, Гусино-озерський i Джидинський грабени. На пiвнiчному сходi баргузинський i Верхньоангарський грабени, що ускладнюють Байкальський рифт. Ще далi на пiвнiчний-схiд звiд Станового нагiря з Муйським i Чареким грабенами. У верхньому допливi р. Вiтiм простираСФться Вiтiмське плоскогiря з зародковими грабенами на ньому. Базальтовий вулканiзм проявився в цiй системi зводiв i грабенiв дуже нерiвномiрно протягом декiлькох фаз. Виливи базальтiв вiдбувалися в прогинах у мiоценi ще до формування грабенiв.
Прихубсугулля примикаСФ до Тувинського нагiря, Схiдного Саяну i Забайкалля. Це новiтнiй схiдчастий звiд з меридiональне орiСФнтованими рифтами Дархатским i Хубсугульским. В останньому знаходиться оз. Хубсугул. Молодий вулканiзм тут проявився у формах, подiбних iз Забайкаллям. На вододiлах Прихубсугулля СФ базальтовi покриви. Так, на схiдному березi оз. Хубсугул близько 60 розСФднаних базальтових покривiв iз загальною площею 1500 кв. км. У джерелах р. Мурен розташований базальтовий щитовий вулкан площею 36 кв. км. У долинах рiк СФ виливи базальтiв. Такi базальти поширенi в долинi р. Шишхид-Гол в оз. Дод-Нур. Потужнiсть СЧх 150 - 200 м. Вони мають пiзньоплiоценовий i плейстоцен-голоценовий вiк. Базальти Прихубсугулля рiзноманiтнi: олiвiновi, олiвiн-пiроксеновi, трахiтоiднi.
2.2.3 Рифтовi зони Американського континенту
Система КордiльСФр i мiжгiрських рифтiв займаСФ бiля третини площi ПiвнiчноСЧ Америки. Вона простягаСФться на 9000 км вiд Карибського до Берингового моря. РЗСЧ ширина коливаСФться на 800 до 1600 км. Ця система розвивалася 700 млн. рокiв, iз протерозою, але остаточно сформувалася в сучасному виглядi тiльки в останнi 2 - 3 млн. у плiоценi i плейстоценi. ОднiСФю з головних особливостей формування КордiльСФр i рифтiв ПiвнiчноСЧ Америки на плiоцен-сучасному етапi СФ сильне дроблення древньоСЧ континентальноСЧ земноСЧ кори. ВважаСФться, що пiвнiчна частина розташованого на днi Тихого океану Схiдно-Тихоокеанського пiдняття знаходиться пiд захiдною частиною континенту (пiд КордiльСФрами i Скелястими горами).
У межах ПiвнiчноСЧ Америки видiляють три великi вулканiчнi провiнцiСЧ: Пiвденну, Середню i Пiвнiчну. Пiвденна обмежена розломами Кларiон на пiвднi i Мерей на пiвночi. Вона охоплюСФ територiю Мексики. Середня розташована мiж розломами Меррей на пiвднi i Льюiс-Кларк на пiвночi. До неСЧ входять КордiльСФри i рифти на заходi континенту. Пiвнiчна провiнцiя охоплюСФ басейни рiк Фрейзер у Канадi i Юкон на Аляii.
Меридiональна рифтова зона Рiо-Грандi, зайнята долиною р. Арканзас i р. Рiо- Грандi, простягаСФться уздовж схiдноСЧ границi плато Колорадо. Це зона iнтенсивноСЧ новiтньоСЧ активiзацiСЧ платформи. Довжина СЧСЧ 800 км, ширини 15 - 60 км. У нiй розвиваСФться молодий вулканiзм. У крайових частинах зони поширенi толеiтовi базальти i продукти СЧхньоСЧ диференцiацiСЧ. У внутрiшнiй частинi розвинутi лужнi базальти. Вулканiзм розвивався протягом декiлькох циклiв, починаючи з олiгоцену i захоплюючи плейстоцен. Найбiльш типовi райони вулканiзму гори Сан-Хуан, район кальдери Валлiс у горах Джемец, гори Тейлор.
У межах СьСФрра-Мадре поширенi мезозойсько-ранньокайнозойськi складчастi комплекси на докембрiйських гнейсах i кристалiчних сланцях (шт. Тамаулiпас, РЖдальго) i неметаморфiзованих палеозойських осадових вiдкладах (потужнiсть до 3000 м). Останнi представленi карбонатними гiрськими породами нижнього i середнього палеозою та теригенним флiшем верхнього палеозою. Мезозойськi комплекси складенi трiасовими i юрськими червоноколiрними пiсковиками, аргiлiтами i евапоритами (потужнiстю 800 м), верхньоюрськими вапняками з прошарками пiсковикiв i глин (1500 м) i повним розрiзом вiдкладiв крейди загальною потужнiстю до 10000 м. Слабодеформованi третиннi вулканiти i незруйнованi конуси молодих вулканiв закiнчують гiрськi споруди. Складчаста структура зони складна: у схiднiй частинi з перекинутими на схiд складками i насувами, на заходi блоково-складчаста. Складчаста зона Захiдна СьСФрра-Мадре тягнеться вiд пiвнiчних кордонiв Мексики до Трансмексиканського вулканiчного поясу i складена вулканiчними гiрськими породами пiзньоСЧ крейди та кайнозою андезитового i базальтового складу в нижнiй частинi, дацитовими i рiолiтовими iгнiмбритами у верхнiй. З крейдовими i третинними iнтрузiями кислого i середнього складу, що проривають цi вулканiчнi породи, повязанi родовища мiдних, свинцево-цинкових i срiбних руд. Сонорський блок, розташований мiж Захiдною СьСФрра-Мадре i Калiфорнiйською затокою, складений докембрiйськими метаморфiчними гранiтоСЧдами, що перекриваються дрiбноуламковими та карбонатними товщами кембрiю, вище за якi мiiями залягають карбонатнi породи ордовика-карбону i теригеннi породи карбону-пермi. Мезозойськi вiдклади представленi верхньотрiасово-нижньоюрськими частково морськими i вугленосними уламковими породами, що перекриваються карбонатно-уламковими i вулканогенно-уламковими утвореннями крейди.