Рифтовi системи Землi
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
ся в схiднiй частинi його. Вiд РЖндiйського хребта вiн тягнеться на схiд, з пiвдня обходить Австралiю, простягаСФться на пiвнiчний схiд через о, Пасхи до КалiфорнiСЧ. Далi система пiдводних паралельних хребтiв i жолобiв простежуСФться до Аляски. У Тихому океанi планетарна система серединно-океанiчних хребтiв представлена Пiвденно-Тихоокеанським i Схiдно-Тихоокеанським хребтами. Подiл на цi два хребти зовсiм умовний. "асне кажучи це СФдина структура, що характеризуСФться зводоподiбною будовою, з дуже великою шириною (до 2000 км), розбита сiчними розломами на ряд параллелепiпедальних сегментiв, змiщених у латеральному напрямку вiдносно один одного. Рифтова структура осьовоСЧ зони тут виражена слабкiше, нiж у Серединно-Атлантичному хребтi, але iншi характернi риси серединно-океанiчних хребтiв велика щiльнiсть земноСЧ кори пiд гребенем, сейсмiчнiсть, вулканiзм високi значення теплового потоку, лiнiйнi магнiтнi аномалiСЧ, розвиток ультраосновних порiд у рифтовiй зонi виявляються дуже яскраво. Цiкава особливiсть Пiвденно-Тихоокеанського хребта участь метаморфiчних сланцiв у його геологiчнiй будовi.
Пiвнiчнiше екватора Схiдно-Тихоокеанський хребет помiтно звужуСФться. Чiтко виражена рифтова структура хребта. У схiднiй переважають великi глибоководнi улоговини, якi мiiями прилягають до пiднiжжя материкового схилу Америки. Схили хребта мало виразнi, тому його часто приймають за Схiдно-Тихоокеанське пiдняття. Тут виявлено систему поперечних розломiв близько до широтного напрямку, розмiщених мiж Алеутськими та Маркiзькими островами. Найбiльшi розломи Клiппертон проходять в екваторiальнiй зонi океану. Простягаються вiд берегiв Америки до центральноСЧ частини океану в напрямку островiв Лайн. У районi цього архiпелагу розломи ложа вкриваСФ вулканiчний покрив, за межами якого на продовженнi розломiв розмiщенi глибокi жолоби. В районi острова Фенiкс виявлений тектонiчний уступ висотою понад 2000 м. По уявленнях американських учених (Менард, 1966;), у районi КалiфорнiСЧ серединно-океанiчна структура поширюСФться на материк, захоплюючи гiрський Далекий Захiд США i захiдну частину Канади. З цим повязуСФться утворення найбiльшого активного розлома Сеiт-Аiдреас, депресiй Сакраменто i ЙосемiтськоСЧ долини, брилових структур великого Басейну, Головного рифта Скелястих гiр. З поширенням серединного хребта на материк, мабуть, повязане також утворення Калiфорнiйського бордерленда. Пiвнiчнiше миса Аренас, частина серединного хребта знову виявляСФться розташованою в межах океану, утворюються пiдняття Горда i Хуан-де-Фука.
Крiм серединно-океанiчних хребтiв в абiсальнiй областi Тихого океану СФ ряд iнших найбiльших гiрських систем, але СЧх за будовою земноСЧ кори варто вiдносити до ложа океану.
2.1.3 Мiж Африкою, Пiвденною АзiСФю та АвстралiСФю лежить РЖндiйський океан, його площа 74,92 млн. км. У пiвденнiй частинi РЖндiйський, Атлантичний i Тихий океани зливаються, утворюючи СФдиний водний простiр навколо земноСЧ кулi[3].
Серединний хребет РЖндiйського океану СФ продовженням Атлантичного, з яким зСФднуСФться в районi улоговини Атульяс на пiвдень вiд Африки. В РЖндiйському океанi хребет простягаСФться на пiвнiчний схiд у напрямку о. Родрiгес, а на пiвдень вiд нього розгалужуСФться: одна вiтка тягнеться в напрямку о. Макуорi й далi в Тихий океан, друга (власне Серединний хребет РЖндiйського океану) пролягаСФ на пiвнiч до о. Чагос, потiм на пiвнiчний захiд в Аденську затоку i Червоне море. В цьому районi рифт Серединного хребта РЖндiйського океану зСФднуСФться з материковим рифтом або зоною Великих розломiв СхiдноСЧ Африки. На пiвнiч вiд островiв Чагос тягнеться Мальдiйський хребет. У центральнiй частинi РЖндiйського океану вiд Серединного вiдходить Пiвденно-Схiдний РЖндiйський хребет. Серединний хребет подiляСФ РЖндiйський океан на захiдну та схiдну частини, будова дна яких iстотно рiзниться. В захiднiй частинi його вона подiбна до структури дна схiдноСЧ частини Тихого океану. Серединний хребет РЖндiйського океану, як i Атлантичного, розчленований поздовжнiми та поперечними розломами. З рифтами повязанi дiяльнiсть вулканiв, виверження базальтiв.
У геологiчнiй будовi дна РЖндiйського океану, крiм молодих базальтiв, виявленi масиви давнiх, сильно серпентинiзованих перидотитiв, габро та зеленокамяних порiд. На Сейшельських островах вiдомi iнтрузiСЧ гранiтоСЧдiв. Знахiдки стародавнiх кристалiчних порiд на Днi РЖндiйського океану розглядають, як свiдчення того, що нiби на його мiii iснував материк, який пiзнiше був подрiбнений i знищений у процесi дрейфу материкiв.
Основу орографiчного каркаса дна РЖндiйського океану утворюСФ система серединно-океанiчних хребтiв. Вона починаСФться на пiвденному-заходi Захiдно-РЖндiйським хребтом, що маСФ пiвнiчно-схiдне простягання i характеризуСФться усiма вiдмiтними ознаками рифтогеналi високим ступенем сейсмiчностi, пiдводним вулканiзмом океанiчного типу i рифтовою структурою гребеня. На схiдному схилi цього хребта розташованi два великих вулканiчних масиви, що виступають над водою. РЗхньоСЧ вершини утворюють острова Принс-Едуард i Крозе.
На широтi близько 20, на схiд о. Родрiгес, цей серединний хребет змикаСФться з Аравiйсько-РЖндiйським i Центральноiндiйським хребтами. Аравiйсько-РЖндiйський хребет у даний ч