Рифтовi системи Землi
Дипломная работа - Геодезия и Геология
Другие дипломы по предмету Геодезия и Геология
?я родовищ рудних, нерудних i паливних корисних копалин, а також розвиток життя на нашiй планетi [23]. У вивченнi сучасного i новiтнього рифтогенезу i зясуваннi ролi рифтогенезу i його еволюцiСЧ в iсторiСЧ Землi в останнi роки були досягнутi значнi успiхи. Разом з тим виникли дискусiСЧ щодо розумiння загальних закономiрностей i тенденцiй у розвитку Землi i мiiя рифтогенезу, спредингу i сполучених з ними процесiв у СЧСЧ еволюцiСЧ.
РОЗДРЖЛ 1.
Сьогоднi загальновизнаним СФ той факт, що континенти й океанiчне дно це окремi плити, що перемiщаються по поверхнi мантiСЧ вiдносно одна одноСЧ (Мал.1.). Даний процес вiдомий за назвою тектонiка плит i описуСФ структурнi особливостi земноСЧ кори. Термiн "тектонiка" буквально означаСФ "утворення" [2].
Плити являють собою переважно твердi блоки, що складаються з земноСЧ кори i верхньоСЧ твердоСЧ частини мантiСЧ, iншими словами лiтосфери. Пiд твердою мантiСФю знаходиться астеносфера пластична чи напiврозплавлена частина мантiСЧ, що залягаСФ на глибинi мiж 100 км i 200 км вiд земноСЧ поверхнi.
РЖснуСФ приблизно 15 великих плит i велика кiлькiсть малих [24]. РЗх спiввiдношення визначаються трьома основними типами меж дивергентними, конвергентними i трансформними. Дивергентнi межi розташованi мiж двома лiтосферними плитами, що вiддаляються в протилежних напрямках. В океанi плити роздiленi океанiчними хребтами.
Серединно-океанiчнi хребти мають вигляд пiдводних гiр. Гребенi СЧх, мiiями пiднiмаються на глибину 1000 2000 м вiд рiвня води. Пiднiжжя гiр зануренi на 3000 6000 м. Найвищi частини Серединних океанiчних хребтiв часто пiднiмаються над рiвнем океану, утворюють гористi острови та острiвнi дуги. На гребенях пiдводних базальтових гiр осадочних порiд або зовсiм нема, або покрив СЧх незначний потужнiстю 1 2 м. Серед складу осадкiв переважаСФ вапнистий мул з мiкроскопiчних черепашок-отвiрниць, наверстування вулканiчного попелу та пiщано-уламковi вiдклади, якi поширенi переважно на схилах глибоких западин.
Серединно-океанiчнi хребти виявленi в усiх океанах. Вважають, що вони утворюють СФдину глобальну систему i становлять найважливiшу рису пiдводного рельСФфу Землi. Як правило, в СОХ видiляють СЧх осьову зону та фланги. Для осьовоСЧ частини характернi вузькi улоговини рифтовi долини (рифти), якi приуроченi до розломiв тiСФСЧ ж протяжностi, що й хребти, i в залежностi вiд швидкостi спредингу , мають рiзну морфологiю.
Спрединг (рифтогенез) це найбiльш великомасштабна i зрiла форма горизонтального розсування земноСЧ. Утворенi в процесi спредингу тектонiчнi зони, вираженi в рельСФфi грандiозними пiдводними внутрiокеанiчними рифтовими хребтами, займають велику частину площi дна океанiв бiля половини поверхнi Землi (Мал. 2.). У сукупностi вони утворюють свiтову систему спредингових структур. РЗСЧ головними елементами СФ майже безупинне кiльце субширотних спредингових зон, що облямовують Антарктиду, i чотири субмеридiональних спредингових пояса: Атлантичний, РЖндоокеанський, Захiдно- i Схiдно-Тихоокеанський [21], що вiдходять вiд нього до пiвночi приблизно на рiвнiй кутовiй вiдстанi один вiд одного.
Мал. 2. Поширення кайнозойських континентальних рифтових зон i систем i океанiчних спредингових поясiв Землi.
1 - внутрiокеанiчнi спрединговi пояса; 2 - Захiдно-Тихоокеанський кiнцево-океанiчний спрединговый пояс; 3 - активнi осьовi зони спредингових поясiв i СЧх найбiльшi трансформнi розломи; 4 - вiдмерлi осьовi зони спредингових поясiв; 5 - континентальнi рифтовi зони i системи; 6 - стабiльнi ядра континентiв - древнi платформи; 7 - рухливi пояси рiзного вiку в межах континентiв i СЧхнiх окраСЧн; 8 - областi дна океанiв поза кайнозойських спредингових поясiв переважно з мезозойською корою океанiчного типу.
Бiля екватора цi пояси рiзко колiноподiбно вiдхиляються до заходу, а потiм продовжують випливати в пiвнiчному напрямку, поступово звужуються, вироджуються, пiдставляючись по простяганню сучасними мiжконтинентальними рифтовими зонами. (Аденська, Червонономорська, Калiфорнiйська) i далi внутрiконтинентальними рифтовими зонами i рифтовими системами i, нарештi, загасають. На вiдмiну вiд iнших океанiчних спредингових поясiв недавно виявлений [21] Захiдно-Тихоокеанський пояс в основному протягаСФться через виниклi в ходi спредингу глибоководнi западини морiв на захiднiй окраСЧнi цього океану.
Основними елементами внутрiокеанiчних спредингових хребтiв у поперечному розрiзi СФ вузька гребенева зона, на бiльшiй частинi свого простягання ускладнена осьовою рифтовою долиною, i широкi (вiд кiлькох сотень до кiлькох тисяч кiлометрiв) фланговi зони, що знижуються до пiднiж цих хребтiв. В осьовiй зонi нинi вiдбуваСФться процес розсування лiтосферних плит з напiвшвидкiстю вiд 1 до 10 см у рiк i формування новоСЧ океанiчноСЧ кори за рахунок розплавленого, але поступово остигаючого магматичного матерiалу, що пiднiмаСФться з верхньоСЧ мантiСЧ i заповнюСФ порожнину, яка утворюСФться. Верхнi частини розрiзу цiСФСЧ зони складають лави пiдводних базальтових виливiв з СЧхнiми вулканiчними центрами i магматичними каналами (дайками), нижню магматична камера, яка в процесi охолодження i застигання поступово набуваСФ вигляду складно розшарованого iнтрузивного тiла з основних i ультраосновних порiд.
Широкi фланговi зони у вiдносно пiднятих приосьових частинах спредингових хребт