ОсобливостСЦ перекладу англСЦйських та украiнських юридичних термСЦнСЦв
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
?х текстСЦв паремСЦйних висловлювань: сентенцСЦй, максим, афоризмСЦв тощо. ДослСЦдження, якСЦ констатують факт iхнього СЦснування, визначають паремСЦйнСЦ висловлювання юридичного стилю як засСЦб, що обумовлюСФ одну з стилСЦстичних рис юридичноi мови тяжСЦння до архаiчних мовних форм та конструкцСЦй.
Про приналежнСЦ до правовоi галузСЦ паремСЦi згадують деякСЦ вченСЦ-правознавцСЦ: Р. ДавСЦд; М.Д. Бойко, В.М. СпСЦвак та М.А. ХазСЦн; Ж.-П. ГрСЦдель. Автори зосереджують увагу на вживаннСЦ таких висловлювань у публСЦчних та судових промовах.
У галузСЦ лСЦнгвСЦстичних дослСЦджень видСЦлення окремого класу паремСЦйних висловлювань, вживаних у юридичному дискурсСЦ, вСЦтчизняними мовознавцями не здСЦйснювалося. Можна назвати лише кСЦлька праць, присвячених паремСЦйним юридичним висловлюванням, що належать англСЦйським дослСЦдникам (на матерСЦалСЦ англСЦйськоi мови). ПаремСЦi у юридичнСЦй мовСЦ визначаються ними, здебСЦльшого, як особливий вид поетичних висловлювань, а основна увага зосереджуСФться на фСЦлософсько-риторичному комплексСЦ iхнСЦх особливостей, школу дослСЦдження якого було започатковано СЦще Аристотелем. Саме Аристотель вперше згадував про паремСЦйнСЦ юридичнСЦ висловлювання, видСЦливши iх як окремий клас СЦз загального масиву паремСЦй, що у англСЦйськСЦй мовСЦ отримав назви тАЬadages juridicalтАЭ. (ТермСЦн adage походить з латини СЦ СЦснуСФ у багатьох СЦндо-СФвропейських мовах).
У звязку з тим, що паремСЦйнСЦ юридичнСЦ висловлювання не видСЦляються як окремий клас паремСЦй вСЦтчизняними мовознавцями, в украiнськСЦй мовСЦ не СЦснуСФ адекватного еквСЦвалента термСЦну тАЬadage juridiсalтАЭ. Словники, найчастСЦше, наводять три варСЦанти його перекладу: сентенцСЦя, прислСЦвя, приказка, тодСЦ як у англСЦйськСЦй мовСЦ поняття тАЬadageтАЭ охоплюСФ велике семантичне поле значень СЦ включаСФ широкий синонСЦмСЦчний ряд визначень.
З огляду на те, що термСЦн тАЬсентенцСЦятАЭ якнайбСЦльш семантично наближений до юридичноi тематики (вСЦд лат. sententia, що за часСЦв давнини означало промову нормативного характеру наприкСЦнцСЦ судового засСЦдання), ми визначили семантичне поле тАЬadage juridiсalтАЭ термСЦном тАЬюридична сентенцСЦятАЭ (далСЦ по тексту ЮС).
Лексика юридичноi сфери це та частина словникового складу мови, до якоi входять поняття, що позначають назви предметСЦв, явищ, процесСЦв соцСЦально-юридичного життя. Вона повязана з вСЦдповСЦдними науками та сферами економСЦчного життя ? менеджментом, маркетингом, фСЦнансами, людськими ресурсами, правом, виробництвом, оподаткуванням, статистикою, страхуванням тощо. Одним СЦз основних джерел формування сучасноi украiнськоi та англСЦйськоi юридичноi лексики СФ чужомовнСЦ запозичення.
Це повязано, зокрема, з тим, що науковСЦ поняття, вираженСЦ юридичними термСЦнами, за своСФю природою прагнуть бути СЦнтернацСЦональними, оскСЦльки термСЦни функцСЦонують саме у тих сферах людськоi дСЦяльностСЦ, де реалСЦзуються мСЦжнароднСЦ вСЦдносини. ЮридичнСЦ, полСЦтичнСЦ та культурнСЦ звязки мСЦж рСЦзними народами СФ зовнСЦшнСЦми чинниками мовних СЦнтерференцСЦй, наслСЦдком яких СФ запозичення лексичних одиниць.
ТермСЦн запозичення вживаСФться у мовознавчСЦй лСЦтературСЦ в двох значеннях. З огляду на теорСЦю мовних контактСЦв, взаСФмодСЦю мовних систем, запозиченням називають один СЦз шляхСЦв збагачення словникового складу мови (РЖ.О. Бодуен де Куртене, Л. БлумфСЦльд, Л.А. Булаховський). Цей термСЦн також позначаСФ процес входження й адаптацСЦi запозиченоi лексеми СЦ результат цього процесу запозичене слово, лексему (РЖ.М. Обухова).
В украiнському та англСЦйському мовознавствСЦ проблема збагачення лексики СЦншомовними словами розглядаСФться у багатьох дослСЦдженнях, серед яких слСЦд видСЦлити роботи О. ПотебнСЦ, РЖ. ОгСЦСФнка, С. Семчинського, Ю. Жлуктенка, Б. Ажнюка. Майже до кСЦнця ХРЖХ ст. питання про доцСЦльнСЦсть чи недоцСЦльнСЦсть запозичення розглядалося з позицСЦi проблеми чистоти мови: вченСЦ та громадськСЦ дСЦячСЦ того перСЦоду прагнули довести можливСЦсть замСЦни будь-якого запозиченого слова украiнським. РЖ. ОгСЦСФнко, РЖ. Нечуй-Левицький та Б. ГрСЦнченко особливо наполягали на необхСЦдностСЦ звСЦльнення рСЦдноi мови вСЦд чужоземних запозичень. Одним СЦз перших, хто переконливо обТСрунтував необхСЦднСЦсть СЦншомовних запозичень, був РЖ. Франко.
АктуальнСЦсть процесу запозичення СЦншомовноi лексики в украiнську та англСЦйську мову привернула увагу до нього багатьох дослСЦдникСЦв в останнСФ десятирСЦччя ХХ ст. та на початку ХХРЖ ст. Зокрема, освоСФння СЦншомовних запозичень у наукових, а особливо у юридичнСЦй термСЦносистемах дослСЦджують О. Лисенко, Г. СергСФСФва; Д. Мазурик, О.Стишов розглядають запозичення слСЦв як ефективний сучасний спосСЦб збагачення лексичного складу мови; лексико-семантичну рецепцСЦю СЦншомовних слСЦв в украiнськСЦй мовСЦ аналСЦзуСФ В.Симонок.
Хоча вже у ХХ ст. видСЦлялись причини СЦншомовних запозичень, але, по-перше, не було розмежування екстралСЦнгвальних та лСЦнгвальних причин, по-друге, не було достатньоi зорСЦСФнтованостСЦ на встановлення звязку причин запозичення з процесом освоСФння слова у мовСЦ-рецепторСЦ, СЦ, по-третСФ, не видСЦлялись окремо причини запозичення економСЦчних англомовних термСЦнСЦв.
Загалом можна видСЦлити двСЦ великСЦ групи причин запозичення юридичних термСЦнСЦв: екстралСЦнгвальнСЦ (позамовнСЦ) та внутрСЦшньолСЦнгвальнСЦ (власне мовнСЦ). До екстралСЦнгвальних належать юридичнСЦ, культурнСЦ та полСЦтичнСЦ контакти мСЦж державами, що значно посилюються в умовах глобалСЦзацСЦi.
ВнутрСЦшньолСЦнгвальними причинами запозичень СФ такСЦ:
1) вСЦдсутнСЦсть у мовСЦ еквСЦвалентного слова для нового предмета, явища чи поняття;
2) тенденцСЦя до використання одного запозиченого слова замСЦсть звороту в ук?/p>