ОсобливостСЦ номСЦнацСЦi у сучаснСЦй нСЦмецькСЦй фемСЦнСЦстськСЦй прозСЦ та специфСЦка ii перекладу
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
таСФться". За галасом офСЦцСЦйних святкувань СЦ подСЦй "державноi важливостСЦ" (вСЦдправлення трьох кораблСЦв, помпезна зустрСЦч легендарноi царицСЦ Олени, якСЦй, - от воСЦстину щасливе осяяння письменницСЦ, - зовсСЦм не було в обложеноi Троi), Касандра розглянула злочинну механСЦку СЦдеологСЦчноi неправди, безвСЦдмовно функцСЦонуючу СЦ понинСЦ - досить згадати витончену практику гСЦтлеризму, що ввергнуло людство в саму кровопролитну з воСФн. "Коли починаСФться вСЦйна, ми вСЦдразу довСЦдаСФмося про це, але коли починаСФться пСЦдготовка вСЦйни? Якщо тСЦльки тут СФ правила, треба розповСЦсти про них вам, передати СЦншим. ВСЦдтиснути на глинСЦ, висСЦкти на каменСЦ,передавати СЦз поколСЦння в поколСЦння. Що буде там написано? РанСЦше всСЦх СЦншСЦ слова: "Не дайте своiм обдурити вас".
"Касандра" КрСЦсти Вольф - це жагуче застереження проти вСЦйни, актуальнСЦсть якого в нашСЦ днСЦ, коли все пекуче звучить вимога прогресивноi свСЦтовоi громадськостСЦ будувати полСЦтичнСЦ стосунки по СЦншому, на основах нового мислення, безсумнСЦвна". "асне, повСЦсть саме до цього СЦ призиваСФ: вСЦдмовитися вСЦд патетики насильства СЦ допотопного примата сили (чого вартий один тСЦльки "герой" АхСЦлл, "ця худоба", зображений КрСЦстою Вольф з неприкритою огидою), шукати новСЦ, розумнСЦ СЦ гуманнСЦ способи вирСЦшування полСЦтичних протирСЦч. ВСЦд цього залежать зараз долСЦ всСЦСФi людськоi цивСЦлСЦзацСЦi, колишня СЦсторСЦя якоi по бСЦльшСЦй частинСЦ була СЦсторСЦСФю воСФн.
З цСЦСФю проблемою в повСЦстСЦ тСЦсно сполучена СЦнша аж нСЦяк не безперечна. "РЖсторСЦя людства - серед СЦнших аспектСЦв - розглядаСФться тут СЦ як СЦсторСЦя панування чоловСЦка, що поневолив жСЦнку СЦ витСЦснив ii з громадського життя, що саме по собСЦ нСЦ сумнСЦвСЦв, нСЦ заперечень не викликаСФ". Але десь у таСФмному контекстСЦ повСЦстСЦ прочитуСФться думка, що все зло СЦ недосконалСЦсть сучасного свСЦту повелося з установленням патрСЦархату: саме тодСЦ СЦ запанував в людському спСЦвтовариствСЦ культ сили. На допатрСЦархальнСЦ стосунки, де очолювала жСЦнка, КрСЦста Вольф дивиться як на деяку упущену людством можливСЦсть, СЦ, здаСФться, дивиться не без частки СЦдеалСЦзацСЦi. У всякому разСЦ, розумСЦння справжньоi сутСЦ подСЦй СЦ рСЦзкий осуд вСЦйни довСЦрено у повСЦстСЦ винятково жСЦнкам: самоi КасандрСЦ, ii матерСЦ ГекубСЦ, мудрСЦй, усе вСЦдаючСЦй бабСЦ АрисбСЦ. Важливо вСЦдзначити, що сугубо "жСЦноче" бачення свСЦту, властиво усСЦм ii книгам, а "КасандрСЦ" особливо, нСЦчого загального не маСФ з фСЦлософСЦСФю та СЦдеологСЦСФю модного на ЗаходСЦ фемСЦнСЦзму, неспроможнСЦсть якого трагСЦчно зображено КрСЦстою Вольф в образСЦ войовницСЦ Пенфезилеi. У вСЦковСЦчному жСЦночому безправтАЭi письменниця справедливо вбачаСФ одне з багатьох нездоланних лих сучасноi цивСЦлСЦзацСЦi СЦ дослСЦджуСФ його, мабуть, особливо пильно СЦ пристрасно.
Касандра знаходиться в центрСЦ подСЦй вСЦйни, вона практично, СЦдеально СЦ морально в неi уплетена. РЖ найважливСЦше те, що вона, будучи жрицею СЦ вСЦщункою, могла впливати на хСЦд подСЦй. "Жоден СЦнший образ, що поСФднував у собСЦ СЦсторичного, актуального, особистого СЦ загального початку, не мСЦг утСЦлити намСЦр КрСЦсти Вольф". РЖз самого початку роману ми натрапляСФмо на зображення характерСЦв, збСЦг обставин, мСЦркування, емоцСЦi. При першому прочитаннСЦ, оповСЦдання здаСФться розмитим. Але з часом перед нами зявляються СЦстотнСЦ вузловСЦ СЦ поворотнСЦ пункти життя Касандри. Улюблена донька троянського короля з дитинства маСФ потребу вСЦдрСЦзнятися СЦ вирСЦзнятися серед СЦнших. Вона намагалася уникнути долСЦ всСЦх жСЦнок ii часу. У цьому закладено основи ii дару передбачення.
Вона ненавидить не супротивника, а сам нездоровий дух вСЦйни, жорстокСЦсть чоловСЦкСЦв проти чоловСЦкСЦв СЦ головним чином iхнСФ грубе поводження з жСЦнками. Касандра - це не небесно-СЦдеалСЦстична, а зовсСЦм земна СЦстота, що знаходиться в центрСЦ конфлСЦктСЦв СЦ протирСЦч. Вона переживаСФ не середню, але типову жСЦночу долю, стаСФ жертвою насильства, пСЦзнаСФ жахи вСЦйни СЦ людськСЦ розчарування, ii розвиток описан КрСЦстою Вольф з аналСЦтичною рСЦзкСЦстю.
Пророчий дарунок Касандри СЦз самого початку - не божественний подарунок, а марнославна мета. Але все-таки вона залишаСФться совСЦстю свого народу СЦ не вСЦдокремлюСФться вСЦд нього. СуттСФвим для Касандри персонально СЦ для всСЦСФi СЦсторСЦi СФ релСЦгСЦйний елемент, що критикуСФ СЦлюзСЦi. Людина, не дивлячись нСЦ на якСЦ обставини, СФ вСЦдповСЦдальною за своi вчинки.
Таким чином, можна говорити про принципову мовну багатозначнСЦсть художнього тексту, обовязкову наявнСЦсть в ньому, поряд з явними, СЦ схованих змСЦстСЦв, що виражаються тими чи СЦншими мовними одиницями.
Розвиток образа Касандри вСЦдбуваСФться паралельно переходу СЦменСЦ власного "Касандра " в СЦмя загальне - " Касандра " як пророчиця, провСЦсниця. Уже на початку роману - Касандра зявляСФться сильною СЦ мужньою жСЦнкою. У неi тверезий розум СЦ свСЦтла голова. Вона позбавлена подвСЦйностСЦ, прихованостСЦ СЦ мСЦнливостСЦ. Цей образ бойовоi жСЦнки проходить через весь твСЦр. До самих останнСЦх сторСЦнок твору Касандра була вСЦддана народу СЦ своСФму улюбленому - Енею. Так, образ Касандри тСЦсно переплетено у романСЦ з образом народу й образом Енея. Касандра нерозривно повязана зСЦ своСФю краiною, родиною, народом.
Також вона вСЦддана й Енею - своСФму першому й останньому коханню. РЗi любов до батькСЦвщини СЦ до Енея чиста, нСЦжна СЦ безкорислива. В образСЦ Касандри письменниця втСЦлила найкращСЦ риси сучасноi жСЦнки. Образ Енея розвиваСФться паралельно з образом Касандри. У романСЦ вони виступають двома позитивними героями. ОбоСФ рСЦшучСЦ, смСЦливСЦ, вСЦдкритСЦ, рвучкСЦ. Таким чином, тема любовСЦ Касандри до Енея СЦ до своСФi батькСЦвщини за