ОсобливостСЦ номСЦнацСЦi у сучаснСЦй нСЦмецькСЦй фемСЦнСЦстськСЦй прозСЦ та специфСЦка ii перекладу
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
ова, то це уже не текст, а природничо-натуральне (незнакове явище), позбавлене мовноi (знаковоi) повторюваностСЦ. Звичайно, кожний текст включаСФ значну кСЦлькСЦсть природних моментСЦв, позбавлених будь-якоi знаковостСЦ, якСЦ виходять за рамки гуманСЦтарного дослСЦдження, але враховуСФ iх (зСЦпсутСЦсть рукопису, погана дикцСЦя).
Як всякий обСФкт дослСЦдження, текст по рСЦзному розумСЦСФться СЦ по рСЦзному визначаСФться. На думку Е. КосерСЦу, "текст являСФ собою мовленнСФвий акт чи ряд звязаних мовленнСФвих актСЦв, здСЦйснюваних СЦндивСЦдом у визначенСЦй ситуацСЦi". M. ХелСЦдей вважаСФ," що текст - це актуалСЦзацСЦя потенцСЦйного ". По А. Греймасу, "текст - це СФднСЦсть, що розщеплюСФться на висловлення СЦ не СФ результатом iхнього зчеплення " [6:45]. Зближаючи поняття тексту СЦ стилю П. ГСЦро вважаСФ, що "текст являСФ собою структуру, замкнуте органСЦзоване цСЦле, у рамках якого знаки утворюють систему вСЦдносин, що визначають стилСЦстичнСЦ ефекти цих знакСЦв ". БагатостороннСЦсть поняття "текст" зобовязуСФ видСЦлити в ньому те, що СФ ведучим, що розкриваСФ його ознаки. СлСЦдом за РЖ.Р. ГальперСЦним, ми дСЦйдемо висновку, що "текст - це твСЦр мовленнСФвотворчого процесу, що володСЦСФ закСЦнченСЦстю, обСФктивований у виглядСЦ письмового документа, лСЦтературно оброблений вСЦдповСЦдно до типу цього документа, твСЦр, що складаСФться з назви (заголовка) СЦ ряду особливих одиниць (надфразових СФдностей), обСФднаних рСЦзними типами лексичного, граматичного, стилСЦстичного звязку, що маСФ визначену цСЦлеспрямованСЦсть СЦ прагматичну установку". З цього визначення випливаСФ, що пСЦд текстом необхСЦдно розумСЦти не фСЦксоване на паперСЦ усне мовлення, завжди спонтанне, неорганСЦзоване, непослСЦдовне, а особливий рСЦзновид мовленнСФвоi творчостСЦ, що маСФ своi параметри, вСЦдмСЦннСЦ вСЦд параметрСЦв усного мовлення.
Щоб заговорити, треба не тСЦльки хотСЦти спСЦлкуватися СЦ мислити, треба мати засоби здСЦйснення цих цСЦлей. Як звичайне знаряддя спСЦлкування СЦ мислення виступаСФ мова.
МовленнСФва комунСЦкацСЦя - це дСЦяльнСЦсть, що охоплюСФ процеси говорСЦння СЦ слухання СЦ, що протСЦкаСФ при невпинному чергуваннСЦ СЦ взаСФмодСЦi цих процесСЦв. Продукти мовленнСФвоi дСЦяльностСЦ характеризувалися в термСЦнах мовленнСФвих висловлень, мовленнСФвих текстСЦв. Вважалося природним, що кожен мовленнСФвий акт маСФ свСЦй початок у видСЦ першого, вихСЦдного мовленнСФвого висловлення, що аналСЦз мовлення варто починати з вивчення цього зачину в його глибинних - розумових джерелах.
Як вища комунСЦкативна одиниця текст характеризуСФться дСЦалектичною СФднСЦстю протилежностей. ВСЦн одночасно СФ закритою СЦ вСЦдкритою системою. Його ознаками як закритоi системи СФ закСЦнченСЦсть СЦ обмеженСЦсть. Тому, на вСЦдмСЦну вСЦд висловлення, текст автономний СЦ самостСЦйний. ВСЦн вступаСФ також в асоцСЦативнСЦ стосунки з безлСЦччю СЦнших текстСЦв. РЖ в цьому планСЦ текст не СФ закритою системою.
Для розумСЦння природи тексту немаловажне значення маСФ вСЦдображення в текстСЦ картин навколишнього свСЦту. У цьому планСЦ СЦснуСФ розходження мСЦж художнСЦм текстом СЦ текстом, що належить природнСЦй мовСЦ. Якщо останнСЦй являСФ собою вСЦдбитий СЦ перероблений у свСЦдомостСЦ образ дСЦйсностСЦ, то художнСЦй текст сполучить вСЦдображення з домислом.
На сучасному етапСЦ лСЦнгвСЦстика тексту пСЦдкреслюСФ не стСЦльки проблеми семантичноi СЦ формальноi близькостСЦ послСЦдовно розташованих висловлень, скСЦльки питання комунСЦкативного плану, задачСЦ дослСЦдження умов комунСЦкацСЦi, що забезпечують однозначне тлумачення одиниць створюваного тексту.
Так, РЖ.Р. ГальперСЦн даСФ таке визначення тексту: "Текст - це твСЦр мовленнСФвотворчого процесу, що володСЦСФ закСЦнченСЦстю, обСФктивований у виглядСЦ письмового документа, лСЦтературно оброблений вСЦдповСЦдно до типу цього документа, твСЦр, що складаСФться з назви (заголовка) СЦ ряду особливих одиниць (надфразових СФдностей), обСФднаних рСЦзними типами лексичноi, граматичноi, логСЦчноi, стилСЦстичноi звязки, що мають визначену цСЦлеспрямованСЦсть СЦ прагматичну установку". КомунСЦкативна спрямованСЦсть як важливий аспект оцСЦнок поняття тексту найбСЦльше чСЦтко виявляСФться у визначеннСЦ тексту, що даСФ Г. ГлСЦнц: "Текст -це мовленнСФвий твСЦр, створений автором з СЦнтенцСЦСФю СЦдентичного сприйняття СЦ зафСЦксований з метою однакового наступного впливу, як правило, не на окремого комунСЦканта, а на трохи, СЦ навСЦть на безлСЦч комунСЦкантСЦв". Автори обох визначень звертають увагу на комунСЦкативну СЦ прагматичну значимСЦсть тексту.
Кожен текст унСЦкальний, але будуСФться по визначених закономСЦрностях, що пропонуються функцСЦональним стилем, жанровою приналежнСЦстю тексту, його основним комунСЦкативним завданням СЦ тематичною структурою. Тематична структура тексту не однорСЦдна, вона складаСФться з ряду взаСФмозалежних тем, серед яких можна видСЦлити мСЦкротеми (розгорнуте визначення, обмежений обСФкт опису) СЦ макротеми (сукупнСЦсть звязаних мСЦж собою обставин мСЦркування, параграфи).
Кожен текст може бути розглянутий з погляду його структурноi СЦ семантичноi органСЦзацСЦi. Обидва аспекти розгляду тСЦсно звязанСЦ мСЦж собою, СЦ тСЦ самСЦ елементи мовного рСЦвня можуть служити засобами як структурноi, так СЦ семантичноi органСЦзацСЦi тексту.
У данСЦй дипломнСЦй роботСЦ ми розглядаСФмо текст як письмовий тип мовленнСФве" дСЦяльностСЦ. Тому ми вивчаСФмо номСЦнацСЦю людських вСЦдносин як аспект мовленнСФвоi дСЦяльностСЦ. Адже мовленнСФва дСЦяльнСЦсть протСЦкаСФ за допомогою такого феномена як мови (говорСЦння), при звертаннСЦ до мови як до джерела використовуваних у цСЦй дСЦяльностСЦ одиниць СЦ правил СЦ при ii спрямованостСЦ на сприйня