ОсобливостСЦ номСЦнацСЦi у сучаснСЦй нСЦмецькСЦй фемСЦнСЦстськСЦй прозСЦ та специфСЦка ii перекладу
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
нСЦ крапки".
Визначаючи змСЦст майбутнього висловлення, людина СЦ повинна видСЦлити цСЦ опорнСЦ крапки "за допомогою слСЦв", тобто iхнСЦх номСЦнацСЦй.
Шлях вСЦд думки до слова являСФ собою складний СЦ поетапний процес переходу вСЦд неясних образСЦв, що народжуються в головСЦ людини, асоцСЦацСЦй, представлень, вСЦд активСЦзованих у момент пробудження свСЦдомостСЦ концептСЦв СЦ особистСЦсних змСЦстСЦв СЦ потреби сказати щось - до переробки цих особистСЦсних змСЦстСЦв, виробленоi з метою iх подальшого "вербалСЦзацСЦi", для чого деякСЦ особистСЦснСЦ змСЦсти стягаються в одне цСЦле, деякСЦ усуваються, деякСЦ виявляються у фокусСЦ свСЦдомостСЦ.
Людина членуСФ особистСЦснСЦ змСЦсти СЦ розташовуСФ iх у групи вСЦдповСЦдно загальновживаним обСФднанням мовних значень у визначених мовних формах, насамперед - мовних знаках. Знання мови виявляСФться в першу чергу в умСЦннСЦ вибрати з СЦснуючого СЦнвентарю чи засобСЦв створити за вСЦдпрацьованими правилами придатнСЦ для реалСЦзацСЦi його задуму мовнСЦ форми. Роль СЦ мСЦсце процесСЦв номСЦнацСЦi визначаСФться, отже, там, де частина особистСЦсних змСЦстСЦв буде передана в актСЦ за допомогою СЦснуючих одиниць номСЦнацСЦi.
1.2 ЛСЦнгвСЦстична сутнСЦсть поняття "людськСЦ стосунки" з погляду iх номСЦнацСЦi в текстСЦ
"ВСЦдношення - взаСФмний звязок рСЦзних величин, предметСЦв, дСЦй, емоцСЦйно-вольових установ особистостСЦ на що-небудь, тобто вираження iх позицСЦй, уявне зСЦставлення рСЦзних обСФктСЦв або сторСЦн даного обСФкту". ВСЦдношення мСЦжособовСЦ - система установ, орСЦСФнтацСЦй та очСЦкувань членСЦв групи вСЦдносно один одного, визначених змСЦстом та органСЦзацСЦi спСЦльноi дСЦяльностСЦ та цСЦнностями; стосункСЦв мСЦж членами групи, зумовлених iх особистими якостями, а не формально передбачених ролями та функцСЦями.
В.Н. Мясищев розробив концепцСЦю стосункСЦв особистостей. "Це сукупнСЦсть теоретичних уявлень, згСЦдно з якими психологСЦчним ядром особистостСЦ СФ СЦндивСЦдуально-цСЦлСЦсна система ii субСФктивно-оцСЦнних, свСЦдомо-виборчих вСЦдношень до дСЦйсностСЦ, що уявляСФ собою досвСЦд взаСФмовСЦдношень з СЦншими людьми в умовах соцСЦального середовища". Система вСЦдношень визначаСФ характер переживань особистостСЦ, особливостСЦ сприйняття дСЦйсностСЦ, характер поведСЦнки на зовнСЦшнСЦй вплив.
Таким СФ поняття "людськСЦ стосунки" в фСЦлософСЦi. В лСЦнгвСЦстицСЦ ж - "людськСЦ стосунки" - це категорСЦя модальностСЦ, котра представлена трьома рСЦвнями оцСЦнюванСЦстю, емоцСЦйнСЦстю, експресивнСЦстю. Головним мотивом експресивноi номСЦнацСЦi можна вважати невгамовну спрагу експресСЦi у мовноi особистостСЦ, ii бажання видСЦлитися й через мову теж. Появлення емотивноi "логеми" диктуСФться не стСЦльки логСЦчними комунСЦкативними потребами, скСЦльки емотивним станом мовця, його емоцСЦйним намСЦром та емоцСЦйною ситуацСЦСФю.
ПрагматичнСЦсть мовленнСФвоi оцСЦнноi дСЦяльностСЦ визначаСФться прагматичною орСЦСФнтацСЦСФю такого способу дСЦяльностСЦ, а саме: впливаючи на цСЦннСЦсну орСЦСФнтацСЦю реципСЦСФнта, вона впливаСФ на його дСЦяльнСЦсть. Породження оцСЦнного висловлювання зумовлене тим, що в процесСЦ комунСЦкацСЦi в людинСЦ зявляСФться потреба висловити своСФ ставлення до дСЦйсностСЦ, яке СФ водночас оцСЦнним СЦ прагматичним.
У сучаснСЦй науцСЦ про мову все бСЦльше зростаСФ СЦнтерес до людського фактору. У процесСЦ пСЦзнання та спСЦлкування людина не може не виражати своСФ ставлення до предметСЦв та явищ довкСЦлля. Вона живе в оточеннСЦ цСЦнностей, дСЦСФ в чСЦтко окресленому цСЦннСЦсному середовищСЦ.
ПСЦзнаючи обСФкти та явища матерСЦального та духовного свСЦту, ми усвСЦдомлюСФмо значущСЦсть того чи СЦншого обСФкта, тобто оцСЦнюСФмо його, вСЦдносимо його властивостСЦ до категорСЦi позитивних або негативних якостей. ПСЦзнаючи природнСЦ властивостСЦ обСФктСЦв та вСЦдтворюючи iх цСЦннСЦсть, людина розкриваСФ й певнСЦ аспекти соцСЦальних вСЦдносин, оскСЦльки значимСЦсть речСЦ або явища визначаСФться перш за все суспСЦльним ставленням до них.
РЖ в логСЦцСЦ, СЦ в етицСЦ всСЦ оцСЦннСЦ судження повязанСЦ з деонтологСЦчними й аксСЦологСЦчними теорСЦями. "У деонтологСЦчних теорСЦях етики й у логСЦцСЦ за основу приймаСФться концепт обовязку, з якого виводиться поняття цСЦнностСЦ. В аксСЦологСЦчних же концепцСЦях первинним вважаСФться концепт цСЦнностСЦ, добра, а поняття обовязку - похСЦдним вСЦд нього". Нас цСЦкавлять аксСЦологСЦчнСЦ оцСЦнки СЦ створенСЦ ними висловлювання.
ОцСЦнне значення зумовлене реальними властивостями предмета тСЦСФю мСЦрою, якою воно ними мотивуСФться. В цСЦлому розумСЦннСЦ мотив оцСЦнки завжди маСФ обСФктивний характер.
Система цСЦнностей не спростовуСФться, але може бути виведеною з людини, тобто цСЦннСЦснСЦ орСЦСФнтири особи та суспСЦльства можуть зазнавати взаСФмовпливу та змСЦнюватись.
В цСЦлому рядСЦ випадкСЦв оцСЦнка визначаСФться як позитивна чи негативна квалСЦфСЦкацСЦя предмета думки. РЖснуСФ й бСЦльш широке розумСЦння змСЦсту оцСЦнки: РЖ.П. Сусов, Н.Д. Арутюнова, О.В. Падучева вважають, що оцСЦнка - це здатнСЦсть задовольняти потреби; Н.В. КалСЦнСЦна, Я.Г. Мельник виявляють оцСЦнку як аксСЦологСЦчнСЦ значення; М.П. ОдСЦнцова, Н.О. Александрова називають оцСЦнку як ставлення субСФкта до зовнСЦшнього середовища; на думку В.Н. ТелСЦi, С.М. Кривоноса, В.З. ПанфСЦлова, оцСЦнка - це модальнСЦсть. В цСЦлому ж можна сказати, що нСЦ категорСЦя оцСЦнки, нСЦ проблема оцСЦнних одиниць ще не отримали свого належного вирСЦшення в лСЦнгвСЦстицСЦ.
Ми будемо виходити з визначення оцСЦнки, запропонованого О.В. КунСЦним: "ОцСЦнка - обСФктивно-субСФктивне чи субСФктивно-обСФктивне ставлення людини до обСФкта, виражене мовними засобами експлСЦцитно чи СЦмплСЦцитно".
При аналСЦз?/p>