ОсобливостСЦ номСЦнацСЦi у сучаснСЦй нСЦмецькСЦй фемСЦнСЦстськСЦй прозСЦ та специфСЦка ii перекладу
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
#39;язку з поняттям "оцСЦнка" знаходиться поняття емоцСЦйного в мовСЦ. На думку Н.Д. Арутюновоi, емоцСЦi мають пСЦд собою "когнСЦтивну основу: вони ТСрунтуються на знаннях чи передбаченнях. КогнСЦтивний компонент у них первинний стосовно емотивного". ЕмоцСЦйнСЦсть виражаСФться емоцСЦйними суфСЦксами, вигуками, частками й СЦнтонацСЦСФю.
РСЦзниця мСЦж емоцСЦйним СЦ оцСЦнним значенням, на думку Г.РЖ. Приходько, грунтуСФться на вживаннСЦ, яке зумовлене мовленнСФвою СЦнструкцСЦСФю мовця. ЕмоцСЦйнСЦсть - це якСЦсть мовлення, що спричиняСФться психСЦчним станом того, хто говорить. У конкретному випадку вираження його почуттСЦв може й не переслСЦдувати якихось прагматичних цСЦлей. ОцСЦнюванСЦсть - це якСЦсть мовлення, зумовлена в першу чергу намСЦром одного з комунСЦкантСЦв досягти певноi прагматичноi мети: якимось способом вплинути на духовний чи фСЦзичний стан адресата.
УслСЦд за О.М. Вольф та В.РЖ. Шаховським, вважаСФмо, що в основСЦ емоцСЦй лежить оцСЦнка, а кожна емоцСЦя людини СФ результатом певного виду оцСЦнки. ЕмоцСЦi та оцСЦнки повязанСЦ мСЦж собою причинно-наслСЦдковими взаСФмвСЦдносинами. ОцСЦнка - це думка субСФкта про цСЦннСЦсть обСФкта для нього, а емоцСЦя - це переживання субСФктом цСЦСФi думки. ЕмоцСЦйне ставлення СФ важливою складовою частиною мовноi модальностСЦ.
ОцСЦнне ставлення прийнято розглядати як один з видСЦв модальностСЦ, що супроводжуСФ мовнСЦ вирази. Ставлення мовця до дСЦйсностСЦ, що постулюСФться як основна ознака модальностСЦ, тСЦСФю чи СЦншою мСЦрою, характерне для будь-якого висловлювання. ОскСЦльки ставлення мовця до дСЦйсностСЦ може виражатися рСЦзними морфологСЦчними, лексичними, фразеологСЦчними, синтаксичними, СЦнтонацСЦйними та стилСЦстичними засобами, то "модальнСЦсть виявляСФться категорСЦСФю, притаманною мовСЦ в дСЦi, тобто в мовленнСЦ, а тому СФ самою сутнСЦстю комунСЦкативного процесу". В поняття модальностСЦ включаСФться й емоцСЦйно-експресивна оцСЦнка мовця.
КатегорСЦя модальностСЦ може бути представлена на двох видах значень: обСФктивно-модальному та субСФктивно-модальному. М.РД. Петров визначаСФ обСФктивну модальнСЦсть "як квалСЦфСЦкацСЦю змСЦсту всього сказаного самим мовцем з точки зору його вСЦрогСЦдностСЦ, а субСФктивну як емоцСЦйне ставлення, реакцСЦi мовця-субСФкта, що викликаються загальною обставиною, загальною метою думок". МодальнСЦсть - це ставлення до дСЦйсностСЦ взагалСЦ, а оцСЦнка передбачаСФ оцСЦнювання дСЦйсностСЦ, тобто ii можна й потрСЦбно розглядати як складову частину модальностСЦ.
Отже, оцСЦнку можна представити у виглядСЦ модальноi рамки, головними елементами якоi СФ субСФкт та обСФкт, повязанСЦ оцСЦнним предикатом.
В оцСЦнцСЦ постСЦйно взаСФмодСЦють субСФктивний та обСФктивний фактори, причому кожний з них торкаСФться СЦ субСФкта, СЦ обСФкта оцСЦнки. Так субСФкт виражаСФ оцСЦнку як на основСЦ власних емоцСЦй, так СЦ з урахуванням соцСЦальних стереотипСЦв. ОбСФкт оцСЦнки також припускаСФ обСФктивнСЦ властивостСЦ СЦ тСЦ, що можуть оцСЦнюватися, виходячи з надання iм переваги СЦндивСЦдуальним субСФктом. НайбСЦльш перспективним напрямком дослСЦдження лСЦнгвСЦстичноi оцСЦнки СФ вивчання ii у висловлюваннСЦ, текстСЦ. Текст СФ передусСЦм носСЦСФм номСЦнативноi й комунСЦкативноi функцСЦi мови. У звязку з цим у ньому знаходять вСЦдображення такСЦ його аспекти, як змСЦстовий та модальний, у яких виражаСФться ставлення субСФкта до висловлюваного. КомунСЦкативний аспект тексту передбачаСФ його цСЦлеспрямоване використання в найрСЦзноманСЦтнСЦших мовленнСФвих актах.
ОцСЦнка СФ одним СЦз засобСЦв в вираження ставлення мовця до повСЦдомлюваного, а тому, вСЦдповСЦдно, спричиняСФ модальне оформлення тексту. ОцСЦннСЦ мовнСЦ засоби, тСЦсно переплСЦтаючись СЦз денотативними одиницями, служать для вираження рСЦзних прагматичних цСЦлей.
Таким чином, аналСЦз оцСЦнки у власне лСЦнгвСЦстичному планСЦ спираСФться на розумСЦння субСФктивного й обСФктивного значень оцСЦнних слСЦв СЦ висловлювань у ii" спСЦввСЦдношеннСЦ. В оцСЦнних висловлюваннях субСФктивне й обСФктивне нерозривно повязанСЦ, утворюючи континуум, де та й СЦнша сторони наростають або спадають зворотньо пропорцСЦйно одна однСЦй.
Проблема оцСЦнних значень та засобСЦв iх вираження в мовСЦ й мовленнСЦ - тема дуже багатоаспектна. Людська свСЦдомСЦсть прагне не тСЦльки до обСФктивного вСЦдображення свСЦту, для неi також характерна й оцСЦнна дСЦяльнСЦсть, яка повязана з прагматичним фактором у найширшому смислСЦ. В оцСЦнних висловлюваннях поСФднуються вСЦдомостСЦ про навколишнСЦй свСЦт СЦ ставлення до них субСФкта мовлення. ЗвСЦдси й призначення оцСЦнки - не просто називати, а, називаючи, характеризувати явище, виражати ставлення мовця до нього.
РоздСЦл 2. Лексико-тематичнСЦ групи номСЦнативних одиниць поля "людськСЦ стосунки"
НемаСФ нСЦ найменшого сумнСЦву в тСЦй величезнСЦй ролСЦ, що вСЦдСЦграСФ спСЦлкування в життСЦ СЦ дСЦяльностСЦ суспСЦльства. Уже сам процес соцСЦалСЦзацСЦi людськоi особистостСЦ, процес становлення окремоi людини як "суспСЦльноi людини", неможливий без спСЦлкування. "СпСЦлкування складаСФ як би внутрСЦшнСЦй механСЦзм життя колективу (чи соцСЦальноi групи)". Не передача СЦнформацСЦi, а взаСФмодСЦя з СЦншими людьми як внутрСЦшнСЦй механСЦзм життя колективу. Не передача СЦнформацСЦi, а сам обмСЦн СЦдеями, СЦнтересами СЦ формування установок. Мова СФ найважливСЦшим засобом людського спСЦлкування, знаряддям активноi дСЦяльностСЦ людини, однСЦСФю з форм взаСФмодСЦi субСФкта й обСФкта дСЦяльностСЦ, сполучною ланкою мСЦж суспСЦльно-СЦсторичним досвСЦдом СЦ колективною дСЦяльнСЦстю суспСЦльства.
ПСЦзнаючи дСЦйснСЦсть у художньому текстСЦ, пСЦзнаючи предмети СЦ яви