ОсобливостСЦ номСЦнацСЦi у сучаснСЦй нСЦмецькСЦй фемСЦнСЦстськСЦй прозСЦ та специфСЦка ii перекладу
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
? це пише СЦ Фрауке Майер- ГозантАЭ з середини 70-х рокСЦв, притаманнСЦ текстам КрСЦсти Вольф, отримують наступальне (offensiv)значеннятАЭ [4:4]. Автор статтСЦ вважаСФ за необхСЦдне вСЦдзначити, що особливСЦстю стилю Вольф СФ тАЬтехнСЦка пошуку слСЦдСЦвтАЭ - Spurensuche, тобто реконструкцСЦя часу, орСЦСФнтована на звязок факту з досвСЦдом, безпосереднСФ сприйняття СЦндивСЦда. Цю особливСЦсть письма КрСЦсти Вольф Манфред РДгер позначаСФ категорСЦСФю тАЬсубСФктивна автентичнСЦстьтАЭ, яку вСЦн визначаСФ як шлях до нових образСЦв через досвСЦд власних переживань. АвтобСЦографСЦя, як вСЦдомо, разом зСЦ щоденниками й мемуарами традицСЦйно належить до жСЦночих жанрСЦв письма навСЦть у лСЦтературному канонСЦ великоi лСЦтератури. Основне завдання автобСЦографСЦчного жСЦночого письма, як письма, як воно визначаСФться у фемСЦнСЦстичнСЦй лСЦтературнСЦй критицСЦ це завдання самопрезентацСЦi жСЦночого тАЬятАЭ. Писати вСЦд себе СЦ про себе такий пСЦдхСЦд веде до нерозвязноi суперечностСЦ: завжди бути правдивим, навСЦть у своiх помилках.
ВСЦдправним пунктом для будь-якого дослСЦдника творчостСЦ КрСЦстСЦ Вольф СФ збСЦрка статей тАЬПамять про майбутнСФ тАЭ, яка була видана Вольфрамом Маузером у 1985 роцСЦ з метою вСЦдобразити рСЦзноманСЦтнСЦ пСЦдходи до творчостСЦ КрСЦсти Вольф. БСЦльшСЦсть запропонованих у нСЦй розвСЦдок присвячено тАЬКасандрСЦтАЭ.Проблема мови та стилю виходять на перший план у роботах РЖрмгарда РеблСЦнга та Герхарда Ноймана. Про глибоке проникнення в мовнСЦ пласти, про роль мови в процесах формування СЦ розчеплення особи пише РеблСЦнг. Герхард Нойман бачить в археологСЦi голосу Касандри реалСЦзацСЦю мови, альтернативноi стандартнСЦй логСЦцСЦ розуму. Основним принципом реконструкцСЦi мСЦфологСЦчного далекого минулого в тАЬКасандрСЦтАЭ СФ вСЦдновлення картини плотського досвСЦду, мови СЦ тСЦла. ВСЦдмСЦннСЦсть вСЦд класичних жСЦночих автобСЦографСЦй КрСЦсти Вольф полягаСФ в тому, що вирСЦшальним змСЦстовим параметром стаСФ тАЬбезстрашнСЦсть говоритu про своСФ тСЦло СЦ сексуальнСЦстьтАЭ не як про щось другорядне СЦ додаткове до основного автобСЦографСЦчного сюжету, але як про основне в ньому.
Власне тому ми й зупинилися на дослСЦдженнСЦ мови оригСЦналу та перекладу тАЬКасандритАЭ.
1.1 Текст як експлСЦкатор номСЦнативних процесСЦв
Людство постСЦйно замислюСФться над тим, що таке СФ мова, яке значення вона маСФ для долСЦ кожноi людини, для розвитку всього суспСЦльства. На цСЦ питання намагаються дати своi вСЦдповСЦдСЦ письменники, фСЦлософи, мовознавцСЦ, полСЦтики. Як поСФднуються мСЦж собою два таких поняття як мова СЦ свобода? У якому вСЦдношеннСЦ один до одного знаходяться мова та буття, мова та мислення, мова та поведСЦнка людини? ЦСЦ та багато СЦнших конкретних питань про мову вже поставленСЦ людством.
Як вСЦдомо, краса мови повязана з майстернСЦстю мовця, який вмСЦло використовуСФ призначення мови виконувати комунСЦкативну, когнСЦтивну, експресивну, естетичну, перцептивну функцСЦi соцСЦального спСЦлкування, вСЦдносячись до певноi соцСЦальноi ролСЦ у суспСЦльствСЦ. Це можливо тому, що мова СФ складним унСЦверсальним феноменом, поСФднуючи у собСЦ систему мовних знакСЦв, мовлення та текст.
Мовна система розглядаСФться як система мовних знакСЦв. Мовну знакову систему можна визначити як знаковий системно-структурний компонент мови, елементи якого реалСЦзовано в мовленнСЦ й зафСЦксовано в текстСЦ. Мовлення кожен раз СЦнше, бо воно СЦндивСЦдуальне. Мовлення - це завжди зустрСЦч зСЦ спСЦврозмовником, незалежно вСЦд того, далеко вСЦн чи близько. Якою буде ця зустрСЦч - це залежить вСЦд партнерСЦв, вСЦд iх вмСЦння говорити та слухати. Для цього необхСЦдно розумСЦння ситуацСЦi, настрСЦй на взаСФмопорозумСЦння, знання стратегСЦi та тактики мовлення. СпСЦврозмовники - учасники комунСЦкативноi ситуацСЦi.
Продуктом мовлення СФ текст, результатом - комунСЦкативний ефект. ТочнСЦше кажучи, текст СФ продуктом мовленнСФвоi подСЦi в комунСЦкативнСЦй ситуацСЦi соцСЦального спСЦлкування, комунСЦкативноi ситуацСЦi та мовленнСФвоi подСЦi, що дозволяСФ вийти на типологСЦю текстСЦв. Текст, як вважаСФ Л.РЖ. Сахарчук, - "СФ композицСЦйне - структурованою сукупнСЦстю висловСЦв мовленнСФвих актСЦв, повязаних мСЦж собою загальним мотивом, завданням, планом, темою, метою, стратегСЦСФю та ефектом комунСЦкацСЦi". Ця взаСФмозалежнСЦсть манСЦфестуСФться в таких особливостях тексту як тематичнСЦсть, звязанСЦсть, цСЦлСЦснСЦсть, дСЦалоговСЦсть, впливовСЦсть. ЦСЦ та СЦншСЦ особливостСЦ тексту вивчаються теорСЦСФю тексту, яка виникла завдяки взаСФмодСЦi лСЦнгвСЦстики, семСЦотики, прагматики, лСЦтературознавства, естетики. АналСЦзуючи тексти, удосконалюючи методику ii дослСЦдження, загальна теорСЦя тексту збагачуСФ лСЦнгвСЦстику, робить ii ефективною та необхСЦдною для комунСЦкантСЦв. Тексти разом з СЦншими формами мислення створюють те середовище, у якому людина самореалСЦзуСФться як людина, сприймаючи та вСЦдчуваючи рСЦзноманСЦтнСЦ боки життя.
Мова така ж рСЦзноманСЦтна та рСЦзнобарвна як саме життя. ТрадицСЦйна лСЦнгвСЦстика займаСФться системою мовних знакСЦв, дослСЦджуючи ii пСЦдсистему, окремо або у взаСФмодСЦi, виходячи з мовлення у виглядСЦ комунСЦкативних аспектСЦв цих пСЦдсистем або зазираючи в текст, розглядаючи одиницСЦ цих пСЦдсистем як текстоорганСЦзуючСЦ.
"Текст (письмовий та усний) - це первинна данСЦсть усСЦх тих дисциплСЦн СЦ взагалСЦ всього гуманСЦтарно-фСЦлософського мислення". Текст СФ тСЦСФю безпосередньою дСЦйснСЦстю (думки та переживання), з яких тСЦльки й можуть виходити цСЦ дисциплСЦни СЦ це мислення. Будь-який текст маСФ субСФкта, автора. МожливСЦ види, рСЦзновиди СЦ форми авторства.
Кожний текст передбачаСФ загальнозрозумСЦлу (тобто умовну в межах даного колективу) систему знакСЦв, мову. Якщо за текстом не стоiть м