ОсобливостСЦ номСЦнацСЦi у сучаснСЦй нСЦмецькСЦй фемСЦнСЦстськСЦй прозСЦ та специфСЦка ii перекладу
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
ща в iхнСЦх звязках СЦ вСЦдносинах з СЦншими предметами СЦ явищами, герой видСЦляСФ в цих предметах СЦстотнСЦ ознаки, абстрагуСФ iх, закрСЦплюСФ СЦ передаСФ СЦншим людям, що проектують закрСЦплене в такий спосСЦб суспСЦльне знання, суспСЦльний досвСЦд на нову дСЦйснСЦсть, опосередковуючи iм своСФ пСЦзнання.
Звязок вСЦдображення людьми один одного в спСЦлкуваннСЦ з iхнСЦми взаСФминами СФ очевидним. "У спСЦлкуваннСЦ виражаються стосунки людини з iхньою рСЦзною активнСЦстю, вибСЦрковСЦстю, позитивним чи негативним характером. Способом чи формою спСЦлкування СЦ стосунки СФ зверненням людини з людиною". В умовах вСЦльноi взаСФмодСЦi можуть виявлятися щирСЦ стосунки, а в умовах несвободи СЦ залежностСЦ однСЦСФi людини вСЦд СЦншого вСЦдношення у взаСФмодСЦi не виявляються, а ховаються СЦ маскуються. Характер взаСФмодСЦi залежить не тСЦльки вСЦд стосункСЦв, а СЦ вСЦд зовнСЦшнСЦх обставин СЦ положення взаСФмодСЦючих.
ВзаСФмовСЦдношення вСЦдСЦграСФ СЦстотну роль у характерСЦ процесу взаСФмодСЦi й у свою чергу представляСФ результат взаСФмодСЦi. ТСЦ переживання, що виникають у процесСЦ взаСФмодСЦi, змСЦцнюють чи руйнують, реорганСЦзують стосунки. Будучи обСФктом СЦ результатом стосункСЦв, що виникають у спСЦлкуваннСЦ, персонаж у художньому текстСЦ одночасно виступаСФ в цьому спСЦлкуваннСЦ СЦ як субСФкт визначених вСЦдносин. РЖ хоча людина може це СЦ не усвСЦдомлювати, вСЦд неi самоi в бСЦльшСЦй мСЦрСЦ залежить характер поведСЦнки стосовно навколишнСЦх людей, а виходить, характер ii переживань вСЦд спСЦлкування з людьми СЦ тСЦ оцСЦнки, що вона цим людям даСФ.
"Говорячи про специфСЦчнСЦсть пСЦзнання в художньому текстСЦ людиною людини, необхСЦдно також бачити, що це пСЦзнання, звязано з встановленням СЦ збереженням комунСЦкацСЦi" [2,6,32]. Будучи проявом такого пСЦзнання, образи СЦнших людей СЦ узагальнене знання, що складаСФться в людини про неi постСЦйно залежать вСЦд цСЦлей СЦ характеру його комунСЦкацСЦй з СЦншими людьми, а на цСЦ комунСЦкацСЦi, у свою чергу, завжди впливаСФ та дСЦяльнСЦсть, що поСФднуСФ людей, ii змСЦст, хСЦд СЦ результати.
Образи СЦ поняття, що формуються в людей один про одного, несучи iм СЦнформацСЦю про обСФктивнСЦ характеристики кожного учасника дСЦяльностСЦ СЦ про його можливостСЦ, дозволяють iм поводитися вСЦдповСЦдно до вСЦдмСЦчуваних в СЦншоi людини властивостей СЦ доцСЦльно планувати свою поведСЦнку.
Людина в ролСЦ обСФкта пСЦзнання, як СЦ будь-який обСФкт дСЦйсностСЦ, викликаСФ в людей, що пСЦзнають визначене вСЦдношення. Але через те, що вона сама здатна "створювати свСЦт", активно впливати на хСЦд спСЦлкування, вона своiм поводженням найсильнСЦшим чином впливаСФ на вСЦдношення до неi навколишнСЦх людей. А наявнСЦ в цих людей стереотипи й установки, актуалСЦзуючись при взаСФмодСЦi з оцСЦнюваною людиною, у свою чергу, у дуже великому ступенСЦ обумовлюють конкретну своСФрСЦднСЦсть враження, що ця людина потСЦм у кожного з них викликаСФ.
СпСЦлкування мСЦж персонажами в художньому текстСЦ спрямовано на встановлення психСЦчного контакту мСЦж людьми. Метою його СФ змСЦна взаСФмин мСЦж людьми, встановлення взаСФморозумСЦння, вплив на знання, думки, стосунки, почуття й СЦншСЦ прояви спрямованостСЦ особистостСЦ. У ходСЦ спСЦлкування, тобто комунСЦкацСЦi, вСЦдбуваСФться таким чином обмСЦн СЦнформацСЦСФю мСЦж людьми.
СвоСФрСЦдним змСЦстом комунСЦкацСЦi варто визнати стосунки, що наповняють спСЦлкування, додають йому своСФрСЦдний колорит, забарвлення. "ВСЦдношення - це позицСЦя особистостСЦ до усього, що ii оточуСФ СЦ до самоi себе". Людина так чи СЦнакше вСЦдноситься до речей, подСЦй, людей. Почуття, СЦнтереси, увага - от тСЦ психСЦчнСЦ процеси, що виражають вСЦдношення людини, ii позицСЦю.
ЛСЦтература вСЦдСЦграСФ особливу роль у розвитку розумСЦння людиною навколишньоi дСЦйсностСЦ СЦ самоi себе. "За кожним текстом стоiть мовна особистСЦсть". Щоб читач одержав представлення про визначене життСФве середовище, письменник своi СЦдеi СЦ представлення даСФ через характери, "створенСЦ цим середовищем, по яких СЦ судять про тСЦ" закономСЦрностСЦ життя, що сформували його саме таким.
"Увага КрСЦстСЦ Вольф прикута до фСЦгури Касандри, що пророчила загибель Троi пСЦд час греко-троянськоi вСЦйни". ВСЦдправним пунктом, що дав СЦмпульс усьому задуму, послужила, по власному визнанню письменницСЦ, от така загадка: чому пророцтвам Касандри - царськоi доньки, до того ж жрицСЦ, чиi пророкування сприймалися як воля богСЦв, - нСЦхто не вСЦрив? ВерсСЦю про немилСЦсть Аполлона, що таким чином нСЦбито покарав Касандру за норовистСЦсть, довелося вСЦдкинути як свСЦдомо казкову. ПотрСЦбно було достовСЦрне, реалСЦстичне пояснення. РЖ воно знайшлося: очевидно, Касандра знала те, чого СЦншСЦ знати просто не хотСЦли, iй вистачило розуму, мужностСЦ, а може СЦ провСЦсного дарунка розглянути хСЦд подСЦй у його реальному свСЦтлСЦ, зрозумСЦти дСЦйснСЦ мотиви вСЦйни СЦ вСЦдрСЦзнСЦти iх вСЦд приводСЦв, за допомогою яких вСЦйна була розвязана. РЖншими словами, iй вдалося розглянути обман, якого СЦншСЦ чи не помСЦтили, або вСЦддали перевагу не зауважувати його. Це перше питання спричинило за собою наступне, не менш важливе: чи дСЦйсно Касандра була така самотня у своСФму всевСЦданнСЦ? Невже всСЦ ii спСЦввСЦтчизники були так катастрофСЦчно слСЦпСЦ СЦ довСЦрливСЦ ? РЖ так далСЦ - ланцюжок питань СЦ умовиводСЦв, ланки якого, як провСЦдна нитка, допомагали автору добиратися до СЦсторичноi правди, читач легко становить СЦ сам.
Мабуть, сама смСЦлива СЦ несподСЦвана знахСЦдка КрСЦсти Вольф у повСЦстСЦ про Касандру - це вгадана усерединСЦ мСЦфологСЦчного сюжету СЦсторСЦя виникнення мСЦфСЦв полСЦтичних, за допомогою яких ворожа народу державна влада пСЦдкоряСФ маси не тСЦльки СЦ не стСЦльки силою, скСЦльки обманом СЦ вмСЦло психозом, що нагнСЦ