Geum.ru

Программа в Украине на "Первом национальном"

Вид материалаПрограмма

Содержание


Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Станислав Белковский, вот объясните... Так как вы у нас гость из России, то зачем такой враждебный репортаж, когда Конституционный суд не запретил, да? Он просто признал неконституционным обязательное возведение красных знамён в День Победы или... или 22-го июня.

Бєлковський

Ну, це вже традиція офіційного донесення того, що відбувається в Україні після...

Савік Шустер

Но сейчас же хорошие отношения между...

Бєлковський

Ні. Ну, жодних добрих відносин немає... Звичайно, є деякий пропагандистський контекст, бо офіційні ЗМІ і Кремль пояснювали російському народові шість років поспіль, що Віктор Янукович – це дуже добре... Але, звичайно, доброго ставлення до Януковича немає. І зараз відносини дуже складні... Я вважав би, що вони не менш складні, ніж за часів Віктора Ющенка. Просто в пропагандистській площині це відбувається трохи інакше, але за змістом, звичайно, Кремль сприймає Україну вже як країну, з якою... От яка не є стратегічним партнером з будь-яким лідером. Але треба усвідомити, що ставлення Кремля і ставлення російської влади до України і українських подій, яке завжди відображає певні ревнощі до України як більш європейської країни, ніж сама Росія... як країна, яка швидше рухається в напрямку Європи, ніж Росія могла би рухатися за певних обставин. Але це не відображає ставлення більшості населення Росії... І дуже важливо зрозуміти, що і сама Росія теж шукає інших шляхів, як переоцінити Велику Вітчизняну війну, переоцінити роль Сталіна, комуністів тощо. І зараз Росія шукає свій шлях до націоналізму... І мабуть, до націоналізму українського зразку. І з позицій російського націоналізму, який зараз лише формується, мабуть, всі події Великої Вітчизняної війни теж будуть сприйматися дещо інакше. І це свято вже не буде... 9-те Травня вже не буде сприйматися як свято комуністичної перемоги. І мабуть, 22-ге червня теж буде сприйматися як трагедія російського народу, який став заручником тоталітарного режиму скоріше, ніж переможцем під червоним прапором... І в широких колах російського народу це змінюється також... незважаючи на кремлівську позицію, яка залишається дуже ревнісною щодо України в будь-яких питаннях.

Савік Шустер

Вадим Колесниченко...

Колесніченко

Я сначала хочу реплику... Мы не говорим, мы почему-то постоянно передёргиваем. Вот говорим о красном знамени, а в законе – и вообще предмет – идёт речь о копии штурмового знамени, которое было поставлено на Рейхстаге. Это первое... Второе: я хочу поддержать Олеся Дония. Конечно, мы должны знать наших украинцев и чтить их... Тех, которые защищали и нашу Родину, и наших людей. Вот я, продолжая то, о чём красиво рассказывал Доний, готовлю к переизданию книгу, которая была подготовлена польским Институтом памяти, где выявлены фамилии более 400-т украинцев: героев-праведников, – которые спасали украинцев... То есть спасали поляков от бандеровцев. Установлены дословно фамилии и адреса более 300-т украинцев, которые спасли 2.5 тысячи поляков от уничтожения бандеровцами... Сегодня в прокуратуре Варшавы до сих пор не закрыто дело по геноциду в отношении поляков. И кстати, хорошая фраза по поводу того, что во Львове отсутствует ксенофобия... Понимаете, это очень замечательно. Вот возьмём перепись 1931-го года... Во Львове проживало в 1931-м году 63 процента поляков, 24 процента евреев и 7 процентов украинцев. В 1981-м году проживает украинцев 79 процентов, поляков – 1.2 процента, евреев – 1.6... Куда же делись евреи? Мы что, забыли погромы 1941-го года? И кто принимал участие в уничтожении евреев? Поэтому партия Регионов инициировала и приняла решение о том, что 22-е июня – это день памяти и скорби для всего украинского народа... Это дата, которая нас объединяет и объединит. Это дата, которая должна нас скрепить навсегда. Поэтому вот эти плакаты, которые во Львове вывешены, – это ещё не все... Там была ещё одна социальная инициатива: когда террориста предлагали детям изучать как подобие и пособие об украинском национальном патриотизме. Так вот чем меньше будет таких провокаций, тем больше будет знаний обо всех трагических страницах нашей истории... Как, например, в Днепропетровске открыли памятник штрафникам. Это люди, которые принимали участие в войне... В Севастополе вовсю работает мемориальный комплекс 35-й береговой батареи, где было брошено около 100-та тысяч людей после... Вот во время войны, когда сдавали Севастополь. Это была закрытая история, потому что пленные были врагами народа... Но мы сегодня это поднимаем, потому что всё, что было в нашей истории, – оно без лакировки должно быть нашей историей. Вот как трагическое, так и героическое... Вот почему 22-е июня прошло в Украине отлично. И дальше будет так же проходить... Тем более, что с этого полугодия увеличиваются выплаты ветеранам, участникам боевых действий, членам их семей... Правительство делает всё для того, чтоб эта память была не просто датой, а чтоб это было отражено в жизни нашего народа.

Савік Шустер

Тарас Стецькив: львовянин...

Стецьків

Шановні колеги, звичайно, коли не вдалася провокація, треба швидко приписати собі заслугу того, що вона не вдалася... Я хочу сказати, що сюжет, який був показаний по російському телебаченню, – це класичний зразок геббельсівської пропаганди. Суд не забороняв покладання квітів, а він заборонив масові акції... Квіти покладали – і там це було показано. Але я хочу сказати, в чому полягала головна причина того, що всі, хто планував провокації і повторення 9-го травня у Львові... що це не вдалося. Ця причина полягала в тому, що на відміну від 9-го травня, 22-го червня у відзначенні дня жалоби об’єдналися практично всі політичні партії і громадські організації... І своє слово сказала церква. І об’єдналися вони під такою ідеєю... Ось ця ідея: "Пам’ять без агресії і спротив без насильства" – стала домінуючою у Львові. І всі, хто планував провокації, зрозуміли, що якщо навіть приїдуть з червоним прапором, це буде виглядати явно як замовлена ззовні провокація... І мені здається, що Україна 22-го червня побачила інший Львів і іншу Галичину. От справжню Галичину... І це моє глибоке переконання. І я вдячний тим десяткам тисяч людей, які вийшли мовчки з портретами своїх загиблих батьків і дідів... Вони мовчки поклали квіти до тюрем, де були замордовані українські – і не тільки українські – громадяни.

Савік Шустер

Юрий Костенко...

Костенко

Я щодо теми об’єднання України. От хочу повернутися до того, про що говорив Вадим Колесніченко... Цього року ми святкуємо 20 років української незалежності. Українська незалежність постала під синьо-жовтим стягом, який об’єднав усі без виключення політичні сили і усі без виключення покоління в Україні. Саме жовто-блакитний стяг є символом українських перемог... Жовто-блакитний стяг затверджено як державний прапор України разом із державним гімном України та державним гербом України. І згідно Конституції, кожен має шанувати... От кожен громадянин має шанувати ці державні символи, а також захищати їх. Пройшло 20 років під синьо-жовтим прапором, який важко і складно, але все ж таки об’єднував Україну... Намагалися його перекреслити у Криму, коли був обраний президент Криму Мєшков. Намагалися синьо-жовтий стяг перекреслювати у Донецькій та Луганській областях, але тим не менше ми крокували до національної єдності... День 9-го Травня – цей день дуже святий для мене і моєї пам’яті, тому що мій батько-фронтовик дійшов до Берліну. Він був двічі поранений і кавалер трьох орденів слави... І ніколи у нашій сім’ї не ставилося питання про святість Дня Перемоги, але мій батько ніколи не говорив, що він воював за червоний прапор... Бо мій батько пам’ятає і інші дні: коли під червоним прапором односельчан морили голодоморами... І це є правда. Істинна правда. А тепер щодо об’єднання... Чому через 20 років попри те, що 20 років 9-те Травня на святкуванні... Ніхто не заважав приходити із червоними прапорами ветеранам. От ніхто не заважав. Чому через 20 років все ж таки виник закон про червоний прапор? І чому Верховна Рада України 2 роки тримає наш закон: закон Джоджика, Костенка і Зайця про державний прапор України? Ним і визначається, де, коли і як мають вивішуватися державні прапори, охоронятися державні прапори... І як наказувати тих, хто плюндрує державний прапор. Тому я не погоджуюся категорично з тим, що червоний прапор в Україні, під яким у 20-му столітті Україна втратила свою незалежність, під яким нищився український генофонд... що цей прапор може об’єднати нашу державу і нашу націю.

Савік Шустер

Вадим Карасёв...

Карасьов

Шановний Юрій Іванович, ви питаєте чому... Я вам намагаюся дати відповідь. Тому що українська незалежність під жовто-синім прапором – вона недооформлена... Ми ще не розібралися з минулим до кінця. І ви знаєте, якщо так подумати... Ну, трошки з філософської точки зору. Можливо, це потрібно було... Ось ця вся історія з червоним прапором потрібна була, щоб ми замислилися, що у нас незалежність – вона ще дуже і дуже хрупка. От хрупкая... І потрібно ще пройти цей етап, коли ми дійсно будемо вважати себе українцями. І наша країна буде незалежна, і вона буде шанувати тільки один прапор, тому що прапор – це символ... А країни без символів не буває. От без своїх героїв, без своїх знамен, без своїх священних дат, без історичних перемог, без історичних поразок. Розумієте, ми – країна молода, незріла... Тому ми дійсно є об’єкт пропаганди. Російське телебачення показує все, що хоче. До речі, дякую російському телебаченню, тому що доводити пропаганду до абсурду – це значить не вірити цьому телебаченню... Але зрозуміло, чому Росія так ставиться, чому пропагандистська машина Кремля працює саме в такому режимі... Вона не хоче пустити Україну в Європу. Вона хоче дискредитувати Україну як країну націоналістів і поліцаїв... А якщо, відповідно, Україна не йде в Європу, то куди вона піде? Вона піде під ту структуру, про яку сказав Путін... що Митний Союз буде означати серйозну і фундаментальну перестройку геополітичної конфігурації пострадянського простору. Вони ж над цим працюють зараз. От на 2010-ті роки... Так ось: розумієте, потрібно сьогодні, на мій погляд, уже перестати дискутувати навколо прапорів. Якщо ми демократи, якщо ми шануємо незалежність, то давайте боротися за цю незалежність... Давайте виборювати її на всіх рівнях: від символів до судової системи. І тепер наостанок про те, що зробила львівська влада... От я погоджуюся з глядачами в тому, що це нагадує трошки провокацію. Чому? Я розумію львів’ян, я розумію львівську владу, я зрозумів усе, що було... Але, розумієте, є люди "лівих" поглядів, які живуть у Львові. І ось можна створити такі біл-бордові кампанії – чи соціальні реклами, – які будуть натравлювати одних на інших... Як це взагалі робиться в країнах цивілізованих? В європейських країнах, які пройшли школу європеїзації... Була прийнята програма денацифікації в Німеччині, так? Був засуджений нацизм як ідеологія, як політичний режим, як філософія... Але це рішення було прийнято на рівні держави. Держава проводила просвітницьку кампанію за гроші. Вона роз’яснювала, чому потрібно відмовитися від нацизму... Як ви знаєте, був Голокост, так? Тоді і виникла вся ця філософія Голокосту. І ми знаємо, яку історичну школу пройшла Німеччина... Школу свідомості і оновлення свідомості. Тому якщо потрібні ось такі акції, то їх не потрібно... Я би так сказав: не потрібно займатися самодіяльністю на місцевому рівні, тому що це дуже чревато. Це чревато стичками, провокаціями... Якщо ми є відповідальні люди, якщо в нас є інтелектуальна і політична сила, то ми маємо ініціювати заборону або... Я не знаю, як це назвати, але повинні ініціювати декомунізацію і десовєтізацію України. Маємо прийняти відповідну програму просвітництва, але без охоти на відьом... Ми пройшли цей етап. Ми вже навіть пройшли етап люстрації, тому не потрібно. От без охоти на відьом... Але ми маємо розуміти, що проблема десовєтізації і декомунізації – це не проблема помсти до конкретних людей і конкретних осіб... навіть історичних, так? Це проблема наших уроків... Тобто європейських уроків, щоб стати цивілізованою правовою і національно свідомою державою. Ось ініціюйте це, доводьте до Києва, говоріть через своїх депутатів у Верховній Раді України, робіть роботу в масах... А вже потім ви можете подумати про різні біл-бордові кампанії.

Савік Шустер

Василий Косив... Василий Косив, это адресовано прямо вам.

Косів

Дуже цікава логіка... Коли хтось говорить про жертви нацизму, то він має історичну пам’ять, а коли хтось говорить про жертви комунізму, то він провокатор. Для галичан це дивна логіка, тому що страждання були абсолютно однакові... І я ще раз підкреслюю – і тут було багато про це сказано, – що реакція у Львові на цей день і в цей день була тільки молитовна... Тому що коли жертви у тебе в сім’ї, коли ця трагедія настільки масова...

Карасьов

І це слава Богу... Слава Богу, що це львів’яни... Пробачте мене, пробачте.

Косів

Були молитовні акції. Якщо взяти...

Карасьов

Це львів’яни – розумієте? Вони молодці, що не піддалися на ці провокації... А якщо би хтось хотів підігрівати цю ситуацію ще зсередини, то могли би отримати таке, що ваша соціальна реклама стала би дійсно рекламою для політичної провокації.

Косів

Я хочу сказати також те, що і 20 років тому, і 10 років тому ніхто по Україні не ходив із портретами Сталіна... Ніхто в Україні не пробував пам’ятники Сталіну встановлювати, ніхто до Львівської міської ради не писав, що це "партия Сталина приедет и покажет вам... Всё бандеровское отродье уничтожит"... І так дальше, і так дальше. Тобто це є повстання і зростання великої неправди. І коли ми починаємо говорити правду: спокійно кажемо правду, – то, відповідно, є ось така реакція... До речі, реакція цікава також російських ЗМІ. І загалом ЗМІ, які стояли там: на Пагорбі Слави, – очікуючи з самого ранку... І у них було одне питання: "А когда же начнётся? Когда же начнётся?" А воно все не починалося, не починалося і не починалося... І тому якщо вже нічого взяти, то є ось такі спроби і по цих квітах, і по біл-бордах. І ще одна репліка стосовно євреїв... Дуже багато на цю тему також сказано і написано, але якраз євреїв масово знищувала радянська влада і комуністичний режим у 1939-1941-му році... Це якщо ми говоримо про Львів. Дуже багато є львівських євреїв, які знищені саме в цей час і саме в тюрмі на Лонцького. Це дуже символічне місце... Я запрошую всіх, хто приїжджає до Львова, окрім, звичайно, насолоди від архітектури, піти на це місце і подивитися, як в одному місці знищувалися українці, поляки і євреї... Це було і за Польщі, і за радянської влади, і в часи німецької окупації абсолютно однаково. Це місце, яке викликає, звичайно, моторошні відчуття... Але реакція у нормальних і цивілізованих людей є лише молитовна, лише спокійна.

Савік Шустер

Тарас Чорновил...

Чорновіл

Ви знаєте, буквально кілька таких ремарок... По-перше, було сказано, що Україна побачила інший Львів. Ні, Україна побачила той Львів, який він є справжній... І вона в Львові побачила себе. От побачила толерантну країну, де люди не кидаються один на одного, де люди вміють разом скорбити і разом святкувати. Події 9-го травня – вони особливі чим? От чим вони відрізняються і від 22-го червня, і від будь-яких інших подій? В тому числі і тих самих подій 9-го травня всіх попередніх років... Вони відрізняються тільки тим, що 9-го травня цього року до Львова було привезено від шовіністичних кількох організацій з Криму і від марківської Одеси... От відвертих провокаторів, які мали виконати абсолютно конкретну, а для іншої країни проплановану і проплачену роль. Ці люди, приїхавши до Львова, дістали, на превеликий жаль, підтримку по кількох ешелонах... Ось попередня підтримка – це розігрів провокації через ось той закон про червоний прапор. Хоча хто би не полінувався і почитав базовий закон, до якого вносилися зміни, то він міг побачити, що все, що треба, там було... Там було закладене право ветеранів – і взагалі будь-кого – під час вшанування пам’яті до Дня Перемоги і до інших подій, щоб використовувати символіку Другої світової війни... Ось вам ваш прапор перемоги. І інші речі – все це було. Але було внесено спеціальний закон, який мав зробити провокацію. Дальше: на превеликий жаль, певні підрозділи міліції – я підозрюю, що не львівські, а привезені, – робили супровід провокаторам в автобусах, в яких для виду було посаджено по два-три ветерана, а все решта – це були ті молодчики... Ось туди, куди не пропустили справжніх ветеранів. Ветеранів, які хотіли покласти квітку, міліція не пустила до могил. Провокаторів з прапорами, які, вийшовши, почали кричати вигуки в стилі "Львов – параша, победа будет наша"... Ось проти українців і проти України взагалі вигуки вигукувати. Їх пропустили і охороняли. Коли почалися бійки і сутички, то міліція зникла... Залишилося кілька грішників – задумайтеся – і люди, які тільки провокували... І це все записували на камеру. Вибачте, але була провокація. 22-го червня, слава Богу... Я так думаю, що дуже добре було оцінено це все. Тому що в Віктора Януковича є достатньо багато мудрих людей, які можуть оцінити наслідки... І зрозуміло, що провокація була не проти Львова, а провокація була і проти України. І власне проти України, в якій президент Янукович... Ось проти нього. І я думаю, що тому добре дістали по руках і Могильов, і інші за попередню акцію... І тому цього не відбулося, не повторилося. І я надіюся, що більше не повториться. А тепер ще маленький нюанс щодо того плакату... Знаєте, чому це – як було сказано паном Косівим – тільки для західноукраїнців має бути? Ось я розриваюся... Я народився у Львові, а дитинство моє пройшло на Батьківщині батька: на Черкащині... У тому селі у 1933-му році вимордувані всі. Вимордувані сотні людей. Могили оті присипані і без хрестів стоять у центрі цвинтаря. Півсела. Репресії 1937-го року... Чому батька зареєстрували мого через кілька тижнів пізніше? А не було кому зареєструвати. Усю найменшу владу, усю адміністрацію в районі... усю пересадили і перестріляли. Рідного його... ну, дідового брата забрали. І так і загинув, не повернувся. Оті всі речі... Чому ми маємо говорити, що це тільки пам’ять Львова? Це пам’ять усієї України, яка постраждала від того страшного режиму. І ті два страшних режими об’єдналися. Об’єдналися у 1939-му році, коли Львів уперше побачив Другу світову війну. У Бресті був офіційний парад під фашистським і червоним прапорами. А для Львова це оті проходи гестапівців з НКВДистами по вулицях Львова тоді, коли почалися вже перші арешти. До речі, почалися оті передачі німцям євреїв саме руками НКВДистів тоді ще: у 1939-му році. А в 1941-му році... Ми згадуємо 22-ге червня. Так от 22-го червня 1941-го року, за різними даними, в тюрмах Львова утримувалося... близько 10-ти процентів від усіх в’язнів становили євреї: активісти єврейських організацій, бізнесмени... ну, оті підприємці дрібні, які були активними. Активних людей радянська влада ненавиділа. Вони були закатовані в цих тюрмах. От мені б хотілося, щоб ті псевдопредставники нібито єврейських організацій, що хоча насправді за ними, як відомо, стоїть так партія "ЗУБР": "За Україну, Білорусію і Росію", – яка відзначилася особливою ксенофобією і антисемітизмом... щоб вони трошки задумалися над тим, який вони роблять цинізм. Ну, і до мого колеги по парламенту, який дуже вишукує недоказані ще, недоведені і недопрацьовані факти, як, мовляв, українці – які вони звірі... Не знаю, для кого це потрібно. Очевидно, спеціально, щоб проти України воювати. Хай би, якщо не слабо, пошукав би про звірства власовців в Україні, про звірства козачеських отрядів, які в німецькій уніформі знищили мирного населення у моїй рідній Черкаській області набагато гірше... більше, ніж гітлерівці з Німеччини. І вже ж безрівнянно більше, ніж ті самі бандерівці, яких там, очевидно, ніхто ніколи і не бачив.

Савік Шустер

Вадим Колесниченко.

Колесніченко

Хочу повторить свою реплику: знамя победы – это копия штурмового знамени. И поэтому не надо бросаться словами "подмена понятий: красное знамя вообще и копия знамени победы". Это первое. Второе... 30-е июня 1941-го года: немецкие войска зашли во Львов. 30-е июня – тюремная акция. Уничтожено 7 тысяч евреев. 8-е июня – 14-е июня – телефонная акция. Уничтожена тысяча евреев. 22-го июля: создан Юденрат с доктором Парнесом. 25-го июля... Петлюровские дни: убито более 2-х тысяч евреев. 1943-й год – уничтожено еврейское гетто трудового лагеря. Поэтому это вопросы, которые действительно нужно очень глубоко изучать: с чьим участием оно происходило... И ещё раз хочу вернуть европейский город Львов и моих коллег, которые здесь пытаются поучать европейскому образу жизни.

Стецьків

А можна документи, які ви читаєте... Будь ласка, покажіть... покажіть телеглядачам документи, котрі ви читаєте! Ці надумані цифри...

Колесніченко

Я вам объясняю... Вы, европеец, дайте сказать! А куда вы дели резолюцию Европарламента от 25-го февраля 2010-го года по Украине? 19-й пункт.

Стецьків

Ви покажіть документ, з якого ви читаєте все це.

Колесніченко

Европейский парламент высказывает сожаление по поводу реабилитации коллаборантов в Украине.

Стецьків

Покажіть, будь ласка, документ, з якого ви читаєте ці цифри.

Колесніченко

Шухевича и Бандеры. Вы это забыли?

Стецьків

Це відверто... написаний, напевно, вами або агентами ФСБ в Україні.

Колесніченко

Это официальный... это официальный документ Европарламента. Поэтому давайте не будем... вот здесь немножечко беременны, а вот здесь мне это подходит. Раз в Европу, то, пожалуйста, признавайте свои грехи и отменяйте свои решения.

Катеринчук

Савік, я би хотів...