Программа в Украине на "Первом национальном"
| Вид материала | Программа |
- Программа в Украине на "Первом национальном", 4992.23kb.
- Программа в Украине. На «Первом национальном», 2738.72kb.
- Программа в Украине на "Первом национальном", 3894.88kb.
- Программа в Украине на «Первом национальном», 1937.14kb.
- Программа в Украине на "Первом национальном", 1621.04kb.
- Программа в Украине на "Первом национальном", 4598.76kb.
- Программа в Украине на "Первом национальном", 5392.37kb.
- Программа в Украине на "Первом национальном", 1324.53kb.
- Программа в Украине на "Первом национальном", 3774.88kb.
- Программа I международного форума «Логистика в Украине 2006: Управление цепочками поставок», 82.58kb.
Савік Шустер
Андрей, это источник... Это не было доказано.
Шевченко
Почекайте. Є заява члена Парламентської Асамблеї Ради Європи, який чітко сказав...
Грищенко
Андрій, ну дозвольте тоді вже просто керівнику дипломатичної служби вам відповісти.
Шевченко
Прошу.
Грищенко
Той же парламентар сказав, що йому подзвонив невідомий... і який щось йому сказав. При всій повазі до цього...
Шевченко
Пане міністр, ну є заява конкретного члена Парламентської Асамблеї Ради Європи, який представляє, якщо я не помиляюся, Францію, який чітко вказав на вашого підлеглого.
Грищенко
Я вибачаюся. Ще раз: ніякого ні прізвища людина не назвала. Ми ж не просто так там – дійсно з'ясовуємо. Ви знаєте, я би все-таки радив ставитися з більшою повагою до тих, хто в достатньо непростих умовах намагається просунути нас на шляху до Європи. Ніхто нікуди не бігає. Нема для цього необхідності. І питання були достатньо прямі, достатньо гострі в тому числі. І по єдиному питанню, яке вас цікавило. Але насправді більшість була запитань – вони стосувалися Чорнобиля, вони стосувалися ситуації в цілому в країні, тому що люди думають про те, що нас об'єднує, в тому числі й проблематично об'єднує: майбутнє атомної енергетики, майбутнє екології, що ми можемо разом зробити в тому ж європейському домі з тим, щоб ми в кінцевому рахунку, коли будемо разом, в єдиному домі, – щоб нам там було комфортно всім. Це були запитання. І ніхто їх... Це було в тому числі від представників якраз Європейської народної групи – партії. І чому це відбувається? Тому що ми виходимо на кінцевий відрізок наших зусиль по угоді з асоціацією. Це той момент, коли треба задавати ті питання, від яких залежить наше спільне життя вже в рамках цього асоціативного спілкування. Ми знаємо, що сьогодні кожний дипломат – і це моє завдання перед дипломатами – має просувати всього декілька завдань в Європі: це завдання європейської інтеграції: конкретно асоціації, конкретно безвізовий режим, конкретно сприяння нашим українським громадянам, конкретно просування нашої культури, наші економічні інтереси як в Європі, так і в усьому світі. І я дуже не приймаю, просто не сприймаю, коли люди, які отримують – повірте – одну із самих низьких заробітних плат серед усіх дипломатичних служб, які працюють день і ніч, вислуховують такого роду звинувачення на свою адресу. Вони представляють державу і вони займаються своєю професійною патріотичною діяльністю, і нічим іншим. Дякую.
Савік Шустер
Так. Я думаю, мы продлим эту дискуссию на несколько минут после рекламной паузы, потому что я вижу, что есть много ещё вопросов к вам. На несколько минут ещё останьтесь, а потом мы уже будем обсуждать тему, как отмечалось 70-летие нападения нацистской Германии на Советский Союз.
(РЕКЛАМА).
Савік Шустер
В первой части программы мы вообще-то хотели обсуждать европейско-украинские отношения... В итоге, конечно, очень много было посвящено суду над Юлией Тимошенко. Напоминаю, что эту тему мы будем в 22:15 обсуждать... Министр любезно остался ещё на несколько минут, потому что есть вопросы. Мы сразу перейдём к теме того, как отмечалась 70-я годовщина нападения нацистской Германии на Советский Союз... Юрий Костенко к нам уже присоединился в студии: народный депутат, лидер Украинской народной партии... Кирилл Куликов: народный депутат – и гость из России Станислав Белковский: директор Центра национальной стратегии... А также Тарас Стецькив: народный депутат, "Наша Украина – Народная самооборона"... У Романа Бессмертного есть вопрос к министру Константину Грищенко.
Безсмертний
Костянтин Іванович, ну очевидно, що з темою політичних процесів ми не справилися... І не справилися ми всередині України. І це є політичні процеси, що ви би не говорили... Бо проблема не в тому, як ви – чи хтось – пояснюєте це, а проблема в тому, як сприймає це український народ. Подивіться всі соціологічні дослідження... Суд над Юрієм Луценком і Юлією Тимошенко – це політична розправа над ними. І це однозначно... Яке б рішення не було прийняте, але подивіться, будь ласка, на аналоги, про які говорив пан Кожара. Суспільство на них дивиться зовсім по-іншому... Тому вони непорівнянні: ці процеси. Я залишаю це за бортом. Другий удар, який нанесла українська внутрішня політика європейським сподіванням, – це розмови... Слава Богу, що поки що розмови про Митний Союз. Я знову вам приводжу приклад Білорусії... Країна отримала пробоїну в бюджеті на 50 відсотків доходу бюджету. Я вам назву цифру української пробоїни... Вона буде складати більше 80-ти мільярдів доларів, а ми продовжуємо на цю тему говорити. Я не знаю, як збирається наше з вами відомство пояснювати це європейцям... Пояснювати, що ми сьогодні говоримо про підписання зони вільної торгівлі з Європою, але знаємо апріорі, що Росія ніколи на зону вільної торгівлі на умовах Євросоюзу не погодиться... І ви це теж знаєте. А ми продовжуємо всередині країни обманювати самі себе тим, що ми ще сподіваємося щось отримати від Митного Союзу... То я вам кажу, що білоруси вже отримали те, що вони хотіли отримати. Чим вони погасять цю діру? Ну, хіба що революцією в найближчі місяці... Дякую.
Грищенко
Пане Романе, ви знаєте, коли я провів півтора року в Бельгії... Я міг би вам розказати про складнощі, які виникають між мультикультуральними общинами цієї країни. От між конституційними проблемами цієї держави... Але я би ніколи не переносив свій досвід, який був глибокий, свої знання цієї держави на українські реалії. Я вас дуже прошу: паралелі з Білорусією ви маєте, мені здається, все ж таки залишити як окремий досвід... Досвід, який ця країна, я думаю, буде уникати при будь-якій владі. Досвід, який є специфічний для наших сусідів. Вони мають знайти рішення тих проблем, які сьогодні існують в цій державі... Ви знаєте, це все одно, що говорити, що от у сусіда щось не так, тому давайте вчитися в тому, що не так... Хоча ти з зовсім іншої сфери. Ти не будеш пірнати там, де ти не знаєш глибини. Ти не будеш ступати в зв’язки з тими, хто не може тобі дати реальної відповіді на запитання... Але я хотів би підкреслити, що не говорити, не спілкуватися з Росією – це якраз самий хибний шлях. Так само, як і з іншими учасниками Митного Союзу... Ми шукаємо ту формулу, яка в кінцевому рахунку має відповідати нашим національним інтересам. І це не розмови, а це пошук формули... Пошук того, що буде відповідати в кінцевому рахунку нашим власним інтересам. Для цього треба перш за все зрозуміти, що хоче твій партнер, чітко дати зрозуміти, що хочемо ми... і шукати відповідь на ці запитання. А забаганки і публічні дискусії... Ну, ми ж в демократії живемо. У нас різні люди по-різному коментують різні переговори, обставини і різні прагнення різних груп: як людей, так і бізнесових структур... Ми знаємо одне: що сьогодні Європейський Союз є майбутнім України. Ми знаємо також, що без цих відносин і без розвитку економіки в контексті максимально широкого доступу до ринку Росії нам буде складно піднімати рівень життя в цій державі... Ми маємо це робити професійно. Ми маємо це робити наполегливо, але говорити, що ми ні про що взагалі не повинні дискутувати... Я думаю, це неправильно. Це трошки все ж таки по-білоруськи.
Савік Шустер
Борис Тарасюк...
Тарасюк
Дякую. Один коментар і одна порада, Костянтин Іванович... Коментар: сьогодні неодноразово згадувалася Європейська народна партія. Очевидно, в зв’язку з тим, що виповнилося цій сім’ї демократичних християнських партій 35 років... Очевидно, через те, що це партія, яка є при владі у 17-ти з 27-ми країн-членів Європейського Союзу. Очевидно, через те, що ця партія має найбільшу фракцію в європейському парламенті... Хочу нагадати, що "Народний рух України" разом з партією "Батьківщина" і "Наша Україна" входять до сім’ї Європейської народної партії. Так от я хотів би сказати... Хотів би дати пораду, Костянтин Іванович: не треба, щоб керівник Департаменту інформації, значить, всіляко критикував позицію Європейської народної партії, без якої неможливе було би прийняття рішень щодо курсу на членство в Європейському Союзі... і визнання цього курсу, цієї перспективи з боку європейського парламенту. Дякую.
Грищенко
Борис Іванович, хочу вас запевнити в тому, що я як ніхто поважаю всі політичні групи – або сім’ї політичних партій... В тому числі і в Раді Європи. Як мені сказали, я перший за якщо не всю історію, то по крайній мірі за осяжний час міністр, який зустрівся з усіма політичними групами перед своїм виступом в ПАРЄ. Серед всіх головувань... В тому числі і відкриті дискусії, відповідаючи на всі: на будь-які – запитання так, як я вважав за потрібне робити. От щиро, розуміючи, що тебе слухають люди, які мають політичний досвід, але необов’язково знання про наші реалії, про все, що відбувається тут... Про всю тут складність у трансформації цього суспільства, яку треба донести. Я зустрічаюся завжди... Я пропонував пану Мартенсу і пропонував іншим керівникам цієї сім’ї зустрітися особисто. Те ж саме говорив і пропонував президент... Чомусь на дискусію з основною політичною силою тут: по крайній мірі більшість вона має – ці керівники сьогодні не готові йти. Тому що ми вважаємо, що завжди відкрита і відверта дискусія – це позитив... Це ознака демократичності, це ознака зрозуміти різні думки. І ми це будемо продовжувати... Ми аж ніяк не закриваємося від жодної політичної сили. Коли я прийшов у групу "лівих", вони були взагалі вкрай здивовані, тому що я прийшов до них один із останніх... Немає ні великих, ні малих політичних сил, а є наші партнери. Для України як для держави партнерами є всі політичні сили Європарламенту... Ми будемо їх всіх переконувати в необхідності досягнення і безвізового режиму, і угоди про вільну торгівлю, і асоціації. Наше майбутнє разом з ними... І де будуть наші політичні сили? В якій сім’ї? Чесно кажучи, нам це не має такого значення... Важливо, щоб у цих сім’ях український голос лунав на підтримку наших національних інтересів, а не будь-яких політичних чи партійних. Ось цього я би хотів досягти... От щоб ми завжди, представляючи Україну в будь-якій сім’ї політичних партій, дбали не про те, щоб донести свої специфічні інтереси. Інколи дуже важливі, але все ж таки вони лімітовані: інтереси... А щоб вели розмову про великий інтерес нашого народу, нашої держави і нашого майбутнього. Дякую.
Савік Шустер
Спасибо. Я благодарю министра иностранных дел Константина Грищенка... Я благодарю Бориса Тарасюка и Романа Бессмертного за участие в этой части программы. И Леонида Кожару также... Спасибо. И мы переходим к следующей теме. Спасибо... До побачення. Мы переходим к обсуждению того, как отмечалось в Украине 70-летие нападения нацистской Германии на Советский Союз во вторник 22-го июня. Итак, я приглашаю в студию... И я уже вижу, что есть Андрей Ильенко: член политсовета партии "Свобода", – Олесь Доний: народный депутат... Вадим Колесниченко: партия Регионов... И у нас сразу в прямом эфире из Львова Василий Косив: заместитель городского... Ну, заместитель мэра по гуманитарным вопросам. Добрый вечер...
Косів
Доброго вечора.
Савік Шустер
Итак, тем, кто присоединился только что, я напомню... А также напомню вице-мэру Львова, что в нашей студии сегодня две группы людей. Это рождённые в Украине, как обычно: 18, 19, 20 лет... И особая группа: это переводчики. Они переводят... Ирина Геращенко, добрый вечер. Они переводят на украинский язык с 15-ти языков... В среднем они все знают по 5 языков, а один знает 9. Так вот этой аудитории... Вы понимаете, 22-го июня, по инициативе мэрии, во Львове появился бил-борд: то есть плакат, – на котором нацизм приравнивался к сталинизму. Или наоборот, но это не имеет значения... Знак равенства был написан. Это инициатива городской власти... Вот мы видим этот плакат. И в принципе, это было названо социальной рекламой. Ну, социального в этом мало, но неважно... Мы спросили нашу аудиторию: "Бил-борды "Коммунизм равняется нацизму", вывешенные во Львове 22-го июня, – это социальная реклама, – как утверждает мэрия, – или политическая провокация?" Вот мы получили такой ответ от рождённых в Украине... 88 процентов считают, что это политическая провокация. А что касается переводчиков, то там немножко мягче... Там 64 процента считают, что это политическая провокация. Так вот я задаю вопрос Василию Косиву... Зачем политическая провокация?
Косів
Доброго вечора, студія. У Львові і в Західній Україні відбулося цього дня багато заходів, на який, крім ось цих біл-бордів, дуже багато людей тримало дуже багато зображень своїх дідів і батьків, які були замучені або сталінізмом, або нацизмом. У Львові... Для Західної України Друга світова війна почалася не в 1941-му році, а значно раніше. І до того вже було знищено дуже багато людей саме комуністичним режимом... червень 70 років тому був узагалі страшний, тому що з одного боку відступала радянська влада... І залишили після себе переповнені тюрми трупів. Наступали нацисти і починали заповнювати ці тюрми новими людьми... І почали нові розстріли. Зрештою, ці фотографії – це реальні фотографії з міста Львова... У тюрмі на Лонцького був розстріл радянськими НКВД-службами мирних жителів. І біля оперного театру нацисти вішали також мирних жителів... Для Західної України так само, як ви можете запитатися будь-кого у країнах Балтії, це є знак "дорівнює". Однозначно знак "дорівнює"... Зрештою, щойно годину часу було потрачено на те, щоб пояснити один одному те, як ми прагнемо до Європи. Парламентська Асамблея Ради Європи вже цей знак "дорівнює" поставила значно раніше... І якщо ми справді маємо ось ці європейські цінності і європейське розуміння історії Європи, історії Другої світової війни, то це є знак "дорівнює".
Савік Шустер
Олесь Доний...
Доній
Мені вчора пощастило бути на церемонії вручення премії імені Омеляна Ковча... Омелян Ковч – це український греко-католицький священик, який загинув в Майданику під час Другої світової війни. Він народився в Космачі, був парохом в Перемишлянах... А загинув він тому, що він намагався рятувати євреїв. Він хрестив євреїв, дітей єврейських, закликав громаду не підтримати накази Гітлера по видачі євреїв... І за це його нацистська влада запроторила в Майданик... І він загинув. Мені дуже приємно, що зараз є така премія, бо дуже багато хороших людей я побачив, які або вручали нагороди, або їм вручали нагороди... От як Мойсей Фішбейн єврейського походження, яким він пишається, але український поет з Чернівців. Наприклад, заступник міністра внутрішніх справ Польщі, якому вручили винагороду за те, що він сприяв поверненню українського дому в Перемишлі в Польщі... Чи Українському католицькому університету. І от було дуже позитивне: надзвичайно позитивне – враження від цієї премії... і від того, що люди віддають шану українським героям. Бо такі люди, як Омелян Ковч, – це українські герої... І ми їх повинні пам’ятати. Так я хочу сказати, що от українських священиків нищили як нацисти... І вони вмирали як в нацистських таборах, так і в комуністичних таборах. Одні – за те, що були неправильної національності, а інші – за те, що сповідували неправильну ідеологію... І ми повинні пам’ятати наших героїв. Ще раз кажу, що як Омелян Ковч, який рятував євреїв, так і тих, хто боровся проти комунізму і за те, щоб існувала українська незалежна держава... Тих, хто підіймав повстання. Тих, хто, як Чорновіл, як Лук’яненко, як Василь Стус, не боялися заявити, що українська незалежність повинна бути. І вона відбулася завдяки цим людям... І ми повинні їм віддавати шану.
Савік Шустер
Кирилл Куликов, который был во Львове в этот день.
Куликов
Так, я... Мені дійсно пощастило бути у Львові в цей день, тому що... Я поїхав туди, тому що я українець. Я живу в цій країні. І я вважаю, що зміниться будь-яка влада, але країна повинна залишитися... І я не бачив, на щастя, цих плакатів, але я бачив дуже багато плакатів, на яких було написано: "Львів – не місце для агресії". Це було написано багатьма мовами... І люди стояли з цими плакатами...
Савік Шустер
То есть все боялись, что повторится 9-е мая?
Куликов
Так... І багато людей були на це заряджені. От стояли журналісти з інших країн, які питали, наприклад, таке питання до ветеранів... От ведуть ветеранів, а йому дають мікрофон і запитують його: "Як ви ставитеся до того, що вам не дають покласти квіти?" Там все було... Всі могли покласти квіти, все відбувалося. От відбулося в тюрмі на Лонцького, відбувся молебень, були священики всіх конфесій... Були люди різні. Було перезахоронення вояків, які загинули в перші дні Великої Вітчизняної війни, коли це почалося... Це був дійсно такий сором і жалоба по тим, хто загинув. І це було дійсно щось таке, що показало, що у Львові влада змогла це встановити... Там не було інших міліціонерів: от з інших регіонів чи з Києва. Там все було спокійно. І я дійсно... От мені сподобалося, тому що Львів не показав, що Львів – це якесь... Уявіть собі жах, коли б у Львів приїхали ці організації, які потім з’явилися... От псевдоорганізації євреїв. І якби там їх побили, то що би це було на весь світ? От коли би у Львові була ксенофобія... Там цього не відбулося. Замість цих євреїв до Львова приїхало 300 дітей із Одеси на відпочинок – і це дуже гарно. І Львів доказав, що це місто європейське... І я дуже вдячний Львову за толерантність. І ми можемо показувати, що ми українці, а ця держава... Влада зміниться, провокації будуть, але країна залишиться країною.
Савік Шустер
Это как поэт, вообще-то... Завершил тем, с чего начал.
Куликов
Я рад всегда вашим комментариям после моих выступлений.
Савік Шустер
Да... А вот раз вы упомянули журналистов, то... Вы, конечно, имели в виду российских журналистов, да?
Куликов
Я? Да.
Савік Шустер
Я хочу, чтобы мы посмотрели сюжет, который вышел на государственном телеканале "Россия" как раз вечером 22-го июня... Вот о том, как 70-летие нападения нацистской Германии на Советский Союз отмечалось во Львове.
Петров, "Росія" (запис)
Львовский окружной административный суд запретил фронтовикам отмечать эту скорбную дату: день начала Великой Отечественной войны... Но ветераны, конечно же, не могли не прийти сюда: на Холм Славы, – чтобы почтить память погибших товарищей.
Диктор, "Росія" (запис)
Только возле мемориала развёрнут целый батальон милиции. Оцепление по периметру... Ещё несколько автобусов с ОМОНом чуть поодаль ждут сигнала. А всего во Львове на усиление задействовано полторы тысячи сотрудников Министерства внутренних дел... И всё ради того, чтобы не дать ветеранам возложить цветы. Приходится буквально просачиваться через плотные кордоны милиции... Здесь же: перед входом – за ветеранами внимательно наблюдают националисты из местной "Свободы". Вместе с чиновниками городской администрации они следят за исполнением судебного решения и готовы в любой момент вырвать из рук ветеранов красные полотнища... Ведь Конституционный суд Украины недавно запретил его использовать как символ.
Ведуча, "Інтер" (запис)
Во Львове все мероприятия прошли сегодня без эксцессов. Коммунисты возложили цветы к могилам советских воинов на Холме Славы... Представители власти принесли букеты к памятнику жертвам НКВД и почтили память минутой молчания. За порядком в городе сегодня следили усиленные патрули милиции.
Садовий, "Інтер" (запис)
Сьогодні ми єдині... Сьогодні єдині всі громадські організації і всі конфесії. Сьогодні єдина громада... Ми мали багато трагічних уроків 9-го травня. Я вірю, що ніколи більше чужосторонні сили не дозволять собі втручатися в наші справи... і пробувати робити в нашому місті розбрат.
Савік Шустер