Geum.ru

Программа в Украине на "Первом национальном"

Вид материалаПрограмма

Содержание


Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Савік Шустер

Да.

Карасьов

Да, была, с одной стороны, гражданская война, но была война и Украинской народной республики, и Украины, и украинские войска с российскими войсками: в частности Муравьёва войска. То есть были: уже тогда были – отношения формирующейся украинской государственности слабой, рыхлой и так далее, и так далее и то, что осталось от России: советская Россия, "белая" Россия и так далее. А сегодня снимать такой фильм тяжелее, потому что ты вторгаешься... Режиссёр, сценарист, продюсер вторгается в сложную, деликатную динамику российско-украинских отношений в условиях, когда и Россия формирует свою нацию – об этом говорил президент России Медведев: что идея формирования русской – или российской – нации – абсолютно продуктивная идея. Недавно он говорил об этом. И Украина формирует свою нацию. И часто здесь это формирование идёт от противного. Украинская нация формируется как не российская нация, а Россия часто рассматривает формирование своей нации как не украинскую, а часто антиукраинскую. Я имею в виду "оранжевую" часть Украины. А есть и более опасный вариант, поскольку в идее российской нации не предполагается отдельная украинская нация, отдельное украинское национальное государство, потому что есть такая точка зрения в России и на элитном уровне, и на уровне массового восприятия, что общая русская нация включает в себя и украинскую нацию. Вот почему фильм просто обречён на то, чтобы быть политизированным. Будет политизация этого фильма и будут, конечно же, очень разные мнения по этому поводу. И обвинения в антиукраинском – возможно, какие-то фильмы будут. Поэтому моё пожелание всё-таки к продюсерам и режиссёрам это учесть, чтобы не было политического скандала, внутриукраинского скандала. Потому что мы – украинцы и россияне – это формирующиеся нации. И такие фильмы – они, конечно же, могут как-то влиять на этот процесс – в том числе и негативно. Хотя фильм может, с художественной точки зрения, быть абсолютно классным, правильным. Но нужно понимать, что фильм такого рода, по такому сценарию, по таким событиям, снятый в Киеве, несёт... будет иметь не только художественную ценность, но он будет иметь и политическую ценность.

Снєжкін

Ну, это ни в какие ворота не лезет. Это просто... Простите меня – и мне очень жалко об этом говорить, – но это просто сумасшедший дом. Знаете, был такой персонаж Сальери. Вы что-нибудь слышали наверняка о нём.

Савік Шустер

Ну, Сальери... Слышали, конечно.

Снєжкін

Он прославился тем, что он музыку разъял как труп. Как можно художественное произведение куда-то причикрыжить, к какой-то... Ну давайте... Вот я живу в центре Киева. Давайте покрасим жителей города в оранжевый, синий, ну, чтобы приезжим было понятно, что к чему. Ну поостерегитесь. Михаил Афанасьевич в гробу вертится, как пропеллер, когда вы это говорите. Перестаньте.

Карасьов

Понимаете, вы художник – и рассматриваете именно с художественной точки зрения. Но есть ещё политика.

Савік Шустер

Подождите, подождите, подождите.

Снєжкін

Вы знаете, в Израиле до последнего времени запрещалось исполнение Вагнера, но наконец поумнели, что Вагнер – это искусство. А великий английский писатель... Господи, вы меня вышибли просто из этого самого... "Рикки-Тикки-Тави". Редьярд Киплинг был абсолютным расистом. Это его личное дело. Мы читаем великую книгу "Маугли" о чём? О человечестве. А вы всех делите: "оранжевые", там, "зелёные", "полосатые".

Іллєнко

Насправді такої би реакції, напевно, не виникало, якщо би...

Савік Шустер

Мы можем говорить по-русски, чтобы...

Іллєнко

Я буду говорити українською мовою.

Савік Шустер

Чтобы вас не понимали?

Іллєнко

Війська армії Української народної республіки не за те вибивали білогвардійців в Києві, щоб я зараз говорив російською, правильно? Тому я використаю своє право.

Савік Шустер

Так это же язык, это же язык, это же коммуникация, это же понимать друг друга.

Іллєнко

Ні, я буду говорити... Мені зручніше. Я повторюю: мені суспільно-політичну дискусію легше вести українською мовою. На побутові теми, про горілку можу російською, а ось про політику тільки українською. Ну, так уже склалося.

Савік Шустер

Это же про искусство. У вас же папа из искусства.

Іллєнко

Таких би реакцій не виникало, якщо би російське кіно останніх років не показувало українців переважно як якихось розумово неповноцінних дебілів. Можемо згадати фільм "Мы из будущего – 2", наприклад, де українська повстанська армія показана як повні дегенерати якісь п’яні, ми можемо згадати фільм "Брат-2". Там так само українці показані просто в якомусь жахливому вигляді. Тому, напевно, через це виникають такі реакції і підозри. Ну і тим більше, напевно, в цій ситуації російська кінопродукція не могла обійти такий матеріал як "Белая гвардия". Насправді "Белая гвардия" – це дійсно роман, який ряснить певними українофобськими нотками. Але ж насправді я думаю, що цей матеріал є доволі цікавим. Чому? Тому що в цьому романі описана все-таки перемога українців і фактично закінчення ось цього міщанського російського Києва. Тобто закінчення русского мира в Киеве. І після цього фактично уже важко говорити про те, що в 20-му столітті ми програли, тому що в 20-му столітті ми починали, коли Київ – це було фактично російсько-польське місто: на початку 20-го століття. А в кінці 20-го століття Київ – це абсолютно українське місто. І ми – нащадки українських селян і козаків, які у 18-му році виганяли з Києва російських білогвардійців і поміщицький режим Скоропадського. Ми заслужили те, щоби, дійсно, в Україні ми зараз говорили і в Києві українською мовою. Але ж насправді, дійсно, мистецтво – це мистецтво, політика – це політика. Це зрозуміло. І що велике мистецтво – воно, в принципі, не має... Ми не маємо його оцінювати з політичної точки зору. Але ж ми не можемо сьогодні сказати, що взагалі якогось взаємовпливу мистецтва і політики немає. Політика буде завжди в усьому. І Булгаков мав свої політичні погляди чіткі, які він висловлював в тому числі в книзі "Белая гвардия". І сьогодні ми розуміємо, що ми не маємо гарантії, що російське кіно в цьому плані буде нейтральним до українців. Ось і все.

Роднянський

Ви читали книжку?

Іллєнко

Так, звичайно, ще в школі. Давненько: років десять тому.

Роднянський

А чим вона закінчилася? Перемогою?

Іллєнко

Вона закінчилася тим, що більшовики прийшли в Київ.

Роднянський

Тобто все ж таки поразкою. Все ж таки поразкою.

Іллєнко

Будь ласка, ви мене ображаєте. Будь ласка, не переходьте на особисте.

Роднянський

Я хотів тільки сказати, що ті слова, які пролунали... ті слова, які пролунали, – вони багато використовувалися на початку 30-х років, коли члени українського політбюро обговорювали на засіданнях політбюро та зверталися до ЦК в Москві з проханням не дати можливість закрити виставу "Дні Турбіних" в МХАТі, тому що це ображає українську державність. Це було написано більшовиками на початку 30-х. Це по-перше. Тобто, ну, це така, як кажуть, вульгарна політологія. Я єдине, що прошу: по-перше, не обговорювати фільм, який ніхто не бачив.

Іллєнко

Звичайно, звичайно. Я, до речі, про фільм не казав.

Роднянський

А може, він буде дуже поганий або не поганий.

Іллєнко

Я казав про книжку. Я про фільм і слова не сказав.

Роднянський

Але я згоден з тим, що завжди навколо – і це сьогодні видно: що навколо виникають дискусії, навіть не пов’язані з фільмом. І я думаю, що найголовніше – взагалі обговорювати час. Найбільша проблема сучасного телебачення та сучасного кіно – це така, я б сказав, слабка і лукава позиція в тому, що називається "сьогоднішній час". Його потрібно жорстко обговорювати, не боятися неполіткоректних тем, тому що кінематограф – це не зона політкоректності. І той фільм, який ви згадали: "Брат" – він існує тому, що він талановитий, а не тому, що він ображає когось з українців. І саме так "Тарас Бульба": фільм, який не... ну, я б сказав, не влаштовує багатьох людей не тому, що він російською мовою – ми це тільки що обговорювали, – а тому, що він не талановитий. І це про те, що казав Снєжкін: те, що на території мистецтва, існує за іншими законами, те, що політичне, існує за своїми законами. І нам потрібно перейти цю межу.

Корчинський

Давайте все-таки не будемо все зводити до чистого мистецтва, тому що і Булгаков не зводив все до чистого мистецтва. Більшість його творів – це памфлети. Високохудожні, але все-таки це памфлети. Він писав саме так і він саме так до цього підходив. Причому памфлети часто політичні. Це перше. По-друге, все-таки події, які описує Булгаков, мають занадто багато паралелей і аналогій з сучасним часом. Саме тому ми невільно політизуємо. Ну, гетьман Скоропадський – безумовно, видатна людина. Скажемо, як і Янукович – безумовно, видатна людина. Чи любив гетьман Скоропадський Україну? Безумовно. Як і Віктор Федорович Янукович, безумовно, так само любить Україну. На кого спирався гетьман Скоропадський? Він спирався на русское офицерство, коли намагався побудувати ось цю свою омріяну Україну. Так само і Віктор Федорович Янукович зараз спирається на російських спецушників і на всю цю проросійську публіку. Тоді він спирався на київську – Скоропадський, – цей спирається на донецьку і на, скажемо, таких, сумнівних, персонажів. Хто протистояв тоді Скоропадському? Протистояла вся велика Україна. Це було повстання. Ми сьогоднішню передачу почали з Каїру. Це було похлеще, ніж в Каїрі. Я читав мемуари багатьох учасників подій. Петлюрівська армія, коли вийшла на Київ, нараховувала 15 тисяч чоловік. Коли вона дійшла до Києва – 2 мільйони чоловік. Селяни з возами всі записалися в петлюрівську армію для того, щоб нарешті дорватися до цього місця і поквитатися, і пограбувати все. І це було свято української душі. Нарешті настало за довгий час. Ймовірно, те саме очікує нас в недалекому майбутньому, коли вся ця публіка прийде – і ясно, що буде уже рвати не стільки Київ, скільки, можливо, Кончу-Заспу, Кончу-Озерну. Але це так само буде. Тобто паралелей тих подій дуже багато. Це "Біла гвардія", як і багато інших речей, це політично заангажований памфлет. Високохудожній, але так воно і є. І ми маємо сприймати ці речі глибоко актуально. І те, що ці речі нас турбують, те, що вони нас провокують, – це найкраще для будь-яких режисерів, продюсерів і так далі. Значно гірше було б, щоби ми просто цього не помічали, щоб нам було наплювати. Нам не наплювати. Так що маєте нам аплодувати в цьому смислі.

Роднянський

Дякую.

Савік Шустер

Сергей, хотите войти в эту дискуссию?

Мелькумов

Я не очень понял, поэтому не могу ничего сказать.

Савік Шустер

Ну сейчас Инна Богословская скажет так, что вы поймёте.

Богословська

Да. Ну, вот, если честно, сейчас у меня разрыв сознания. Я понимаю, когда вы стебётесь на политические темы. Но когда вы этот стёб устраиваете вокруг гения Булгакова, когда вдруг величайший драматург называется вами памфлетистом, когда... Ну подождите, Дима.

Корчинський

Давайте не будемо переоцінювати. Він дуже здібний хлопець – ваш Булгаков. Але не геній.

Богословська

Дима, научитесь слушать, пожалуйста. Вы не умеете, но попробуйте. Мы же с вами когда-то имели диалог, правда?

Корчинський

Не Кіплінг, не Шекспір. Ну давайте не будемо це. Дуже добре, що людина писала про Київ, що вона згадувала. Але це просто один із непоганих авторів 20-го століття.

Богословська

Понятно.

Корчинський

Не геній.

Богословська

Ну вот я считаю, что только такое моральное уродство могло привести к тому, что в своё время мы на "Евровидение" послали "Гринджоли". Вот это ваша психология. Это раз. Во-вторых, только комплекс самоуничижения украинцев может заставить их отвернуться от Булгакова как от человека, рождённого в Украине, от гения, признанного практически всем миром, человека, произведения которого переведены на сто с лишним языков, который в объёме публикаций приближен, ну, к величайшим мастерам мира. Любая нация даже, знаете, за хвостик уцепится: "А он рождён у нас". И будет возводить в культ это. Точно так же, как, между прочим, в Париже когда-то меня спрашивали: "Что такое Украина?" Я говорю: "Это бывший... Это часть бывшего Советского Союза, уже самостоятельная республика". – "А кто у вас? Кто от вас?" Я сказала: "Булгаков и Малевич". И мне сказали: "О, это супер. Нация, которая даёт таких авторов, – это нация". Вы поймите: комплекс неполноценности вы воспитываете в наших людях, когда вы такой бред несёте. И ещё: я бы хотела всё-таки повернуть сейчас в другую... в другое русло. Недавно меня разрезало так же, как сегодня то, что я услышала. Недавно меня разрезало сообщение из госдепа Соединённых Штатов, что в Соединённых Штатах принято решение перестать называть в документах родителей "мама" и "папа", а теперь их называют "родитель номер один" и "родитель номер два". Это кошмар на самом деле, потому что в угоду политической конъюнктуре, в угоду неким группам меньшинств извращается сама сущность души нашей. Ну давайте попробуем представить себе, как будет звучать "рідна мати моя", да? "Рідна родич один", да?

Савік Шустер

Инна, а где вы это прочитали?

Ставнійчук

Была такая информация.

Богословська

Это я не прочитала. Это официальное сообщение. Более того: этот законопроект сейчас будет рассматриваться в Конгрессе. И я надеюсь, что республиканцы его не примут.

Савік Шустер

А это не будет иметь отношения к художественным произведениям.

Богословська

Нет, это имеет отношение, потому что это разрывает то, на чём стоит человечество: традиции, любовь, семья. И это то, о чём писал... Долг, честь. Это то, о чём писал во всех своих произведениях: великих драматических произведениях – Булгаков. Его не интересовало противостояние России и Украины. Его интересовал человек, личность, у которого рушится мир, вокруг которого рушится мироздание. Когда до этого людей учили, что главная ценность – это человеческая жизнь, а во время революции оказалось, что человеческая жизнь не стоит ничего. Так же, как сейчас. Можно что угодно говорить о Египте. Но когда пяти статуям, которые являются мировым достоянием, отрывают головы эти охламоны, которые сейчас устраивают там переворот, – это то же самое, что были взорваны четыре статуи Будды в Афганистане. И перестаньте хламить головы людям. Давайте вот этим хотя бы молодым нашим ребятам, которые эту страну будут в свои руки брать, давать высокие идеалы, высокие стандарты: гуманистические, общенациональные, общечеловеческие.

Ставнійчук

На самом деле... Вы знаете, читая роман... Действительно, о фильме говорить рано. Как бы можно только говорить о том, что снимается, идут съёмки. Что будет – увидим. Это замысел режиссёра. Но мне сегодня бы хотелось говорить больше о романе. На самом деле Инна Богословская абсолютно права. Я читала этот роман как вообще драму человеческой жизни, потому что люди с одной стороны, с другой стороны жили, у них была система ценностей, они занимали позиции. И вдруг, действительно, это всё рушится. Вообще мне кажется, что роман глубоко философский: как найти своё место, как на самом деле глубоко оценить. Ведь да, где-то аналогия есть с сегодняшним днём, потому что на самом деле очень сложно в какое-то время найти, кто прав, кто виноват. Вот сегодня сидела против... Два оппонента, да? Один от оппозиции, один от правящей... правящего большинства. И если слушать одного – кажется, этот прав, слушать другого – другой прав. На самом деле достаточно сложно. И мне бы хотелось, чтобы мы всё-таки в такие вещи, вот действительно ценностные, не делали этих наносных вещей. Ну, не до політики насправді, тим більше реальної, сучасної. Мені здається, що набагато цікавіше – или намного интереснее – сегодня посмотреть, как они сумели не потерять человеческое лицо, где-то в сложных таких ситуациях женщина сумела сберечь любовь, какую-то теплоту, отношение к дому. Я понимаю: может быть, вам кажется, с точки зрения политиков: "Да о чём это говорят?" Да на этом держится мир реально: на любви, на чести, на достоинстве. На этом держится мир. Поверьте: придёт время... Россия пусть строит свою нацию. Мы – украинцы – построим нацию, потому что мы миру дали не только Булгакова. Со Сковороды, Леси Украинки, Шевченко и тысячи людей построим вот это вечное.

Снєжкін

У меня вопрос. У меня продюсер – армянин. Армянам можно строить свою нацию?

Ставнійчук

Конечно, конечно.

Снєжкін

Спасибо.

Мага

Савік, Савік, один рядочок для Снєжкіна.

Савік Шустер

Петя, Петя...

Мага

Один. Один рядок. Ну людина Снєжкіну написала. Ну буквально...

Савік Шустер

Две минуты...

Мага

Менше. Мені треба менше.

Савік Шустер

Две минуты паузы, хороших новостей.

Ставнійчук

Петя, дай секундочку.

Мага

Боже, немає. Ви вже виключені, як і я, Марино.

Ставнійчук

Я единственное – что хочу попросить?

Мага

Нам сказали "до побачення".

Ставнійчук

Я хочу вас попросить. Вы снимаете в Киеве. Снимайте этот фильм с любовью к этому городу и к тем людям, которые тут живут сегодня, хорошо?

Мага

Нас ще не виключили. Ну дайте сказати слово. Так, все, я кажу. Сергей, к вам обращение. Значит: "Надеемся, что фильм Снежкина будут разбирать на цитаты так же, как и экранизацию Владимира Басова. Удачи вам и спасибо".

Снєжкін

Спасибо.