Программа в Украине на "Первом национальном"
| Вид материала | Программа |
- Программа в Украине на "Первом национальном", 4992.23kb.
- Программа в Украине. На «Первом национальном», 2738.72kb.
- Программа в Украине на "Первом национальном", 3894.88kb.
- Программа в Украине на «Первом национальном», 1937.14kb.
- Программа в Украине на "Первом национальном", 1621.04kb.
- Программа в Украине на "Первом национальном", 4598.76kb.
- Программа в Украине на "Первом национальном", 5031.52kb.
- Программа в Украине на "Первом национальном", 5392.37kb.
- Программа в Украине на "Первом национальном", 3774.88kb.
- Программа I международного форума «Логистика в Украине 2006: Управление цепочками поставок», 82.58kb.
Савік Шустер
Хорошо.
Соболєв
Хто далі буде боротися з корупцією в цій державі?
Савік Шустер
Хорошо. Юрий Мирошниченко. Я вот только про Бузека хочу сказать… Он не сказал, что свёрнутая демократия, он сказал, что у него есть опасение.
Соболєв
Так, і про судочинство він сказав – правда?
Савік Шустер
Что вы смеётесь?.. Большая разница. Мы сейчас будем переголосовывать вопрос про угрозу по демократии, потому что…
Мірошниченко
Я не знаю, на що я маю реагувати. Власне, багато було сьогодні сказано. Здебільшого це були емоції, але хотів би згадати лише про один факт, адже сказано в святому письмі про справи: "Пізнайте їх". Цей факт полягає в тому, що президент підписав закон України "Про доступ до публічної інформації". І коли ми говоримо про боротьбу з корупцією, і хто має її вести, то за цим законом – який, до речі, два роки лежав в парламенті і не мав шансу бути ухваленим, якби не принципова позиція… персональна, принципова, послідовна позиція Віктора Януковича дає можливість кожному громадянину… ну, по-перше, виявити корупціонера, по-друге, притягнути його до відповідальності. Адже, як сьогодні вже говорив і Олександр Сергійович, і Савік згадував, що протягом п’яти днів кожен чиновник повинен надати інформацію по інформаційному запиту. Я хочу цю новину повідомити всьому українському суспільству. Незалежно від того, шановні громадяни, чи стосується персонально вас ця інформація, чи вона не стосується персонально вас. Але якщо у вас є підстави вважати, що ті рішення, які ухвалює або окремий чиновник, або якийсь орган публічної влади не в інтересах вас, або територіальної громади, або суспільства в цілому, ви маєте право отримати цю інформацію і звернутися до суду, якщо ця інформація буде містити ознаки якихось правопорушень. Мало того: якщо йтиметься про особливо небезпечні явища, загрози, то ви маєте цю інформацію отримати протягом 48-ми годин. Якщо ж чиновники не будуть її надавати, то ви маєте всі шанси через суд зобов'язати їх. Таким чином, фактично чиновник, який не надає таку інформацію, визнає, що в цих рішеннях є підстави вважати, що є ознаки правопорушення, можливо, і злочин. Тому, звісно, ми – політики – всі дискутуємо. Всі опозиціонери, за своїм призначенням, повинні критикувати владу. І вони чудово це роблять. Навіть інколи перевищуючи цю місію. Але ось Юрій Анатолійович знає, що президент… в разі, якщо є аргументовані заперечення з боку опозиції, то він накладає вето. І не один такий випадок був. І президент закликає і створює відповідні умови, щоби як коаліція, так і опозиція працювали разом. Я процитую – і ви, власне, подолали частину виступу президента на відкритті сесії чергової. Багато чого залежить не тільки від перших осіб держави. Пане Сергію, я тут і до вас звертаюсь як до керівника опозиційного уряду. Але від усього суспільства і від того, наскільки ми з вами будемо подавати приклад шляхетної, цивілізованої, переконливої і спрямованої на забезпечення інтересів наших громадян дискусії… Я думаю, що така програма як Савіка Шустера, її присутність на "Першому національному каналі" є свідченням того, що саме держава – її політична воля спрямована на те, щоб свобода слова в Україні процвітала. І те, що ви як прем’єр опозиційний маєте шанс на всю країну з публічного, суспільного, національного каналу критикувати владу?.. Навіть коли ми вважаємо її необ’єктивною – таку критику – є запорукою того, що демократія в Україні не лише буде згорнута, але й буде просуватися й процвітати в нашій країні. І нашим молодим людям, і нашим роботодавцям сьогодні є можливість і є шанс не лише сподіватися на те, що окремі чиновники або правоохоронна система, або суди будуть захищати їх від корупціонерів, але й мають вже інструмент самі активно долучитися до цієї роботи. Ось ця новина, я вважаю, позитивна. Можливо, не досить вона була висвітлена в ЗМІ як перемога української демократії – наша спільна перемога з опозицією, – тому що автором закону був Андрій Шевченко: одного, – другого закону була – Олена Бондаренко. Працювали ми разом і разом голосували за цей закон. Тому багато проблем… але я вважаю, що перспектива нашої країни як демократичної, європейської, цивілізованої держави є потужна і вона пов’язана в першу чергу з політичною волею нашого президента Віктора Януковича. Дякую.
Савік Шустер
Ну что ж?..
Соболєв
Одне застереження. Чудовий закон, за який ми дійсно проголосували разом. Це була створена спільна робоча група. Це все правда. Тільки рівно два тижні до того був підписаний інший закон, за який проголосувала більшість. Він називається "Про захист інформації". І ось про це ніхто не каже. А цей закон прямо протирічить закону "Про доступ до інформації". В цьому законі – а я це приведу як приклад – і ми можемо прямо в ефірі це продемонструвати. Перед цією програмою – це правда, пане Собур? Ви брали у мене дозвіл як у публічного політика – ви тільки вдумайтесь в це: на розповсюдження інформації. Згідно з цим законом, інформація, яка зібрана… навіть стосовно державних діячів і політиків, без дозволу їх не може бути поширена. Ось вам ціна свободи слова, ціна демократії, всього іншого. Я хотів би, щоб ви, Савік, приділили особливу увагу. Бо коли приймається закон "Про доступ до інформації" – а він абсолютно нівелюється… І будь-якого журналіста… до речі, днями проголосували кримінальну відповідальність за розголошення інформації, яка в цьому законі підпадає під нібито особисту інформацію державних чиновників, – стає просто судорожно і страшно.
Мірошниченко
Пане Сергію, я хотів би скоригувати ту інформацію, яку ви надаєте зараз, оскільки… коли йдеться про конфіденційні або персональні дані, то згідно з Конституцією, незалежно від правового статусу: чи ви є державний службовець, чи ви є підприємець, чи ви є студент – на вашу персональну інформацію щодо кількості дітей, щодо ваших хвороб, щодо будь-якої вашої особистої інформації потрібно надавати дозвіл. Це обмеження обговорювалося і під час роботи над законом "Про доступ до публічної інформації"… наголошую: "публічної інформації" – і та інформація, яка є секретною, пов’язана з діяльністю нашої національної безпеки або конфіденційною, – вона не може… вона має особливий, скажімо, правовий режим поширення. А ми говоримо про ті рішення, які ухвалюються органами державної влади. Ми говоримо про майновий стан, який зобов’язаний декларувати чиновник, ми говоримо про ту інформацію, яка стосується життя суспільства. Так ось тут – я ще раз наголошую – ми зробили разом з вами великий, переможний – я б навіть сказав, революційний – крок вперед. І тут не треба відхрещуватися нам. Оскільки ця перемога наша спільна з вами. Дякую.
Соболєв
Без сумніву, тому я ще раз хочу…
Савік Шустер
Так, мы переголосуем.
Соболєв
І це легко зробити в ефірі. Треба зачитати статтю, що відноситься до персональних даних. І тоді всім громадянам стане зрозуміло, яка ж інформація є заборонена до розповсюдження. Це можна зробити в наступному ефірі. І, до речі, тема є дуже суттєва для обговорення її в ефірі.
Савік Шустер
Обязательно сделаем. Да. Итак, переголосовываем. Есть ли?.. Вот вы слышали дискуссию, вы видели оппозицию, вы видели власть... (голосование)... Итак… Начнём. Изменили ли свою точку зрения студенты? Студенты последних курсов высших учебных заведений. Так, это то, что было. 84 процентов студентов и выпускников считали, что есть угроза демократии, а вот после нашей дискуссии 88 процентов считают, что есть… то есть больше. Что касается работодателей. Это было 80 процентов, а вот что сейчас? После нашей дискуссии стало 92 процента. А что вы аплодируете? Где?..
Соболєв
Радіти нічому. Це страшні цифри, які свідчать про одне…
Савік Шустер
Так, хватит, хватит. Мы сейчас тему поменяем. Я хочу… В Киеве снимается фильм "Белая гвардия". По роману Михаила Булгакова. Это очень интересное и важное событие, которое тоже стоит обсудить. Тем более, что такие известные и хорошие люди этой работой занимаются, да? И я сразу хочу их пригласить к нам в студию. Во-первых, это Александр Роднянский: генеральный продюсер, известный человек в Украине. Сергей Снежкин: режиссёр фильма "Белая гвардия". Сергей Милькумов: сопродюсер фильма вместе с Александром Роднянским. А дальше у нас остаются… кресла-то мы вынесем. Да, Мирослав Попович. Перед тем, как мы… до свидания, я вас всех благодарю. Вот в присутствии людей кино я просто сделаю такое объявление: мы начали проект, который называется "Про что кино?". Это проект… Инна Богословская – она… Инна Богословская – это не проект, а проект – это "Про что кино?". В принципе, мы берём очень хороший, важный и очень глубокий фильм. Неважно какой: американский, европейский, российский – не имеет значения – и потом уже, после просмотра фильма, в дискуссии пишем такой, украинский, сценарий этого фильма, вот что реально происходит сейчас. Так вот в воскресенье мы покажем фильм Ника Кассаветиса: "Альфа Дог" – или "Альфа самец" – и дискуссия абсолютно фантастическая. Иногда смотришь фильмы, которым не так много лет, но их сценарии уже настолько далеки, к сожалению, от той действительности, в которой мы живём сегодня… Итак, через две минуты реклама и мы начнём говорить о "Белой гвардии" Михаила Булгакова.
(РЕКЛАМА).
Савік Шустер
Мы вновь в прямом эфире на "Первом национальном" и телеканале "Эра". Значит, в Киеве идут съёмки "Белой гвардии" по роману Михаила Булгакова. Это и фильм, и сериал. Александр Роднянский у нас в студии: продюсер этого фильма. Я бы хотел, чтобы вы вкратце зрителям... И вы потом поймёте почему. Я бы хотел, чтобы вы рассказали про идею, почему, какие, может быть, даже актёры снимаются, когда выйдет в эфир.
Роднянський
Давайте ми це зробимо утрьох, тому що нас тут... І перш за все тут присутній режисер фільму: Сергій Олегович Снєжкін. По-друге, мій партнер та товариш Сергій Мелькумов, який також є продюсером фільму. Я скажу кілька слів. По-перше, це книга за... це фільм за книгою, за романом "Біла гвардія". Тобто я випереджаю достатньо критичні зауваження, пов’язані з тим, наскільки це буде краще чи гірше "Днів Турбіних". Це не п’єса "Дні Турбіних", як це було в 70-ті роки. Це роман. П’єса була написана Михайлом Опанасовичем Булгаковим для того, щоб вона – велика книжка – вмістилася в рамки мхатівського спектаклю, як він писав, "до останнього трамваю": щоб глядачі поверталися додому. Це по-перше. По-друге – і це найголовніше: це одна з небагатьох книжок – якщо не єдина – у великій російській літературі і українській, де Київ виступає як персонаж. Київ є, безумовно, характером окремим. І це було пов’язано завжди з тим, що... я б сказав, що це спонукало дуже багатьох шукати топоніміку київських вулиць так, як біг від тих, хто його переслідував, Ніколка, або намагався знайти порятунок Олексій Турбін. Тобто цю книжку завжди любили. Навіть в ті часи, коли не було не те щоб музею Булгакова на Андріївському узвозі, а не було навіть думки про те, що цей музей може існувати. Це перше. По-друге, книжка написана про шалені часи: про революційні та часи громадянської війни. І це такий перехідний період, який переживає країна – я маю на увазі, і Україна, і Росія – вже багато років, мені здається. І доля людей, відчуття і психологічний стан тих людей, які жили тоді, має безумовне відношення до того, що переживають сьогодні люди або переживали ще кілька років тому. Я думаю, що казати про те, що класика актуальна, – це банальність. Але "Біла гвардія" – безумовно, актуальна книжка. І це було одним з, ну, я б сказав, таких, найголовніших, мотивів, чому ми до неї повернулися, крім того, що ми її дуже любили. По-третє, я дуже багато років мріяв про те, щоб зробити цю книжку. У нас ніколи не було можливостей, не було людей, які були б здатні це зробити. Коли у нас з Мелькумовим з’явилися ідеї запросити Снєжкіна: людину талановиту... Кажу при ньому, тому що він не розуміє української взагалі, тому можна казати добрі речі. Людину талановиту і енергійну. Тому ми для себе вирішили...
Савік Шустер
Ну, автор сериала, к примеру, "Брежнев", который должны все знать, который получил...
Роднянський
Автор "Брежнева", автор "Похороните меня за плинтусом", автор блистательного фильма "Цветы календулы", автор такого знакового фильма "ЧП районного масштаба", автор очень многого. И для осуществления такого проекта нам нужен был, безусловно, не просто профессиональный человек и даже талантливый человек, а человек с глубокой гуманитарной культурой, человек, способный интерпретировать книжку, оставаясь достаточно близко к тексту современных, актуальных и уже на основе прошедших со времён написания событий, которые в книжке написаны, событий достаточно жёстко и сильно... Для людей, которые книжку прежде всего не читали. Давайте честно скажем, что молодая аудитория эту книжку читает редко.
Савік Шустер
Давайте я вам сразу скажу. У нас сегодня аудитория... Ну слушайте: я могу это довести до смешного. Значит, у нас сегодня аудитория – две группы: студенты-выпускники: то есть которые вот-вот закончат учёбу в вузах и выйдут в поисках работы – и работодатели. Это всё люди, собранные нашими социологами. Значит, мы задали вопрос: "Читали ли вы роман "Белая гвардия" Михаила Булгакова?" Значит, студенты – 28 процентов всего лишь. Работодатели – там немножко получше, потому что ещё были другие времена.
Роднянський
Постарше.
Савік Шустер
Постарше. Вот тут – 48. Но всё равно половина не читала. Дальше, дальше. "Считаете ли вы роман "Белая гвардия" антиукраинским?" Смотрим на молодёжь, которая не читала. А, это из людей, которые читали – которые читали: только 28 процентов, которые читали. 57 считают, что... не считают. А 43 считают его антиукраинским. Это вот молодое поколение. А вот посмотрим на поколение постарше. Ну, тут всякие люди: и среднего возраста, и постарше, и помоложе. Среди работодателей, да? Вот там всего лишь 9 процентов считают антиукраинским. И вот ещё один вопрос, который очень важен и интересен: "Учите ли вы сегодня историю по фильмам?" Не по книжкам, а по фильмам, да? И вот смотрим. Студенты: 56 процентов – "да". То есть не по книжкам, а по фильмам. Вот какое значение сегодня имеет кино и сериал в образовании. Среди работодателей... Ну, мы можем уже предположить, что эта цифра будет ниже. Вот всё же немножко другие данные: 72 процента из других источников получают информацию об исторических событиях. Значит, я вот сейчас дам вот такой... Ну, для тех людей, которые не читали роман, я просто расскажу про историческую эпоху того времени, да? И мы посмотрим на фотографии как раз вот с площадки съёмок, а потом уже войдём в разговор. Значит, за время гражданской войны в Киеве, по словам Булгакова – его, – переворотов было 14, из которых писатель был свидетелем 10-ти. При каждой смене власти в обозах войск в Киев вступали разнообразные службы безопасности, которые немедленно начинали уничтожать сторонников прежней власти и тех, кого они к ним причисляли без всякого на то основания. Сами войска немедленно начинали грабить население более или менее организовано. Ну, им надо было снабжать чем-то солдат. Всё это происходило стихийно. Ну, других методов снабжения войск не было, кроме грабежа. Все без исключения смены власти сопровождались еврейскими погромами. В романе "Белая гвардия" речь идёт о шестом по счёту перевороте, когда 14-го декабря 18-го года войска Украинской народной республики свергли гетмана Украины Павла Скоропадского, которого во главе Украины поставили немцы, оккупировавшие страну, и власть которого продержалась чуть более семи месяцев. Бывший блестящий гвардеец, генерал-лейтенант русской армии Павел Скоропадский, формируя украинскую армию, пытался опираться на офицеров русской армии. Те украинские части, которые он сформировал в конце Первой мировой войны, почти все перешли на сторону советов и Украинской народной республики. Попытки гетмана вернуть уже поделенную крестьянами землю помещикам вызвали по всей стране, по всей Украине восстания крестьян, сравнимые с временами хмельниччины или колеивщины. Человеческая жизнь утратила какую-либо ценность. В этой "кровавой буре" рушился не только мир, привычный для героев романа: старый мир – рушилась цивилизация. И не случайно Михаил Булгаков – вот цитата – начинал свой роман этими словами: "Велик был год и страшен год по рождестве Христовом 1918-й, от начала же революции второй". И вот Александр Роднянский вспомнил постановку... Я сейчас не помню точно, какого года. 76-го года, да? Владимир Басов снял тогда трёхсерийный художественный фильм "Дни Турбиных". И вот давайте вспомним просто. Это, опять-таки, более для молодых, чем для людей, которые... Я даже вчера вечером специально ещё раз это посмотрел: вот именно те три серии... (перегляд уривку з фільму "Дні Турбіних")... 76-й год, весьма предсказуемая интерпретация эпохи и литературного произведения. Вот у меня вопрос к Сергею Снежкину: к режиссёру. А как вы интерпретируете сейчас?
Снєжкін
Я прошу прощения, я маловменяем, потому что я отстоял смену и попал к Акурувочи благодаря усилиям Александра Ефимовича. И я сорвал голос и очень устал.
Савік Шустер
У вас прекрасный голос.
Снєжкін
Спасибо. Значит, интерпретация моя – это достаточно странный вопрос. Я, собственно, для этого уже полтора года работаю надсадно с тем, чтобы моя интерпретация наконец воплотилась на экране. И тогда вы узнаете, что такое интерпретация по Снежкину, Мелькумову и Роднянскому. Вот.
Савік Шустер
Но у вас же есть... У вас же есть некое вот... ну, к той исторической эпохе – даже не роману, а вот той исторической эпохе, – о которой писал Булгаков, вот ваше личное отношение к тому историческому моменту, к той "кровавой буре"?
Снєжкін
Моё личное?
Савік Шустер
Да, конечно.
Снєжкін
Ну, это... Как говорил мой гитисский учитель, на этот разговор надо брать два тонких стакана и минимум три литра.
Мага
Савік, я перепрошую. Пане Олександре, дуже багато людей пишуть з Інтернету з приводу того, що, напевно, в 76-му році знімати Булгакова у Києві було значно легше, ніж зараз, тому що встановити камеру під таким ракурсом, щоб не влізла яка-небудь сорокаповерхова потвора над Києвом, зараз практично нереально. Цікавляться, як ви боретеся з цим. Тому що дуже важко: фактично тільки церкви залишилися від того старого Києва. Все інше дуже і дуже проблематично.
Савік Шустер
Это ты кому говоришь?
Мага
Олександру Роднянському. Ми порозуміли один одного, Савік.
Роднянський
При тому, що Київ спотворений значно більше протягом останніх років, ми навіть не очікували знайти те, що ми знайшли, тому що ми сподівалися на те, що значно більше буде зніматися в Києві. І коли, там, два роки тому вперше приїхав Сергій Снєжкін з групою шукати локації, як зараз кажуть, і потім, повернувшись, сказали, що не знайшли, я не повірив. І ми поїхали знову – і таки знайшли ті куточки Києва, які існували ще десять років тому. І це стосується не тільки сорокаповерхових будинків. Це стосується того, що всюди, де... Ну, Київ відомий своїм так званим київським модерном, тому що більшість будинків старих Києва була збудована наприкінці 19-го – на початку 20-го століття, коли саме модерн панував. І замість того, щоб, ну, я б сказав, залишити стиль хоча б, залишити Київ і надати можливість одному із найкрасивіших міст в Європі вижити, він спотворений. Тому і не те, що... Я не думаю, що найбільша проблема Києва в тому, що тут важко знімати "Білу гвардію", якщо казати відверто.
Савік Шустер
Вадим Карасёв.
Карасьов
Спасибо. Я думаю, что снимать сегодня тяжелее не в силу архитектурных изменений и другого архитектурного контекста Киева, а другой исторический контекст. Потому что правильно вот Савик сказал: "Предсказуема была версия 76-го года: белые и красные". В общем-то, и отрывок об этом свидетельствует. А сегодня надо учитывать, что если в 76-м году Украина была частью Советского Союза – и проблемы не стояло в интерпретации отношений Украины и России – в то время, в 18-м году, – потому что, как Савик сказал, роман был написан во время – или о гражданской войне, так?