Етiологiя, патогенез, епiдемiологiя та протiкання малярiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
та пiсля диспепсiй; дуже часто провокують рецидиви рiзнi iнтеркурентнi захворювання, :зокрема грип, хiрургiчнi операцiСЧ, наркоз, рiзнi запобiжнi щеплення, кровотечi, вагiтнiсть, роди, взагалi все, що тимчасово ослабляСФ органiзм носiя i знижуСФ його опiрнiсть, легко може викликати рецидиви; проте у походженнi СЧх мають значення не тiльки змiни у захиснiй реакцiСЧ макроорганiзму, але й змiни в бiологiчних властивостях паразита, якi часто настають без видимоСЧ причини, зокрема хвиля весняних рецидивiв при терцiанi, обумовлена, очевидно, сезонними змiнами активностi плазмодiй.
Тривалiсть малярiСЧ, хронiчна малярiя. Працiвники ендемiчних малярiйних мiiевостей, особливо в роки епiдемiчних спалахiв мали змогу спостерiгати захворювання на малярiю, якi тривали декiлька рокiв пiдряд, тому довгий час вони були переконанi в тому, що малярiя завжди, як правило, СФ хронiчним захворюванням. Однак, велика кiлькiсть спостережень показала, що малярики, якi виСЧхали у мiiевостi, де нове зараження неможливе, звичайно через 1 11/2 року в бiльшостi випадкiв вже не мали нiяких ознак малярiСЧ. Тропiчна малярiя, яка даСФ найбiльш тяжкий, часто загрозливий для життя перебiг, СФ разом з тим i найбiльш короткою i рiдко триваСФ при одноразовому зараженнi бiльше 1 року, особливо, якщо з самого початку хвороби було проведено правильне лiкування. Квартана СФ найбiльш тривалою формою до 3 5 рокiв, хоча ця форма менше вивчена; тривалiсть терцiани, за рiзними авторами, 2 4 роки. Деякi автори вказують, переважно для пiвнiчних областей, на бiльш короткий строк перебiгу до 800 днiв (НiколаСФв) i навiть до 10 13 мiсяцiв (Рашина, Малiк Адамян).
Наведена середня тривалiсть малярiСЧ, що найчастiше зустрiчаСФться, не СФ граничною i не даСФ певностi, що в кожному випадку перебування iнфекцiСЧ в органiзмi носiя обмежуСФться цим строком; в лiтератур наведенi вказiвки на окремi випадки тривалого латентного перебування малярiйноСЧ iнфекцiСЧ протягом багатьох рокiв.
Отже малярiя може бути гострим захворюванням i закiнчитися у вiдносно короткий строк пiсля первинноСЧ гостроСЧ атаки, але може затягнутися i давати повторнi рецидиви протягом 23 рокiв, а в поодиноких випадках протягом ще бiльше тривалого строку. Ця рiзноманiтнiсть у тривалостi перебiгу малярiСЧ обумовлена як видом i штамом паразита, так i характером створення iмунiтету у захворiлого. Багаторiчнi спостереження дали нам можливiсть видiлити реактивнi та ареактивнi форми малярiСЧ: першi характеризуються бiльш бурхливим початковим перебiгом, тяжкими приступами iз значним збiльшенням селезiнки; цi форми вiдносно швидше закiнчуються видужанням; навпаки, ареактивнi форми можуть не давати типових приступiв, частiше проходять iз незначно збiльшеною селезiнкою i бiльш схильнi до тривалого перебiгу. Вони дають частi повторнi рецидиви i рiзнi вiiеральнi та нервовi ураження.
Один раз перенесена малярiя не залишаСФ стiйкого РЖмунiтету, тому при реiнфекцiСЧ можуть розвиватися повторнi захворювання. При терцiанi i квартанi звичайно швидше розвиваСФться iмунiтет, тому повторнi захворювання проходять дедалi легше, аж до створення повноСЧ несприйнятливостi до нових заражень. При тропiчнiй малярiСЧ повторнi зараження ще довго можуть супроводжуватись тяжкими клiнiчними виявами. Отже так званi хронiчнi або затяжнi форми малярiСЧ в основному виникають при наявностi повторних реiнфекцiй i зустpiчаються в мiiевостях, де можливi постiйнi повторнi зараження, що дуже коротко i чiтко сформулював РСФ немаСФ хронiчноСЧ малярiСЧ без повторних реiнфекцiй. Цi хронiчнi малярiйнi захворювання в тяжких малярiйних вогнищах ранiше, коли не було правильного лiкування заходiв проти повторних заражень, тривали роками. Вони величезними спленомегалiями, даючи так звану малярiйну кахексiю, або болотяну хирлявiсть, що часто спостерiгалась i повторно описувалась колишнiми малярiологами в класичних монографiях. Нинi, навпаки, цi тяжкi термiнальнi форми затяжноСЧ малярiСЧ майже не зустрiчаються; у походженнi СЧх мала вирiшальне значення вiдсутнiсть правильного систематичного лiкування, частi повернення хвороби; безперечно, впливало також недостатнСФ живлення, авiтамiноз, супровiднi захворювання, що легко розвивалися в ослаблених малярикiв.
Як було вказано вище, малярiя в бiльшостi випадкiв закiнчуСФться повним видужанням пiсля того, як минають у звичайнi строки рецидиви гарячкових приступiв, проте, у частини хворих ще довгий час можуть залишатися рiзнi, хворобливi прояви з боку внутрiшнiх органiв i нервовоСЧ системи (недокрiвя, спленiти, хронiчнi гепатити, порушення з боку вегетативноСЧ нервовоСЧ системи), якi ранiше вважалися виявами хронiчноСЧ малярiСЧ. Однак у цих випадках iнфекцiйний малярiйний процес вже закiнчився i були тiльки залишковi явища пiсля тих порушень, якi виникли в першi роки малярiйного захворювання, тому правильнiше називати СЧх парамалярiйними (Лурiя).
1.3.2 Ураження внутрiшнiх органiв i нервовоСЧ системи при малярiСЧ
Крiм вищеописаних гарячкових приступiв, найбiльш характерним в клiнiцi малярiСЧ, СФ змiни кровi, селезiнки i печiнки. Як правило, малярiя супроводжуСФться бiльшим або меншим ступенем недокрiвя, обумовленим посиленим зруйнуванням еритроцитiв, уражених плазмодiями, а також гемолiзом i фагоцитозом еритроцитiв, гiперплазованих елементами ретикулоендотелiю, переважно в селезiнцi (Taliaferro). Звичайно анемiя маСФ регенеруючий характер: в кiст?/p>