Етiологiя, патогенез, епiдемiологiя та протiкання малярiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
p>
Хоч малярiя була вiдома в глибокiй давнинi як хвороба вогких, болотяних мiiевостей з теплим клiматом, науково обгрунтованi данi епiдемiологiСЧ малярiСЧ зявились тiльки завдяки класичним працям Pocca, Мансона, Грассi (Ross, Manson, Grassi), якi довели в 90-х роках минулого столiття, що малярiя передаСФться тiльки комарами анофелес, i для того, щоб комар мiг переносити iнфекцiю, в ньому маСФ вiдбутись цикл статевого розмноження паразита.
В основi епiдемiологiСЧ малярiСЧ лежить та обставина, що комар СФ СФдиним можливим переносником iнфекцiСЧ вiд людини до людини, причому остання СФ також СФдиним промiжним господарем малярiйного паразита, тому v що жодна iнша тварина не хворiСФ на малярiю i не може бути носiСФм плазмодiя, що викликаСФ малярiю у людини. В мiiевостях, де через клiматичнi умови в холодну пору року комар переходить у тривалу iмагiнальну дiапаузу (вiдлiтаСФ на зимiвлю), малярiйна iнфекцiя вiд попереднього до наступного епiдемiчного сезону зберiгаСФться тiльки в людини, яка СФ основним резервуаром малярiйного вiрусу.
Щоб у будь-якiй мiiевостi могла поширитись малярiя, потрiбно, щоб були гаметоцитоносiСЧ люди, екологiчнi умови, що сприяють розмноженню достатньоСЧ кiлькостi комарiв роду анофелес, можливiсть комарам заражатися вiд гаметоносiя, умови, що сприяють проходженню статевого циклу розмноження плазмодiй в тiлi комара, та умови, якi полегшують передавання iнфекцiСЧ людиною, зараженою комаром, здоровiй людинi.
Епiдемiологiчний аналiз малярiйноСЧ захворюваностi в тiй чи iншiй мiiевостi можливий пiсля того, коли будуть вивченi: а) бiологiчнi особливостi рiзних видiв i штамiв паразитiв у даних умовах, б) умови передавання малярiСЧ в залежностi вiд бiологiчних особливостей переносникiв в екологiчних умовах даноСЧ мiiевостi i, нарештi, в) загальний стан населення, його опiрнiсть зараженню, ступiнь iмунiтету, а звiдси характер клiнiчного перебiгу малярiСЧ i тривалiсть паразитоносiння.
Короткiсть викладу i невеликий обсяг книжки дають можливiсть дати тiльки основнi положення з епiдемiологiСЧ малярiСЧ.
1.2.1 Епiдемiологiчне значення окремих видiв i штамiв малярiйних паразитiв
Людина може захворiти на малярiю внаслiдок природноСЧ спорозоСЧтноСЧ iнфекцiСЧ пiсля укусу зараженого комара або штучноСЧ трофозоСЧтноСЧ iнфекцiСЧ при введеннi здоровiй людинi певноСЧ кiлькостi кровi, яка мiстить шизонти. Епiдемiологiчне значення маСФ тiльки природне зараження через комара, тому що РЖнфекцiя при цьому характеризуСФться бiльш; тривалим перебiгом, бiльшою частотою та упертiстю повторних рецидивiв. Крiм того, штучнi зараження бувають рiдко при терапевтичнiй малярiСЧ або при випадковiй трансфузiСЧ кровi донора, яка мiстить шизонти. До речi, останнiм часом описано багато випадкiв зараження малярiСФю при переливаннi кровi вiд донорiвлатентних носiСЧв, тому обслiдування всiх донорiв СФ обовязковим з метою виключення латентних носiСЧв.
Кожний рецидив малярiСЧ, викликаний поширеним розмноженням шизонтiв у периферичнiй кровi, маСФ велике епiдемiологiчне значення, тому що при всякiй шизогонiСЧ утворюються також гаметоцити, якi дають можливiсть зараження комарiв i дальшого поширення iнфекцiСЧ.
Однак слiд памятати, що не кожне збiльшення шизогонiСЧ у периферичнiй кровi у всiх випадках супроводжуСФться рецидивом з характерними гарячковими приступами. Часто у носiСЧв, особливо в епiдемiчний сезон, при частковому ослабленнi супровiдного iмунiтету, кiлькiсть паразитiв може значно збiльшитись, але не досягати тАЮпiрогеннрго порогу", тобто тiСФСЧ кiлькостi паразитiв, при якiй у даного хворого почнуться клiнiчнi вияви малярiСЧ; в таких випадках бувають так званi тАЮхолоднi рецидиви", тобто прояви посиленоСЧ шизогонiСЧ кровi без гарячкових приступiв.
РЖнодi в кровi виживають найбiльш стiйкi форми паразитiв гаметоцити; в цих випадках шизонти важко виявляються в кровi, i спостерiгаСФться явище чистого гаметоцитоносiння. Цi холоднi рецидиви i гаметоцитоносiння мають величезне значення в епiдемiологiСЧ малярiСЧ, тому що, не супроводжуючись видимими виявами хвороби, вони залишаються непомiтними i, не будучи правильно лiкованi, СФ постiйним джерелом зараження комарiв i дальшого поширення малярiСЧ.
Гаметоцитоутворення СФ важливим бiологiчним явищем у розвитку i розмноженнi паразита, яке забезпечуСФ йому збереження його виду в природi, тому що гаметоцити здатнi до дальшого розвитку в шлунку комара, а шизонти гинуть; крiм того, гаметоцити пристосованi до бiльш тривалого виживання в кровi людини i бiльш резистентнi щодо хiнiну та акрихiну/ а також iмунноСЧ захисноСЧ реакцiСЧ органiзму.
Наступним дуже важливим моментом для епiдемiологiСЧ малярiСЧ СФ те, що плазмодiСЧ в бiльшостi випадкiв схильнi вiдносно довго залишатись в органiзмi зараженоСЧ людини, в середньому 23 роки, причому паразитовосiння маСФ циклiчний характер: чергуються перiоди посиленоСЧ життСФдiяльностi паразита, посиленого розмноження його у периферичнiй кровi, Що супроводжуСФться клiнiчно виявленими або безсимптомними холодними рецидивами, або настають латентнi перiоди, коли iнфекцiя не виявляСФться в кровi, i не маСФ нiяких зовнiшнiх виявiв хвороби, пiсля чого iнодi цiлком несподiвано можуть настати новi серiСЧ рецидивiв.
Оскiльки нинi немаСФ нiяких способiв для зясування питання про те, чи триваСФ у людини латентне носiння паразитiв i чи можуть ще настати повторнi рецидиви, з епiдемiологiчноСЧ точки зору кожного захворiлого на малярiю треба розглядати як потенцiального паразитоносiя i тримати його пiд ?/p>