Етiологiя, патогенез, епiдемiологiя та протiкання малярiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?а особина)
Менша по величинi клiтина.
Ядро велике, компактне, iнтенсивно забарвлене в червоний колiр з легким фiолетовим вiдтiнком, розмiщене здебiльшого центрально.
Протоплазма слабо забарвлена.
Пiгмент грудкуватий, великозернистий, густо ЗаповнюСФ протоплазму, оточуючи ядро свiтлокоричневим вiнчиком. Колiр пiгменту на слабо забарвленiй протоплазмi, зберiгаСФ свiй природний колiр.
Спостережувана свiтла зона навколо ядер гаметоцитiв не аналогiчна вакуолi шизонта. Це так звана тАЮзона прояснення", тобто те мiiе, яке за життя паразита було заповнено ядерним соком, а пiсля смертi його (тобто стиснення ядра) залишилось вiльним, не зайнятим протоплазмою мiiем.
Спорогонiя. Статевий розвиток малярiйного паразита вiдбуваСФться нижче описаним шляхом. Пiсля того, як чоловiчий i жiночий гаметоцити попадуть разом з кровю людини в шлунок комара, з ними вiдбуваються такi змiни: ядро мiкрогаметоцита дрiбниться на декiлька частин; на поверхнi протоплазми зявляються випини, якi поступово витягаються в довгi нитки, що складаються з протоплазми та ядерноСЧ речовини. Утворенi таким Способом джгути мiкро гамети вiдриваються вiд материнськоСЧ клiтини i вiльно плавають у шлунковому вмiстi комара. Таким чином з одного мiкрогаметоцита утворюСФться вiд 4 до 11 мiкрогамет; макрогаметоцит вiдокремлюСФ частину свого ядра, що виштовхуСФться з протоплазми (перетворення на макрогамети), i потiм розчиняСФться в шлунковому вмiстi. Цей момент даСФ поштовх до того, що мiкрогамети, якi до того спокiйно плавали, направляються до макрогаметiв, один з них заглиблюСФться в неСЧ i ядра СЧх зливаються (заплiднення). Копульованi особини утворюють зиготу, яка являСФ собою витягнутий червоподiбний утвiр, що надалi, пробивши стiнку шлунка, проникаСФ пiд його серозну оболонку i утворюСФ цисту. Надалi циста посилено росте з одночасним численним дрiбненням ядра. В результатi утворюСФться велика кiлькiсть серпуватих зародкiв, так званих спорозоСЧтiв. Коли лопнуть стiнки цисти, цi зародки вивалюються в черевну порожнину i з током гемолiмфи розносяться по тiлу анофелес i в результатi попадають у слиннi залози комара, де заповнюють не тiльки просвiти залози, а й розмiщуються всерединi i мiжклiтинно.
З укусом комара, що випорскуСФ частину своСФСЧ слини, одночасно вводяться спорозоСЧти, якi дають початок циклу шизогонiСЧ при зараженнi людини.
Для успiшного завершення спорогонiСЧ потрiбно, як обовязкова умова, щоб температура навкружного повiтря в момент ссання ко-марем кровi i найближчого перiоду слiдом за цим, була не нижча + 16 С, iнакше не вiдбудеться перетворення гаметоцитiв у гамети i звязаний з ним дальший процес заплiднення та утворення ооцист.
Види малярiйного паразита. Описанi такi види малярiйних плазмодiСЧв.
1) Plasmodium vivax Grassi et Felleti, 1890 (збудник триденноСЧ малярiСЧ) один з найпоширенiших видiв малярiйного паразита, який в середнiх широтах СФ майже виключною причиною виникнення епiдемiчних спалахiв малярiСЧ.
2) Plasmodium malariae Laverаn, 1881 (збудник чотириденноСЧ малярiСЧ), який даСФ значно меншу кiлькiсть випадкiв ураженостi порiвняно з попереднiм видом. Звичайно в роки епiдемiчного пiдвищення малярiйноСЧ захворюваностi на територiСЧ СРСР, обумовленоСЧ iншими видами паразитiв, посилюСФться тiльки частота виявлень цього виду, але нi разу в межах СРСР не було описано епiдемiчного спалаху малярiСЧ, викликаноСЧ дим видом паразита.
3) Plasmodium falciparum Welch, 1897 (збудник тропiчноСЧ малярiСЧ) переважний вид малярiйного паразита в тропiках i субтропiках, але часто зустрiчаСФться i в помiрнiй смузi, де ним можуть бути обумовленi значнi епiдемiчнi спалахи.
4) I, нарештi, виявлений в малярiйних вогнищах Африки новий вид паразита Plasmodium ovale Stephens, 1922 (збудник порiвняно нетяжкоСЧ триденноСЧ малярiСЧ). В межах СРСР вiн поки що описаний в двох випадках. Перший випадок паразитоносiння цього виду був описаний Ескiним у малярiйного хворого, який був iнфiкований в Уфi.
У всiх вищезазначених видiв паразитiв СФ цiлий ряд морфологiчних особливостей настiльки характерних, що СЧх досить легко диференцiювати один вiд одного. Для цього переважними ознаками, якими слiд керуватися, СФ такi: 1) величина паразитiв, 2) бiльша чи менша властивiсть до амебоподiбноСЧ рухомостi, 3) вiдтiнок кольору, характер розмiщення i розмiр пiгментних зерен, 4) кiлькiсть утворюваних мерозоСЧтiв при остаточному сформуваннi останнiх i, нарештi, б) форма зрiлих гаметоцитiв.
Диференцiальна дiагностика видiв малярiйного паразита значно полегшуСФться, якщо врахувати характернi змiни морфологiСЧ уражених еритроцитiв, а саме: 1) ступiнь збiльшення або зменшення дiаметра еритроцита, 2) колiр еритроцита, тобто блiдший або темнiший вiдносно нормальних еритроцитiв i нарештi, 3) характер i колiр крапчастостi протоплазми еритроцитiв, яка в деяких випадках виявляСФться при забарвленнi гiмзою (крапчастiсть Шуффнера i плямистiсть Maypepa).
Нижче наводимо порiвняльну таблицю диференцiальних ознак для встановлення видовоСЧ приналежностi малярiйного паразита.
Ознаки самого паразита
Pl. vivax
У шизонСЧiв неправильнi обриси, тому що паразитовi властивi активнi амебоподiбнi рухи (розтрiпаний паразит).Pl. raalariae
Контури шизонтiв рiвнi i рiзко окресленi, тому що паразитовi властивi кволi амебоподiбнi рухи. Для даного виду часто поряд з типом вакуольних шизонтiв зустрiчаються так званi тАЮпояснi формитАЭ.Pl. falciparum
Звичайно в периферичнiй кровi зустрiчаються тiльки кiльця. Шизогонiя вiдбуваСФться переважно в капiлярах внутрiшнiх органiв