Етiологiя, патогенез, епiдемiологiя та протiкання малярiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?овому мозку, як показуСФ стернальна пункцiя, СФ виявлена еритробластична реакцiя; у бiльшостi хворих порiвняно швидко пiсля припинення приступiв вiдновлюСФться кiлькiсть гемоглобiну та еритроцитiв, i тiльки в затяжних випадках з рецидивами, що часто повторюються, та ослабленою функцiСФю кiсткового мозку можуть розвинутися бiльш стiйкi форми анемiСЧ. В поодиноких випадках ми спостерiгали при малярiСЧ форми гiперхромноСЧ анемiСЧ, що нагадують бiрмерiвську анемiю; однак, нi рiдкi форми анемiСЧ, наявнiсть яких при малярiСЧ неодноразово описана в лiтературi, все ж таки, добре пiддаються специфiчному протималярiйному лiкуванню. З боку бiлоСЧ кровi звичайно констатуСФться лейкопенiя, нейтропенiя, еозинопенiя, вiдносний лiмфоцитоз, хоча абсолютнi кiлькостi лiмфоцитiв не перевищують норми, а також, у перiодi реконвалеiенцiСЧ i при тяжких пернiцiозних формах, iнодi виявлений моноцитоз; як виняток при малярiСЧ описанi випадки виявленого гiперлейкоиитозу, що симулюють лейкози. Пiд час приступiв також значно знижуСФться кiлькiсть тромбоцитiв, iнодi до дуже низьких цифр, чим почасти можна пояснити наявнiсть геморагiчного дiатезу, що нерiдко зустрiчаСФться при малярiСЧ (геморагiчнi висипання, поява маткових i носових кровотеч). Хоча попутно необхiдно вказати, що геморагiчнi явища при малярiСЧ, як показали роботи, проведеш в нашiй клiнiцi, залежать також вiд рiзко зниженоСЧ резистентностi капiлярiв (Швальбiн). Це в свою чергу залежить вiд наявностi при малярiСЧ виявленого С-гiповiтамiнозу, що встановлено на великiй кiлькостi хворих з природною-i терапевтичною малярiСФю (Куперман).
З великою постiйнiстю при малярiСЧ спостерiгаСФться збiльшення селезiнки, в початкових перiодах за рахунок гiперемiСЧ i гiперплазiСЧ ретикулоендотелiальних елементiв, в, бiльш пiзнi перiоди завдяки розвитку фiброзу. В початкових перiодах тропiчноСЧ малярiСЧ селезiнка збiльшуСФться мало, особливо при тяжких пернiцiозних формах; при реактивних, часто рецидивуючих формах терцiани також збiльшення селезiнки менш виявлено. У хворих з затяжною малярiСФю внаслiдок повторних реiнфекцiй спостерiгаються дуже великi ступенi спленомегалiСЧ, нерiдко з супровiдними периспленiтами, з приступами сильних болiв у лiвому пiдреберСЧ.
Завжди необхiдно памятати про можливiсть спонтанного розриву збiльшеноСЧ малярiйноСЧ селезiнки як в гострих, так i в хронiчних випадках, що може статися пiсля навiть незначноСЧ зовнiшньоСЧ травми. Клiнiчно розрив селезiнки виявляСФться раптовою появою приступу сильних болiв у лiвому пiдреберСЧ, колапсом, явищами гемоперитонеуму; потрiбна рання дiагностика i термiнове оперативне втручання, яке нерiдко рятуСФ життя хворого. Розрив селезiнки не можна вважати дуже рiдким явищем, особливо в ендемiчних вогнищах; за Зейфартом (Seyfarth), смерть вiд розриву селезiнки становить 1/5 всiх смертей вiд малярiСЧ.
При малярiСЧ спостерiгаються дуже рiзноманiтнi змiни з боку печiнки: вже в податкових перiодах малярiСЧ констатуСФться збiльшена болюча печiнка, що викликаСФться посиленим кровонаповненням i гiперплазiСФю мезенхiмалiчних елементiв. Вiдносно рiдше спостерiгають паренхiматознi гепатити з жовтяницею, що супроводжуються нерiдко виявленими транзиторними функцiональними порушеннями; значно рiдше при злоякiсних формах малярiСЧ можуть бути тяжкi гепатити, якi проходять пiд виглядом гостроСЧ жовтоСЧ атрофiСЧ печiнки (Теппер). На ТСрунтi малярiСЧ можуть розвинутись пiдгострi i хронiчнi гепатити, що характеризуються дифузними ураженнями паренхiми i мезенхiми. В дуже рiдких випадках вони закiнчуються цирозами печiнки, хоча СФ вказiвки, що на тропiках у тяжких ендемiчних вогнищах вiдносно часто зустрiчаються атрофiчнi цироСЧн печiнки у молодих людей, якi хворiли на малярiю з дитинства. Цi захворювання супроводжуються профузними проносами, аiитом, загальним виснаженням та набряками (Fast).
За даними iталiйських авторiв, у малярикiв, що довго хворiли на малярiю, створюються умови, якi сприяють розвитковi холециститiв; Джiноцi (Gignozzi) у 90% хворих на холецистит констатував в анамнезi затяжну малярiю.
Нирки вiдносно часто уражаються при малярiСЧ (Нiколаев, Мясником), частiше при тропiчнiй малярiСЧ i квартанi, переважно к холодну, осiнню пору (Шахматов); виявляються вони у виглядi гострих нефритiв, що нерiдко повторно рецидивують при поверненнях малярiСЧ. Прогноз при гострих малярiйних нефритах, сприятливий; звичайно вони дають швидке полiпшення при специфiчному лiкуваннi малярiСЧ.
Значно важче в усiх випадках довести малярiйну етiологiю хронiчних нефрозонефритiв i нефрозiв, описаних у хворих, що ранiше хворiли на малярiю, i повнiстю виключити можливiсть iнших етiологiчних моментiв, якi могли iснувати у малярика (наприклад, гнiйний тонзилiт та iн.); в цих випадках потрiбно старанне вивчення та iндивiдуальний пiдхiд, тому що немаСФ певних ознак, якi дали б пiдставу точно визначити малярiйну природу хронiчно уражених нирок.
В ендемiчних вогнищах у погано лiкованих хворих, з частими, повторними рецидивами, восени часто спостерiгаються великi набряки при вiдсутностi уражень нирок (Гелядов). Для пояснення причини цих набрякiв допускали токсичне ураження капiлярiв i збiльшення СЧх порозностi, що, однак, не доведено; найбiльш можливою причиною цих набрякiв СФ гiпопротеiнемiя, що розвинулася завдяки посиленню бiлкового обмiну при малярiСЧ при одночасному неповноцiнному i недостатньому живленнi (ТарСФев).
Значнi коливання температури пiд час приступiв змiни в тонусi вегетативноСЧ нервовоСЧ систе