Етiологiя, патогенез, епiдемiологiя та протiкання малярiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?iзмi у вiдповiдь на присутнiсть iнфекцiСЧ, Анрi великого значення надавав як ендогену пiгментумеланiну, що утворюСФться при розпадi еритроцитiв, уражених плазмодiями. Внаслiдок сенсибiлiзацiСЧ цим антигеном сироватка малярика стаСФ здатною давати специфiчну флокуляцiю з меланiном. Кричевський одержав специфiчну реакцiю меланофлокуляцiСЧ у птахiв пiсля штучного зараження СЧх паразитами пташиноСЧ малярiСЧ, хоча до зараження реакцiя була в них негативна.
Дiагностична цiннiсть реакцiСЧ перевiрялась в багатьох лабораторiях у ФранцiСЧ, в РЖталiСЧ i у нас в Союзi Шiкуль, Молдавська-Кричевська, Сахаров, Коровицький, Станков, Розенбаум та iн.).У величезнiй бiльшостi випадкiв меланофлокуляцiя буваСФ позитивною в перiод гарячкових малярiйних приступiв. Крiм того, iндивiдуально у рiзних хворих протягом рiзних строкiв вона залишаСФться позитивною пiсля припинення приступу. Ставши негативною, реакцiя меланофлокуляцiСЧ при нових рецидивах знову стаСФ позитивною на деякий час, Крiм малярiСЧ, реакцiя меланофлокуляцiСЧ з великою постiйнiстю буваСФ позитивною тiльки при висипному тифi, при всiх iнших захворюваннях вона, як i в здорових людей, що не хворiли на малярiю, буваСФ, як правило, негативною. Тому ця реакцiя маСФ певне значення для дiагностики малярiСЧ, особливо в мiжприступний перiод, коли виявлення малярiйних паразитiв в кровi становить певнi труднощi. Негативна реакцiя ще не виключаСФ можливостi наявностi незакiнченоСЧ малярiСЧ i появи нових рецидивiв; навпаки, позитивна реакцiя пiдтверджуСФ дiагноз малярiСЧ при вiдсутностi iнших дiагностичних ознак.
Меланiновий антиген, за вказiвками Анрi, готуСФться з судинноСЧ оболонки ока i може зберiгатись протягом довгого часу Кров беруть з вени; в маленьких пробiрках до 0,2 см3 сироватки додаСФться робоче розведення стандартно виготовленого антигену в 0,3 % розчинi i дистильованiй водi; пробiрку залишають на 3 години в термостатi при 37С, пiсля чого спостерiгають результати; позитивною реакцiя вважаСФться в тих випадках, де настало прояснення рiдини i утворення пухких пластiвцiв.
Нинi ще неможливо дати вичерпне пояснення сутi реакцiй меланофлокуляцiСЧ. Анрi, Кричевський, Рубiнштейн та iн. вважають, що меланофлокуляцiя проходить за типом реакцiСЧантиген антитiло i виникаСФ внаслiдок сенсибiлiзацiСЧ якимись антигенами, близькими до меланiну ока; однак, це припущення мало обгрунтовано: усi антитiла СФ вiдносно термостабiльними речовинами i коло пiвгодини витримують нагрiвання до 56, сироватка ж малярика, що давала позитивну реакцiю, пiсля такого нагрiвання втрачала цю здатнiсть. Станков у нашiй лабораторiСЧ показав: 1) що iмунiзацiя кролiв меланiном не супроводжувалась у них появою позитивноСЧ меланофлокуляцiСЧ, i 2) що позитивна реакцiя меланофюкуляцiСЧ у сироватцi малярикiв буваСФ не тiльки з меланiном, а й з iншими суспензiями електронегативних колоСЧдiв (конгорот та iн.). Все це даСФ пiдставу гадати, що меланiн не СФ специфiчним антигеном, i що реакцiя флокуляцiСЧ СФ тiльки показником змiя у колоСЧдному станi бiлкiв сироватки пiд час малярiСЧ. Жiль, Шорiн i ЖiльСФ (Gill, Chorine, Gillier) гадають, на пiдставi своСЧх дослiдiв, що в сироватцi малярика вiдбуваСФться нагромадження евглобулiнiв; цим пояснюСФться змiна СЧСЧ фiзико-хiмiчних властивостей, що приводить до флокуляцiСЧ, яка легко настаСФ, i при якiй меланiн СФ тiльки iндикатором, що полегшуСФ констатування цього явища.
Уробiлiнурiя. Корисною дiагностичною ознакою з боку сечi СФ наявнiсть уробiлiну, який звичайно майже завжди констатуСФться в гострому перiодi малярiСЧ при гарячкових приступах ще протягом 5 6 днiв пiсля СЧх припинення (ТареСФв). Дiазореакцiя при малярiСЧ рiдко буваСФ позитивною.
Призначення спробного лiкування. В сумнiвних випадках призначення курсу вживання акрихiну або хiнiну може мати деяке значення для дiагностики малярiСЧ: зниження i навiть тимчасове спадання температури i полiпшення самопочуття пiсля призначення хiнiну ще не доводить малярiйноСЧ природи захворювання, тому що хiнiн, як жарознижуючий засiб, може викликати спадання температури при будь-якому захворюваннi. Навпаки, висока гарячка, що триваСФ, незважаючи на вживання повних доз акрихiну або хiнiну протягом 4 5 днiв, даСФ повну можливiсть в бiльшостi випадкiв заперечувати малярiйну етiологiю.
2.3 Диференцiальний дiагноз
В типових випадках три-i чотириденноСЧ малярiСЧ з правильним чергуванням характерних приступiв дiагностика не утруднена навiть ще до проведення дослiдження кровi.
Навпаки, у випадках з атиповим перебiгом з неправильною гарячкою або температурою постiйного типу, малярiя своСФю клiнiчною картиною може нагадувати ряд iнших захворювань. Нерiдко малярiя правильно не дiагностуСФться i СЧСЧ помилково вважають за черевний тиф, сепсис, але ще частiше доводиться спостерiгати, як у хворих, що в минулому перенесли малярiю, кожне нове захворювання безпiдставно вважаСФться проявом хронiчноСЧ малярiйноСЧ РЖнфекцiСЧ. Часто тiльки повторнi дослiдження кровi, що наполегливо проводяться, можуть дати пiдставу для правильного-розпiзнавання характеру захворювання.
Як було вказано вище, при багатьох гарячкових iнфекцiйних захворюваннях можуть бути схожi на малярiйнi клiнiчнi синдроми, якi повиннi бути виключенi при диференцiальнiй дiагностицi:
1) Бруцельоз, з високою ремiтативною температурою, сильною пiтливiстю, збiльшенням печiнки й селезiнки дуже часто вважають за малярiю, про що завжди треба памятати; однак негативнi результати дослiдження кровi на плазмодiСЧ, неподатливiсть гаряч?/p>