Етiологiя, патогенез, епiдемiологiя та протiкання малярiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?тях, слiд старанно стежити за немовлятами, якi народилися вiд матерiв-маляричок, особливо при кволостi i поганому розвитку новонародженого.
Крiм внутрiшньоутробного можливе ще плацентарне зараження пiдчас родiв при вiдлущуваннi плаценти, коли кров синусiв i ворсинок стикаються; в таких випадках дитина може народитися здоровою i плазмодiСЧ можуть з`явитися в неСЧ на 1220-й день.
Дiти дуже схильнi до захворювання на малярiю: в ендемiчних вогнищах, як показали класичнi обслiдування Коха, 80100% усiх дiтей хворi на малярiю. Аналогiчних вказiвок для рiзних малярiйних мiiевостей СФ дуже багато: за даними Здродовського в злiсних вогнищах Азербайджану дiти вiком вiд 1 до 5 рокiв у 83% СФ носiями малярiйних паразитiв.
Дiти тяжко переносять малярiю, тому що дитячий органiзм сильнiше дорослого реагуСФ на малярiйну iнтоксикацiю: в них рано розвиваСФться загальне зниження живлення i рiзке недокрiвя. Дiти-малярики худi, кволi, гiрше СЧдять, не поправляються; у маленьких дiтей рiзко виявлена затримка в ростi, у бiльш дорослих сильнiше виявленi явища з боку нервовоСЧ системи i психiки: дiти млявi, вразливi, не встигають у навчаннi, погано i неспокiйно сплять. Чим менша дитина, тим менш типово виявляСФться у них малярiя; у немовлят гарячковi приступи зовсiм не виявленi: на початку приступу дитина блiдне, розвиваСФться синюха, починаються блювання i пронос; температура частiше постiйного типу або з щоденними пiдвищеннями, поту майже не буваСФ; у маленьких дiтей приступи часто супроводжуються судорогами, iнодi виявленого екламптичного характеру. У дiтей старiшого вiку клiнiчний перебiг наближаСФться до типу дорослих, але в них бiльш виявленi ураження печiнки й селезiнки частiше зявляСФться аiит. Дуже частим i iнодi СФдиним проявом малярiСЧ у дiтей бувають упертi проноси (Жуковський).
Малярiя обумовлюСФ високу дитячу смертнiсть: наприклад, в РЖндiСЧ смертнiсть дiтей вiд 1 до 5 рокiв вдвоСФ бiльша в малярiйних областях, нiж у немалярiйних. Дiти гинуть як пiд час самого захворювання на малярiю, так i пiсля припинення гострого перiоду, тону що ослабленi дiти-малярики легко пiддаються iншим захворюванням, зокрема iнфекцiйним.
Роздiл 2. Матерiали та методи дослiдження
2.1 Методика дослiдження кровi для виявлення паразитiв малярiСЧ
Взяття кровi i дальше забарвлення препаратiв кровi нiчим не вiдрiзняСФться вiд установлених прийомiв у гематологiчнiй практицi. Тiльки для полегшення у виявленнi плазмодiя у кровi користуються не звичайним тонким мазком, а препаратом товстоСЧ краплi.
Останню готують так, щоб крапля кровi величиною в 2 3 мм3 була розмазана на площинi величиною в 1 1,5 см2, чого досягають коловим рухом предметного скла, не вiдриваючи його вiд краплi кровi, що виступила. Потiм препарат висушують на повiтрi в захищеному вiд пороху i мух мiii, уникаючи таких моментiв, якi могли б викликати фiксацiю товстоСЧ краплi. Недодержання цiСФСЧ умови не дозволить надалi при забарвлюваннi препарату одержати гемолiз еритроцитiв, а вiдсутнiсть останнього буде непереможною перешкодою до використання препарату для дiагностичних цiлей.
Гемолiз еритроцитiв при обробляннi товстоСЧ краплi СФ тим основним iстотним моментом, який у товстому шарi кровi дозволить виявити паразитiв навiть при порiвняно невеликiй СЧх кiлькостi, тому що порiг чутливостi лабораторного дослiдження товстоСЧ краплi пiдвищуСФться у 50 раз порiвняно з мазком. Ця обставина СФ настiльки цiнною, що, хоча в товстiй краплi плазмодiСЧ вже, як правило, виявляються поза еритроцитом з трохи менше чiткими деталями будови, але цi моменти не настiльки iстотнi, щоб бути серйозною перешкодою до встановлення видовоСЧ належностi паразита i його вiкових стадiй.
Для одержання гемолiзу еритроцитiв у препаратi товстоСЧ краплi, яка зберiгалася пiсля взяття кровi понад 710 дiб, треба перед забарвленням обробити сухий препарат дистильованою водою, поки не буде вилучений гемоглобiн повнiстю. Для препаратiв, якi мають невелику давнiсть, гемолiз легко здiйснюСФться одночасно з забарвленням, якщо для цього користуються немiцними водними розчинами фарби, при якiй тривалiсть забарвлення препарату становить не менше пiвгодини. В таких випадках на препарат наливають 2 см3 барвного водного розчину. Пiсля забарвлення препарат обережно зливають, щоб не зняти нефiксовану краплю кровi, i потiм швидко висушують на повiтрi.
Звичайно фарби Гiмза, Райта i Лейшмана (Giemsa, Wright, Leichman) тiльки в тому разi дадуть добре забарвлення Препаратiв, якщо перед вживанням рознести СЧх дистильованою водою суворо нейтральноСЧ реакцiСЧ. Стандартнi розчини фарб досить концентрованi, тому беруть не бiльше 1 2 крапель фарби на 1 см3 дистильованоСЧ води.
Придатнiсть дистильованоСЧ води можна перевiрити таким способом: до 5 - 10 см8 води додають декiлька зерняток гематоксилiну. Якщо вода придатна, то не ранiш нiж через одну i не пiзнiше нiж через пять хвилин маСФ зявитись блiдо фiолетове забарвлення. Якщо забарвлення не настаСФ через 5 хвилин або зявляСФться дуже швидко iз змiною вiдтiнку вода непридатна.
Забарвлення азуреозином за Nochto M. Фарбу Гiмза цiлком можуть замiнити розчини азурiСЧ та еозину. Препарати, забарвленi цим способом, нiчим не вiдрiзняються вiд препаратiв, забарвлених за Гiмза.
Треба виготовити два окремих водних розчини фарб: 1) азури 1,0 на лiтр дистильованоСЧ води i 2) еозину 1,0 на лiтр дистильованоСЧ води.
Виготовленi розчини зберiгаються окремо. Для вживання цi фарби вiдливають в окремi крапельницi.
Перед тим як прис?/p>