Етiологiя, патогенез, епiдемiологiя та протiкання малярiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?аСФться копуляцiя чоловiчих i жiночих гамет i утворюСФться зигота. Цi початковi етапи статевого розмноження паразитiв у тiлi комара потребують температури не менше 16 для Pl. vivax, 17 18 для Pl. falciparum. Крiм того, щоб вiдбулося зараження комара, потрiбна кiлькiсть в 1 мм3 кровi паразитоносiння 10 гаметоцитiв чоловiчих i жiночих, з переважанням останнiх.
Однак, як показав Вещезоров, немаСФ прямоСЧ залежностi мiж зараженням комара i кiлькiстю гаметоцитiв у кровi малярика i iнодi зараження комара не вдавалося, хоч в кровi хворого було 348 гаметоцитiв в 1 мм3. Ще Джеме (James) вказував, що при штучному зараженнi вдаСФться заразити не всiх комарiв. Нарештi, щоб вiдбулося зараження комара вiд гаме- i тоцитоносiя, останнiй не повинен одержувати плазмоциду, приймання якого рiзко зменшуСФ можливiсть зараження комара.
Тимчасове зниження температури нижче 16, що збiглося з тим часом, коли ооцисти ще не встигли i утворитися пiд слизовою шлунка комара, може призвести до загибелi зигот i припинення процесу спорогонiСЧ, коли ж ооцисти вже утворилися, то тимчасове ; зниження температури тiльки затримуСФ СЧх розвиток, але не призводить до СЧх знищення. Це маСФ велике практичне значення для епiдемiологiСЧ малярiСЧ, тому що показуСФ, що тимчасовi зниження температури, якi можуть бути влiтку, не завжди припиняють спорогонiю, а тiльки затягають строки СЧСЧ закiнчення. Тiльки тривалi зниження температури в осiнньо-зимовий перiод, коли комарi перебувають на зимiвлях, приводить до генерацiСЧ ооцист.
Тривалiсть всього процесу спорогонiСЧ до останнього; СЧСЧ етапу, тобто до нагромадження спорозоСЧтiв у слинних залозах, при 16 17 дорiвнюють для Pl. vivax 53 дням; це приблизно вiдповiдаСФ строку тривалостi життя лiтньоСЧ самицi An. maculipennis; тому в мiiевостях з такою середньою лiтньою температурою, бiльше самиць гине ранiше, нiж вони зможуть передав вати малярiю, тому в цих мiiевостях малярiя aбo зовсiм не зустрiчаСФться або буваСФ у виглядi поодиноких, спорадичних випадкiв.
При пiдвищеннi середньодобовоСЧ температури тривалiсть спорогонiСЧ зменшуСФться i при 30 буде тiльки 7 днiв; при оптимальнiй температурi для виживання комарiв, при 25 26, тривалiсть спорогонiСЧ дорiвнюСФ 10 11 дням. Для Pl. falciparum, щоб почався процес спорогонiСЧ, температура повинна бути не нижче 17 18. Залежнiсть початку i тривалостi спорогонiСЧ вiд температури робить зрозумiлим, чому в мiiевостях з бiльш жарким лiтом процент заражених комарiв вищий, отже, може бути вищою i малярiйна захворюванiсть; зрозумiло також, що в мiiевостях з помiрним клiматом в окремi роки з бiльш високою лiтньою температурою можна чекати збiльшення процента заражених комарiв, отже й збiльшення захворюваностi на малярiю.
Отже оптимальна, висока температура у лiтнi мiсяцi обумовлюСФ високу малярiйну захворюванiсть внаслiдок того, що: 1) при цьому скорочуСФться тривалiсть спорогонiСЧ, 2) при наявностi оптимальноСЧ вологостi збiльшуСФться тривалiсть життя окриленого комара, нарештi, 3) при бiльш високих температурах прискорюСФться процес перетравлювання кровi в шлунку комара i вiдкладання яСФць, а разом з цим зявляСФться значно частiша потреба нападати на здобич i ссати кров повторно. Але, разом з тим спорозоСЧти можуть дуже довго зберiгатися в слинних залозах у комара до 3 4 мiсяцiв у зимуючоСЧ самицi i до природноСЧ! смертi у лiтньоСЧ самицi; тому чим частiше заражена самиця повторно нападаСФ на людей, тим бiльша кiлькiсть нових заражень може вiдбутися при цьому. Однак, хоч спорозоСЧти можуть зберiгатись довгий час у слинних залозах комара, через деякий час, як показав Барбер (Barber), вони втрачають здатнiсть заражати ; людину, незважаючи на те, що залишаються живими. В слинних залозах у зимуючоСЧ самицi такi змiни вiдбуваються через 1 11/2 мiсяцi. Тому самицi, якi вилетiли весною пiсля зимiвлi, вже не можуть весною заражати нових людей.
Самицi, що вилетiли пiсля зимiвлi, можуть знову заражатися, але практично в наших клiматичних умовах бiльша частина самиць, що перезимували, гине ранiше i не доживаСФ до перiоду iз стiйкою середньодобовою температурою 16, при якiй тiльки можливий початок процесу спорогонiСЧ. Тому в мiiевостях з помiрним клiматом самицi, що перезимували, вiдiграють дуже невелику роль у виникненнi нових заражень людей.
Спостереження над заражуванiстю рiзних видiв i анофелес у рiзних клiматичних умовах показали неоднакове ставлення до зараження тим чи iншим видом плазмодiя; проте епiдемiологiчне значення рiзних видiв анофелес буде неоднаковим у рiзних мiiевостях i залежить вiд екологiчних умов, в яких перебуваСФ комар i в тих чи iнших мiiевостях.
1.2.3 Епiдемiологiчна характеристика деяких моментiв бiологiСЧ та екологiСЧ малярiйного комара
Не знаючи бiологiСЧ та екологiСЧ малярiйного комара, не можна дати оцiнку багатьом епiдемiологiчним явищам i правильно органiзувати протималярiйнi заходи. РЖ
Нижче наводиться тiльки частина вiдомостей, якi мають практичне значення для розумiння деяких питань епiдемiологiСЧ малярiСЧ. Бiльш докладний виклад i СЧх теоретичне обТСрунтування подаСФ Беклемiшев.
Практично являють собою iнтерес:
1. Розподiл анофелес у природi i ступiнь домашностi його.
2. Умови, що визначають шукання i напади комара i а здобич.
3. Тривалiсть життя лiтньоСЧ самицi i спiввiдношення мiж СЧСЧ вiком i зараженiстю.
4. Змiна поведiнки комара в перiод переходу до зимiвлi та епiдемiологiчне значення цього явища.
5. Епiдемiологiчне значення пiдвидiв.
Для малярiйного комара потрiбнi певнi мiкроклiмати