Етiологiя, патогенез, епiдемiологiя та протiкання малярiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?упити до повсякденноСЧ роботи з ними, треба протитрувати СЧх один раз, тобто встановити, в якому спiввiдношеннi треба взяти цi фарби на певний обСФм дистильованоСЧ веди, щоб вони, в звичайний для забарвлення препаратiв строк, дали картину, що не вiдрiзняСФться вiд забарвлення за Гiмза. Для цього треба взяти декiлька препаратiв кровi i кожний з них забарвити по-рiзному виготовленою сумiшкою.
Встановивши таким способом потрiбне спiввiдношення цих забарвлюючих розчинiв, надалi можна користуватися ними дуже довго, тобто до того моменту, поки один з розчинiв не буде використаний повнiстю. При виготовленнi нового розчину однiСФСЧ з цих фар б титрацiю проводять знов.
Методика забарвлювання. Готують exmpore сумiшку на дистильованiй водi з розчинiв прититрованоСЧ кiлькостi крапель, що припадали на 1 см3 води, азуру II та еозину, перемiшують i наливають на препарати. Через 30 50 хвилин препарати змивають i сушать.
Надмiрно рожеве забарвлення фону товстоСЧ краплi при слабкому забарвленнi ядер лейкоцитiв свiдчить про надмiрну кiлькiсть еозину або недостатню кiлькiсть азуру РЖРЖ.
Час взяття кровi. Час взяття кровi для дослiдження на присутнiсть малярiйних паразитiв у випадках початкових приступiв малярiСЧ або раннiх рецидикiв з типовою клiнiчною картиною не маСФ вирiшального значення, тому що при цьому звичайно велику кiлькiсть шизонтiв рiзних вiкiв можна виявити як пiд час приступу, так i мiж приступами. Тiльки, вiдносно рiдко, в самi першi днi приступiв, що почалися, кiлькiсть паразитiв може бути ще настiльки незначна, щоб можна було легко виявити при дослiдженнi однiСФСЧ краплi кровi. В цих випадках в наступнi найближчi декiлька днiв кiлькiсть паразитiв, продовжуСФ зростати i тодi вони при повторному дослiдженнi легко виявляються.
При вiддалених рецидивах, завдяки наявностi деякого iмунiтету, зростання паразитiв у периферичнiй кранi може вiдбуватися на короткi промiжки часу, тому стаСФ можливим найлегше виявити паразитiв на початку приступу. Це особливо часто маСФ мiiе при пiзнiших рецидивах тропiчноСЧ малярiСЧ, обумовлених одною генерацiСФю Pl. falciparum, коли деяку кiлькiсть кiлець можна виявити у периферичнiй кровi тiльки на початку приступу. У цих випадках порiзанi повторнi взяття кровi в першi години приступiв.
Ще бiльшi утруднення зустрiчаСФ лабораторна дiагностика малярiСЧ у мiжприступний перiод, коли у периферичнiй кровi для бiльшостi випадкiв при багаторазових дослiдженнях СЧСЧ, проводжуваних за невеликий перiод часу, не вдаСФться виявити плазмодiСЧ. У цих випадках доводиться розраховувати, що за перiод максимальноСЧ активностi паразита (весняно-лiтнiй) перiодом перiодичних повторних дослiджень кровi, що становлять великий вiдрiзок часу, вдаСФться зустрiтись з моментами так званого холодного паразитоносiння або гаметоцитоносiння. Рекомендують наполегливо проводити повторнi дослiдження кровi протягом декiлькох весняно-лiтнiх мiсяцiв, хоча б один раз на декаду.
2.2 Дiагностика малярiСЧ
Значення дослiдження кровi. Дiагноз малярiСЧ може бути поставлений з безсумнiвнiстю тiльки тодi, коли в кровi виявленi малярiйнi плазмодiСЧ; клiнiчнi прояви малярiСЧ надзвичайно рiзноманiтнi i непостiйнi, не говорячи вже про те, що часто малярiя маСФ прихований перебiг, майже без обСФктивних симптомiв, тому дiагностика СЧСЧ на пiдставi лише клiнiчних даних утруднена i не завжди можлива. Отже не можна покластися тiльки на клiнiчну симптоматологiю i в кожному дiагностично незясованому випадку треба зробити аналiз кровi, який часто виявляСФ малярiю там, де клiнiчна картина не давала характерних ознак. Це маСФ тим бiльше значення, що епiдемiологiчно i клiнiчно надзвичайно важлива рання дiагностика по можливостi всiх випадкiв малярiСЧ, що даСФ змогу своСФчасно почати правильне лiкування. Це сприяСФ бiльш стiйкому вилiкуванню, скорочуСФ кiлькiсть пропущених через малярiю робочих днiв, а головне,зменшуСФ можливiсть дальшого поширення малярiСЧ.
Звичайно у хворих iз свiжою гострою малярiСФю у всiх випадках легко виявляСФться у периферичнiй кровi велика кiлькiсть плазмодiСЧв. У свiжих випадках кiлькiсть паразитiв звичайно буваСФ велика, причому вiдносна кiлькiсть гаметоцитiв щодо шизонтiв невелика (1525%). Нам доводилося спостерiгати, особливо в розпалi пандемiСЧ, коли майже третина всiх еритроцитiв мiстила паразитiв, причому в деяких кульках було по два i навiть по три плазмодiСЧ, що буваСФ при Pl. falciparum, рiдше при Pl. vivax. При пiзнiших рецидивних формах кiлькiсть паразитiв менша i виявити СЧх важче.
У затяжних формах малярiСЧ внаслiдок повторних реiнфекцiй кiлькiсть паразитiв може бути настiльки незначна, що тiльки при повторних дослiдженнях i при переглядi декiлькох товстих крапель можна виявити паразитiв.
Взагалi виявлення плазмодiСЧв завжди з безсумнiвнiстю встановлюСФ дiагноз, не виявлення СЧх при аналiзi кровi нi в якому разi не заперечуСФ можливостi малярiСЧ, тому що паразити можуть навiть самовiльно, без лiкування, зникати з периферичноСЧ кровi з тим, щоб через деякий час знову зявитися рецидив, не говорячи вже про те, що Pl. vivax пiд впливом навiть декiлькох порошкiв хiнiну тимчасово зникають з кровi. Тому кров для дослiдження на плазмодiСЧ краще брати до вживання хiнiну, а також в разi негативного результату бажано через деякий час повторити аналiз. При не виявленнi плазмодiСЧв дiагноз малярiСЧ, особливо в мiжприступному перiодi, встановити важче; в таких випадках треба керуватися не тiльки окремими клiнiчними ознаками, але й анамнезом, епiдемiологiчними,