Етiологiя, патогенез, епiдемiологiя та протiкання малярiСЧ
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
чнi умови, з яких на першому мiii слiд поставити вiдносну вологiсть повiтря. Ця вологiсть у сполученнi з певною температурою СФ обовязковою умовою дiя пiдтримування водного балансу комара. Крiм того, па днюваннях комаровi сприяСФ вiдсутнiсть протягiв та ослаблене освiтлення. Цi умови характеризують днювання комара; вони значною мiрою залежать також вiд добових i сезонних клiматичних змiн, якi бувають рiзними для кожноСЧ мiiевостi.
Не менш важливi данi фаунiстичного характеру, якi зазначають видовий i пiдвидовий стан комариноСЧ популяцiСЧ, тому що бiологiя комара значною мiрою залежить вiд його видовоСЧ належностi. В межах того самого виду нерiдко спостерiгаються коливання, якi залежать вiд мiiевих клiматичних умов, наприклад, поведiнка самицi An. m. messeae на територiСЧ Середнього Уралу (Магнитогорськ) визначаСФться вiдносною вологiстю не менше 65, в той час, як в ТуркменiСЧ (Каратала) активнiсть самицi пробуджуСФться при значно нижчiй вологостi (4550/0).
Деннi сховища комара, звичайно, не можуть бути однаковими; комар вiддаСФ перевагу тим з них, якi СФ бiльш сприятливими в екологiчному вiдношеннi. Тому слiд розрiзняти типовi i випадковi днювання: в останнiх комар залишаСФться недовго.
З епiдемiологiчноСЧ точки зору являСФ значний iнтерес питання, наскiльки житло людини СФ мiiем денного перебування комара. Житла людини можуть бути цiлком сприятливими умовами для денного перебування комара тiльки в тих випадках, коли вони найбiльше пiдходять до природних умов, бiологiчно необхiдних для комара. В противному разi вони СФ тимчасовими i вимушеними. Весною i восени житла людини бiльше наближаються до природних умов i можуть бути навiть бiльш сприятливими в температурному вiдношеннi. "iтку мiкроклiмат жилих примiщень здебiльшого малосприятливий.
Отже, вибiр житла для днювань залежить вiд багатьох моментiв: пори року, клiматичних i мiкроклiматичних умов. До цього слiд додали розмiщення хлiвiв вiдносно житла i вiдстань житла вiд мiiя виплоджування комара.
Не менш iстотним фактором СФ мiiе перебування здобичi, тобто великоСЧ худоби, а також людини. При вiдсутностi великих тварин, навiть так званi дикi види (An. hyrcanus, An. bifurcatus) можуть залiтати в найближчi житла людини, так само, як Anopheles maculipennis перемiщуСФться за скупченням людей i худоби в поля i степовi пасовища.
Потреба в кровоссаннi у самицi анофелес залежить вiд двох моментiв: вiд потреби живлення кровю пiд час дозрiвання яСФць, яким необхiдно залiзо кровi, а по-друге, для кращого розвитку жирового тiла у перiод пiдготовки до зимiвлi.
Епiдемiологiчне значення самиць комарiв, як тимчасових паразитiв, визначаСФться ступенем контакту з людиною.
Частота нападiв самицi анофелес залежить вiд температури повiтря, поскiльки це стимулюСФ активнiсть комара i визначаСФ тривалiсть перетравлювання кровяноСЧ СЧжi. "iтку в оптимальних температурних умовах процес перетравлювання кровi супроводжуСФться i закiнчуСФться дозрiванням яСФць, тому що самиця, що перетравила кров, вiдразу стiн здатною вiдкладати-яйця (гонотрофiчна гармонiя). В цей час гопотрофiчний цикл триваСФ вiд 2 до 3 дiб. Пiсля пiдкладання яСФць самиця знову нападаСФ на здобич, тому що для розвитку наступноСЧ порцiСЧ яСФць потрiбний новий прийом кровi. Отже, влiтку самиця може нападати на здобич кожнi 4 5 дiб.
В деяких мiiевостях комарi нападають переважно на людину, а и iнших на велику худобу. Якщо маСФ мiiе останнСФ явище, то при значнiй кiлькостi переносникiв малярiСЧ тут фактично вiдсутня (анофелiзм без малярiСЧ). Останнiм часом (1920 рiк) це явище було причиною появи ряду гiпотез; тут слiд вiдзначити гiпотезу Рубо (Roubaml) про зоофiльнi i антропофiльнi раси, що нинi маСФ лише iсторичне значення. Однак, апофелiзм без малярiСЧ являСФ собою, очевидно, складне явище, яке не може скрiзь викликатися тими ж самими причинами, в тому числi i расовим складом малярiйних комарiв. Щодо iснування зоофiльних рас, якi вiддають перевагу кровi великих тварин, то це можна пояснити легкiстю виявлення здобичi, СЧСЧ доступнiстю i вiдносною чисельнiстю порiвняно з людиною. Для кожного окремого малярiйного вогнища потрiбне старанне вивчення всiх обставин, що роблять людину обСФктом переважного нападу анофелес. Дуже часто цi обставини можна усунути при органiзацiСЧ вiдповiдних заходiв для вiдтягання комарiв вiд людини (зоопрофiлактика, рацiональне планування населених пунктiв, рацiональне збудування жилих примiщень). В епiдемiологiСЧ малярiСЧ iстотне значення маСФ тривалiсть життя лiтньоСЧ самицi, тому що збiльшення його пiдвищуСФ можливiсть нападу самицi на гаметоцитоносiСЧв i збiльшуСФ СЧСЧ небезпеку як переносника малярiСЧ. У природних умовах лiтня самиця живе в середньому коло одного мiсяця, однак цей строк СФ достатнiм не тiльки для повного циклу спорогонiСЧ, а й для повторних нападiв на людину. В лабораторних умовах самиця комара може прожити значно довше, тому що загибель СЧСЧ в природних умовах слiд вважати передчасною. Дуже небезпечнi моменти для самицi: необхiднiсть перельотiв до водойм для вiдкладання яСФць, самий процес вiдкладання i повторний напад на здобич.